19 січня Суспільному виповнилося дев’ять років. Це шлях, сповнений викликів, трансформацій та невтомної праці великої команди. За традицією у межах щорічної відзнаки «Суспільний код» до дня народження компанії ми відзначаємо найкращих колег і проєкти, які стали визначальними за рік.
«Суспільний код» — це внутрішня відзнака, якою ми кажемо одне одному «дякую». А за кожною перемогою стоять люди, які не бояться брати на себе відповідальність за складні рішення та вкладати сили й час у спільну роботу.
В серії інтервʼю про переможців у категорії «Найкращі з найкращих люди — 2026» знайомимося ближче з лауреатками у номінації «Незалежність».
«Stand with Suspilne Ukraine»: людина, яка змушує світ звертати увагу на Суспільне Мовлення та просувати його за кордоном
Ангеліна Карякіна, радниця голови правління Суспільного, вже вдруге стала переможницею у цій номінації. Її робота сприяє тому, щоб Суспільне було видимим далеко за межами України. Вона будує зв’язки з міжнародними партнерами та формує довіру до Суспільного на глобальному рівні.
Ми розпитали Ангеліну про довіру всередині команди, роботу з Європейською мовною спілкою та виклики, які мотивують рухатись вперед.
— Ангеліно, ви вже не вперше отримуєте відзнаку «Суспільний код», що для вас це означає?
— Отримати відзнаку від команди вдруге — особлива цінність, підтвердження того, що колеги бачать сенс у моїй роботі. Її результати не помітні щодня, це не продукт, не контент, але їх все одно відчувають — це свідчить про глибоку довіру. Я дуже пишаюся тим, що отримала її цього року знову.
— Поділіться вашими основними принципами в роботі, на що спираєтесь у прийнятті рішень?
— Для мене головне в роботі — чітко визначити мету та орієнтир: куди ми рухаємося і навіщо. Коли вдається це сформулювати й донести до інших, усе решта стає хоч і складною, проте технічною частиною, яку можна розбити на етапи та ролі. Але критично важливою є команда — люди, з якими ти до цієї мети рухаєшся і на яких справді можеш покластися. Останні роки я дедалі більше ціную співпрацю, у якій люди здатні відчути момент: коли варто взяти коротку паузу, дати комусь видихнути, підставити плече, а коли, навпаки, — натиснути на газ, змотивувати. Ми всі живемо і працюємо у надзвичайно складних обставинах, і здатність працювати ефективно, але й емпатично стає особливо цінною.
— Яким проєктом чи здобутком за рік ви найбільше пишаєтесь?
— Мені подобається, як Суспільне системно і впевнено рухається до цілей, які собі ставить у напрямах, з якими працюю я: інформаційне мовлення, міжнародна співпраця та політики штучного інтелекту. Я пишаюся нашою роботою у Європейській мовній спілці — у 2025 році вона була дуже насиченою і в комітетах, і на горизонтальному рівні між Суспільним й окремими європейськими мовниками.
Мене переобрали до новинного комітету ЄМС найбільшою кількістю голосів серед членів, чим я дуже пишаюся. Комітет також затвердив запропоновану мною тему наступного новинного річного звіту ЄМС, над яким я, власне, нині й працюю з колегами, — він про пошук довіри серед поляризованих аудиторій. Ми зробили великий крок у розумінні, як нам рухатися далі у напрямі ШІ: чого ми хочемо від себе, і чого ми хочемо від медіасередовища, у якому ШІ стає критичною змінотворчою силою. Ми стали учасниками кампанії ЄМС щодо правил ШІ у медіа «Facts in, facts out». Ця робота продовжиться цього року вже на нашому національному рівні.
— Які виклики найбільше впливають на роботу? Що натомість вас підтримує та надихає рухатись вперед?
— Найбільші виклики — це війна, втрата й вигорання людей. З цим викликом в Україні працюємо та живемо ми всі, але якщо все матеріальне рано чи пізно можна вирішити, то з людьми, звісно, все складніше. Саме люди є і викликом, і найбільшим натхненням, поштовхом не зупинятися, ставити кращими — цей приклад і на Суспільному, і довкола нас в Україні завжди перед очима. Не маєш права схибити або опустити руки, коли люди віддають найдорожче за нашу можливість жити і працювати вдома.
«Голосно говоримо правду»: людина, яка порушує найскладніші питання
Цього року в номінації «Голосно говоримо правду» колеги знову відзначили професійність і цінність для команди Олени Ремовської, журналістки та ведучої проєкту «Ремовська Інтерв’ю». Вперше таку перемогу Олена здобула у 2024 році.
Олена поділилася тим, як їй вдається поєднувати безкомпромісний професійний обов’язок з емпатією до героїв та як команда проєкту працює, щоб забезпечити якісний матеріал і нарощувати аудиторію.
— Олено, команда відзначила вас вдруге. Що для вас особисто змінилося у розумінні «Суспільного коду» від першої нагороди до сьогодні?
— Я не очікувала, що отримаю ще один «Суспільний код» — це точно. Незмінним лишилося те, що для мене це надзвичайно велика відзнака роботи, моєї і колег по проєкту, з боку команди Суспільного. Я бачу, кого відзначають щороку, і мені приємно, що я серед цих людей.
— Про що для вас ця відзнака?
— Про те, що робота, яку я роблю, знаходить відгук серед людей. Це приємно і додає сил працювати далі, бо це не завжди просто. Не думаю, що це лише журналістської професії стосується — часом дуже бракує якогось поштовху, натхнення, щоб працювати далі.
