«Капелани. Віра на війні» — документальний проєкт про трьох капеланів різного віросповідання та етнічного походження — Василя Вирозуба, Леоніда Болгарова та Олександра Чокова. 26 лютого 2022 року на судні «Сапфір» вони вирушили з пошуково-рятувальною місією на острів Зміїний, щоб забрати тіла нібито загиблих українських прикордонників. Через погрози росіян атакувати корабель екіпаж українського судна потрапив у полон.
Прем’єра документального проєкту на платформах Суспільного:
- 25 березня: 19:00 — YouTube Першого; 21:00 — місцеві канали;
- 26 березня: 13:30 — канал Суспільне Культура;
- 26 березня: 21:00 — радіоверсія в ефірі Українського Радіо.
Василь Вирозуб пробув у полоні 70 днів, Леонід Болгаров та Олексадр Чоков — 43 дні. У полоні їм дали номери замість імен, піддавали знущанням та тортурам, тримали в карцері, морили голодом, цькували собаками. Усі капелани займалися волонтерством з 2014 року та продовжили робити це після повернення з полону — підтримувати військових та їхні родини. Вони надають духовну підтримку військовим на фронті та в тилу, створюючи культурний місток між різними віросповіданнями.
Читайте також: «Жоден закарпатський угорець не скаже, що він не хоче вчити українську мову», — Йосип Резеш в інтерв’ю «Межі»
Фото Олександра Чокова
«Ця світлина відіграла тоді дуже важливу роль, тому що вона облетіла увесь світ», — Олександр Чоков.
Над проєктом працювала команда Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного. Відзняли 20 годин матеріалу, з яких зробили 28 хвилин фільму.
«Я раніше думала, що капелани лише підтримують бойовий дух розмовами й молитвами, але познайомившись з героями нашого фільму, побачила обсяги їхньої роботи і на лінії фронту, і в тилу. Капелани для солдатів стають і мамою, і татом, і товаришами, і психологами одночасно. Цей фільм це чергове розвіювання стереотипів, як і всі наші проєкти», — ділиться враженнями Олена Кривенко, авторка та режисерка фільму.
«Україна — унікальна держава в Європі, яка не відповідає моделі, де домінує одна релігія, і унікальна мультиетнічним населенням. Нам пощастило знайти героїв, які створюють культурні та релігійні містки у суспільстві й можуть про це розповісти на прикладі власного досвіду, зокрема через досвід військового капеланства», — вважає Анастасія Гудима, керівниця Координаційного центра мовлення національних меншин Суспільного, виконавча продюсерка проєкту.
Читайте також: ЛГБТ в армії, цивільні партнерства та шкода радикальних рухів в Україні — інтерв’ю «Межі» з Володимиром Бєгловим
У фільмі розкривається роль капеланів у війську та зміна їхнього статусу з ухваленням змін до законодавства.
Василь Вирозуб — настоятель Свято-Троїцького гарнізонного храму м. Одеса, священник Православної церкви України. Ініціатор створення Служби військового капеланства Збройних сил України. У 2014-2015 роках — військовий капелан у складі 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. З 2014 року займається волонтерством. Після повернення з полону допомагає у реабілітації військовополонених, родин загиблих, опікується військовим госпіталем. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня.
Його дорога до капеланства почалася з Майдану: «Там, де твій народ, там має бути священник».
«Капелан — це був тато, брат, друг, товариш. Це був волонтер, це той, хто повинен нагодувати, одягнути, витягнути з поля бою, знати, як накласти джгут. До того ж ти мав і маму якось заспокоїти: "Не хвилюйтесь, мамо! Син одягнений, взутий і в касці"», — розповідає капелан.
Він переконаний, що капелан повинен здобути спеціальну освіту: «Це має бути і фізична підготовка, оскільки він все-таки завжди поруч, а також і психологічна підготовка».
Олександр Чоков — пастор Християнської реформаторської церкви Прославлення Української євангельської церкви. У 2014 році став волонтером — допомагав переселенцям. З 2018 року — штатний капелан 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Засновник духовного мультиконфесійного центру. З 2022 року як військовий капелан проходить службу в Збройних силах України, продовжує займатися волонтерством. Має нагороди від Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ.
Читайте також: #Лютий #Опір #Прилуки — телепрем’єра на місцевих каналах Суспільного
«Місія капеланської роботи задля перемоги дуже велика. Потрібно підтримувати бойовий дух, і капелан знає, як це робити. Капелан може, як той годинник, щось покласти на місце і людина піде правильним шляхом, і її дух буде високим. А якщо у людини високий дух, то жоден ворог його не зламає», — впевнений Олександр Чоков.
Він підкреслює: «Заради наших дітей, заради наших онуків ми маємо вистояти і мати пам'ять, тому що багато людей загинуло. Тому, нам потрібно боротися далі».
Леонід Болгаров — пастор Християнської реформаторської церкви прославлення Української євангельської церкви. У 2014 році став військовим капеланом — спочатку у 18-му окремому батальйоні морської піхоти, потім у 1-му окремому Феодосійському батальйоні морської піхоти та у 38-му зенітному ракетному полку імені генерал-хорунжого Юрія Тютюнника. Після повернення з полону займається гуманітарною допомогою для військових, опікується госпіталем у Миколаївській області та продовжує свою капеланську роботу на фронті. Нагороджений відзнакою МО України медаллю «За сприяння Збройним силам України».
Леонід каже, що у нього навіть думки не було не поїхати з рятувальною місією: «Взагалі, я живу за таким принципом: “Якщо не я, то хто?”».
«Найцінніше, що у мене було з собою, — це стрічка двостороння, моя Біблія. Вона у мене уже 17 років. До речі, у полоні її перевіряли на екстремізм, і коли вона до мене повернулась, то стала ще дорожчою», — згадує Леонід Болгаров.
Над фільмом працювали:
Олена Кривенко — авторка та режисерка, Надія Стадницька — редакторка, Олена Мамай — режисерка монтажу, Андрій Дмитрик — графічний дизайнер, Юнус Сейтаблаєв — оператор-постановник, В'ячеслав Попелюх, Євгеній Войтенко — оператори, Ольга Мудрова, Анна Терзівець — інформаційні редакторки, Анастасія Гудима — виконавча продюсерка.
Нагадаємо, Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший, Суспільне Культура, супутниковий телеканал Суспільне Новини й радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, а також 24 місцеві мовники. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах. У 2019 році був створений Координаційний центр мовлення національних меншин. Команда Центру збирає інформацію з усіх куточків України про найважливіші для кожної спільноти події, виклики та проблеми, прагне створити середовище рівності, толерантності та плюралізму нацменшин.
