Стійкість медіа під час тривалої війни — це не сукупність разових рішень, а системна робота, що починається задовго до кризи й триває після неї. На цьому наголосила Марія Фрей, членкиня правління Суспільного Мовлення, відповідальна за інформаційний та регіональний контент, у матеріалі «Сім уроків стійкості медіа під час тривалої війни». Стаття вийшла у межах програми MERIT FORUM за підтримки International Media Support (IMS) на основі дослідження міжнародної міждисциплінарної команди експертів/-ок, однією з яких стала Марія Фрей.

Дослідження спирається на реальний досвід України роботи в умовах повномасштабної війни. Презентація спільних напрацювань експертів/-ок запланована на 22 січня 2026 року. Марія Фрей наголосила, що вирішальним чинником стійкості є люди, етичне лідерство та довіра всередині команд. 

У матеріалі йдеться про сім ключових уроків, зокрема про критичну роль часу для підготовки до криз, необхідність системного захисту фізичного та психологічного стану працівників, відповідальне й видиме лідерство, вразливість медіаінфраструктури як військової цілі, важливість солідарності між медіа, захист свободи слова в умовах безпекового тиску та початок відновлення ще до завершення війни.

«Війна росії проти України триває вже довше, ніж Друга світова війна. Ця реальність змушує медіа мислити не тижнями чи місяцями, а роками й поколіннями. Український досвід показує: стійкість — це не одне рішення чи реформа. Це безперервний процес, укорінений у людях, етиці, солідарності та відповідальності. Для Європи ключовий урок простий і нагальний: “У вас ще є час. Використайте його”», — зазначає Марія Фрей. 

Повний текст англійською доступний на сайті International Media Support (IMS). Переклад українською подаємо нижче. 

Сім уроків, винесених щодо стійкості медіа під час тривалої війни

Ці уроки ґрунтуються на дослідженні, проведеному міждисциплінарною командою експертів із медіа, органів влади, громадянського суспільства та академічного середовища, і безпосередньо спираються на реальний досвід України роботи в умовах повномасштабної війни. Реалізація цього проєкту стала можливою завдяки IMS (International Media Support) у межах програми MERIT FORUM.

Замість фіксації окремих історій успіху, ці уроки визначають повторювані патерни, спільні виклики та механізми, які можуть інформувати стратегії підготовки та реагування за межами українського контексту. Вони покликані допомогти медіаекосистемам та інституціям перетворювати кризовий досвід на прикладні рамки стійкості — до, під час і після масштабних потрясінь.

Сьогодні, коли Європа — і зокрема Данія — стикається з глибокими викликами агресії, Марія Фрей, членкиня правління українського мовника Суспільне Україна, ділиться ключовими висновками для медіаменеджерів про те, як готувати команди до стійкості під час війни.

Урок 1: Час — найкритичніший ресурс, і його завжди бракує

Україна увійшла у повномасштабне вторгнення без часу на підготовку. Багато європейських країн досі його мають. Найважливіший урок полягає в тому, що підготовка до криз не може починатися після перших ракет. Сценарне планування, резервна інфраструктура, етичні настанови, протоколи безпеки та механізми координації мають бути розроблені до початку агресії. В Україні брак часу означав, що багато рішень доводилося ухвалювати одночасно з евакуацією, обстрілами та втратою контролю над територіями.

Висновки:

Підготовка — це не параноя. Це форма відповідального управління. Час, зекономлений до кризи, безпосередньо перетворюється на врятовані життя, довіру та інституційну безперервність під час неї.

Урок 2: Люди — не «ресурс», вони і є системою

Жодна технологія, платформа чи правова рамка не працює, якщо люди виснажуються. Український досвід показує: людська стійкість визначає інституційну стійкість. Журналісти працювали під обстрілами, тижнями жили в офісах, вранці евакуйовували дітей, а ввечері виходили в прямий ефір. З часом адреналін зникає, а виснаження залишається. Відповідальне лідерство під час тривалої війни означає:

• пріоритет фізичної та психологічної безпеки;

• визнання травми, вигорання і страху як нормальних реакцій;

• проєктування ротації, відпочинку й відновлення як обов’язкових систем, а не опційних бонусів.