— Чи бували моменти, коли професійний обов’язок «говорити правду» вступав у внутрішній конфлікт із людським співчуттям до респондента, і як ви знаходили вихід із ситуації?
— Регулярно доводиться боротися з якимось своїм особистим ставленням до героя чи героїні і потребою поставити йому або їй ті чи інші запитання. Але мені щастить, бо люди, які приходять на інтерв’ю, зазвичай розуміють, що існують якісь складні запитання з боку суспільства, і на них варто відповісти.
— Що ви хотіли б відзначити як досягнення за рік, що минув?
— Перш за все те, що наш проєкт «Ремовська Інтерв’ю» і далі існує, хоч це непросто: регулярно шукати, домовлятися і записувати спікерів, які були б цікаві аудиторії Суспільного на різних платформах. Тут велике спасибі нашій продюсерці Наталії Шимків, яка першою контактує з нашими гостями чи їхніми асистентами, розказує про наш проєкт і наводить аргументи, чому їм варто прийти до нас на розмову.
У 2026 році ми отримали можливість записувати наші інтерв’ю у новій студії Суспільного, створеній під потреби диджиталу. Багато сил у неї вклав Олександр Брамський, із яким ми також уже два роки працюємо над проєктом «Ремовська Інтерв’ю» як з оператором-постановником.
Загалом мені приємно, що наш проєкт зайняв своє певне місце в ряду проєктів інтерв’ю, що існують в українському ютубі й на телебаченні. У нас є постійні глядачі, які мені пишуть. А деякі гості, коли приходять, розповідають, що бачили попередні випуски і це відіграло свою роль у тому, що вони до нас таки прийшли. В такі моменти розумієш, по-перше, що тяглість проєкту дає свої плоди (все-таки вже понад 70 записаних випусків); по-друге, що докладені зусилля не були даремними.
«М’яка сила»: людина, яка досягає результатів через довіру, співпрацю та теплі стосунки з колегами
У 2026 році Алла Скорик, директорка департаменту регіонального контенту, вдруге стала лауреаткою відзнаки Суспільного.
Про лідерство каже: ключове — мотивація і власний приклад. Алла також відзначає стійкість колег у прифронтових регіонах і наголошує, що навіть під час війни важливо знаходити час для себе, щоб мати ресурс рухатися далі.
— Алло, номінація «М’яка сила» — це в першу чергу здатність впливати на команду без тиску. Як ви це робите? В чому секрет вашого стилю керівництва?
— Я вважаю мотивацію головною рушійною силою на шляху до результату. Якщо задача складна і, на перший погляд, нереалістична, то досягти мети команда може завдяки професіоналізму і мотивації. Професіоналізм здобувається у процесі, мотивація зазвичай навпаки губиться. Я намагаюся працювати з людьми таким чином, щоб було бажання рухатися вперед. А ще показувати на власному прикладі. Я не примушуватиму підлеглих робити те, що сама б відмовилась робити.
— Що для вас означає перемога у відзнаці «Суспільний код»?
— Це приємно. Думаю, це означає, що колеги помічають мої зусилля. Це дуже відповідально. Адже найважливіша внутрішня відзнака Суспільного підсвічує і високі очікування від переможців: їхні перемоги й поразки помітні, ціна помилки дуже висока. Ми проживаємо дуже складний період для країни, на медіаринку в цілому, для нашої компанії зокрема. Ми вдосконалюємося, вибудовуємо процеси, робимо це в умовах війни, нескінченних безпекових і енергетичних викликів. Це складно. Моя головна перемога — збережені життя людей, які щодня ним ризикують.
— Що підтримує та надихає рухатись вперед, навіть у кризові, складні періоди?
— Мені дуже допомагає планування свого часу. Я зрозуміла, що у графіку обов’язково має бути година для себе і бажано щодня. Я роблю спортивні вправи, комусь може допомогти читання або прогулянка, комусь може допомогти заземлитися в’язання або приготування їжі. Має бути щось, що приносить задоволення. У цей складний період дуже важливо дозволяти собі бути щасливими, як би дивно це не звучало під час війни у потоці поганих новин.
— Яким проєктом чи досягненням за рік ви найбільше пишаєтесь?
— Я пишаюся тим, наскільки моїм регіональним командам вдалося вирости відносно себе.
Пишаюся прифронтовими регіонами, які відпрацьовують кілька масованих ударів за добу, які привозять із важкодоступних громад унікальні репортажі, пишаюся, коли ми перші на місці теракту, коли здобуваємо ексклюзиви, пишаюся трансляцією зі святкування Рош га-Шана в Умані на Черкащині, а також командою Рівного, яка дослідила, як тепер видобувають бурштин «Ставиш мотор — миєш бурштин», пишаюся двома фільмами-мільйонниками, які протягом року випустила команда Суспільне Чернігів. Це розслідування «Красноярцев — збитий льотчик» й історія про військову спецоперацію, яка призвела до знищення елітного підрозділу російських диверсантів «Сенеж. Операція “Помста”». Дуже хочу, щоб у колег було натхнення творити ще.
— Як ви відпочиваєте і наповнюєтесь поза роботою?
— Наповнюватися мені допомагає моя родина і найкращі люди на Землі. Насправді поруч із нами багато людей, якими можна вічно надихатися. Навіть якщо важко знайти час на спілкування тет-а-тет, натхнення можна знайти в героях наших публікацій. Я це роблю і дуже вам раджу. Не забувайте читати, дивитися і слухати Суспільне.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Матеріал підготувала Марія Насонова
Фото — Суспільного Мовлення та з особистих архівів Ангеліни Карякіної, Олени Ремовської й Алли Скорик