Висновки:

Тривалі війни виграються не героїчним надзусиллям, а лідерством, яке достатньо захищає людей, щоб вони могли працювати й завтра.

Урок 3: Лідерство має бути етичним, видимим і персонально відповідальним

В екстремальних умовах лідерство не може бути абстрактним або делегованим «кудись далі». Українські медіалідери засвоїли, що під час криз:

• команди шукають чітких моральних і практичних орієнтирів, а не ідеальних рішень;

• лідери мають бути присутніми, чесно комунікувати і часом «працювати власними руками»;

• етична невизначеність неминуча, але мовчання чи уникання руйнують довіру швидше, ніж помилки.

Висновки:

Під час тривалої війни довіра до лідерства стає операційною необхідністю. Без неї жодна політика, протокол чи стратегія не витримує тиску.

Урок 4: Інформаційна інфраструктура є військовою ціллю

Під час повномасштабного вторгнення медіаінфраструктуру цілеспрямовано знищували: вежі бомбардували, студії грабували, сервери атакували, журналістів убивали або викрадали. Це підтвердило ключову реальність: медіа — не спостерігачі війни, вони є частиною поля бою. Стійкість вимагала:

• децентралізованого виробництва і мовлення;

• резервних студій, електроживлення та зв’язку;

• альтернативних платформ (радіо, SMS, супутник, офлайн-доставка);

• готовності втратити будівлі за одну ніч і продовжувати роботу.

Висновки:

Якщо медіаінфраструктура не спроєктована для виживання в умовах фізичного знищення, інформаційний простір руйнується саме тоді, коли суспільство найбільше його потребує.

Урок 5: Солідарність між стейкхолдерами рятує інформаційний простір

Однією з ключових сильних сторін України стала здатність конкуруючих медіа співпрацювати горизонтально, зокрема з інституціями, які регулюють або критично наглядають за їхньою роботою. Спільні офіси, генератори, обладнання, контент і людська підтримка дали змогу вижити меншим і регіональним медіа. Ця співпраця працювала тому, що відносини і довіра існували до кризи, а не були імпровізовані під час неї.

Висновки:

Під час тривалих криз конкуренція без солідарності та спільної відповідальності підриває стійкість усієї медіаекосистеми. Попередньо узгоджені рамки співпраці є так само критичними, як і редакційна незалежність.

Урок 6: Свободу вираження поглядів потрібно захищати навіть під тиском безпеки

Війна постійно створює напругу між безпекою і свободою. Український кейс показує, наскільки легко надзвичайні заходи можуть перетворитися на довгострокові обмеження. Колективні дії журналістів, медіаорганізацій, громадських організацій та міжнародних партнерів виявилися критично важливими для того, щоб:

• запобігти надмірній цензурі;

• оскаржувати необґрунтовані обмеження;

• зберегти доступ до інформації та підзвітність.

Висновки:

Якщо свободу слова «тимчасово» приносять у жертву без запобіжників, після війни вона рідко повертається у повному обсязі.

Урок 7: Відновлення починається ще до завершення війни

Україна засвоїла, що мислення про післякризовий період має починатися ще під час самої кризи. Це включає:

• документування воєнних злочинів і збереження доказів;

• підготовку етичних стандартів пам’яті, травми й втрат;

• відновлення освіти та професійних траєкторій;

• переосмислення бізнес-моделей і фінансової сталості;

• реінтеграцію журналістів, студентів і фахівців, які повертаються з фронту, окупації або вигнання.

Висновки:

Стійкість — це не лише про виживання. Це про здатність відновитися, розповісти правду про минуле і відбудувати інституції, яким суспільство зможе довіряти в майбутньому.

Підсумкова рефлексія

Війна росії проти України триває вже довше, ніж Друга світова війна. Ця реальність змушує медіа мислити не тижнями чи місяцями, а роками й поколіннями. Український досвід показує: стійкість — це не одне рішення чи реформа. Це безперервний процес, укорінений у людях, етиці, солідарності та відповідальності. Для Європи ключовий урок простий і нагальний: «У вас ще є час. Використайте його».

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні. 

Фото — Анастасія Мантач