Суспільний телеканал UA: КУЛЬТУРА готує фільм про українських музикантів під назвою «Гудаки не люди». 

У фільмі покажуть значний творчий шлях «Гудаків»: 2008-ий, 2013-ий, Майдан і 2021-ий, виступ на музичній виставці у Португалії. 

Співавторки фільму Анна Єресько й Олена Зашко розкрили деякі деталі зйомок. 

Читайте також: Фільм «Майдан. Шість літер нашої свободи» отримав нагороду на фестивалі у Європі

Про назву

— Гудаками на Закарпатті називають сільських музик, що грають на весіллях, — розповідає Анна Єресько. — І от там є такий розподіл: є люди — це гості на весіллі, а є гудаки. Для них окремий вхід, окремий стіл, окрема кімната. Бо: «Гудаки — не люди, зчаловали молодую (з русинської — «звабили наречену») і свадьби не буде». Наша назва — про окремий підвид людини, про музикантів, які завжди традиційно вважалися дещо «іншими». І це цілковита правда щодо наших героїв.

Про вибір героїв

— «Гудаки» — мої давні друзі. Ми познайомилися понад десять років тому, і я одразу почала робити про них документальне кіно. Бо вони фантастичні, контрастні, дуже живі й справжні. Неможливо не надихнутися їхньою історією, так само як неможливо сидіти чи стояти на їхніх концертах: не контролюючи себе, ти в якийсь момент починаєш гоцати як скажений. Бо так працює музична магія «Гудаків», ти просто слабка людинка проти цього феномена.

«Гудаки» — це любов, можливо, занадто сильна. І я навіть сумнівалась, чи варто робити фільм про героїв, які стали вже настільки рідними мені. Тому я дуже рада, що цей фільм я роблю зі своєю співавторкою Оленою Зашко, бо вона дивиться на «Гудаків» свіжим і більш об'єктивним поглядом, бо ще не встигла зроститися з ними так, як я.

— Ми познайомилися з Анною Єресько у 2018-му. І тоді в одній з розмов вона розказала мені про гурт, який колись знімала. І про великий архів, який зберігся зі зйомок. Йшлося про «Гудаків» із Закарпаття. Я побувала на кількох їхніх виступах і зрозуміла, що вони дуже круті. І от за три роки після цього ми дізналися, що «Гудаки» виступатимуть на найпрестижнішій музичній виставці Європи WOMEX. «Треба це знімати!», —  приблизно з такої фрази почалася історія зйомок фільму. Поїздка до Порту була складною. Без перебільшення —  її могло не бути. Але нам вдалося поїхати й це того вартувало. Ми покажемо як «Гудаки» вперше побачили океан, чому на репетиціях виникають сварки і як це — готуватися до одного із найважливіших виступів у житті (хоча так вважали не всі гудаки), — доповнила Олена Зашко.

Читайте також: Суспільне презентує YouTube-канал для дітей

Історія гурту «Гудаки»

— Всередині гурту триває суперечка, скільки років вони грають разом — 19 чи 20, і коли святкувати ювілей, цього року чи наступного, — далі веде Анна Єресько. — Зійшлися ніби, що наступного. І це — хороший привід нарешті упорядкувати 15-річний архів зйомок концертів, подорожей, інтерв'ю. Бо історія «Гудаків» — дивовижна, але, на жаль, повноцінно ще ніким не розказана. 

Кульмінацією фільму буде виступ «Гудаків» у Португалії на WOMEX — світовій музичній виставці (на момент випуску цього матеріалу вони вже повернулися в Україну — ред.). Це — найважливіший концерт гурту за весь час, і одночасно — найвіддаленіша точка виступу: «Гудаки» ще ніколи не були так далеко від свого Мараморошу (історична назва частини Закарпаття, де вони живуть).

Усі 20 років, які «Гудаки» грають разом, вони шукають, відновлюють і аранжують під себе народну музику свого регіону. А там — що хочеш: русинський, мадярський, єврейський, ромський, український фольклор — намішано купу етносів, купу культур, купу крови. Це специфіка Мараморошу: строкатість, мультикультурність і побутова, архаїчно-традиційна толерантність, бо всі завжди жили разом, і норм. Оце найважливіше про «Гудаків»: вони не «грають» у фольклор, спекулюючи на одвічно модній темі народної музики. Вони і є фольклор, вони — носії цієї культури, що виросли на ній, саме її вчилися грати, як скрипаль Міша у дитинстві — на кукурудзяному качані чи дощечках.

20 років «Гудаки» їздять із гастролями Європою на своєму бусику. В ньому — 9 осіб, впереміж із костюмами, торбами й габаритними інструментами: цимбали, контрабас, величенький бубон (це такий барабан), чи гардон (це така штука, схожа на віолончель, але по струнах треба бити), я вже не кажу про «дрібний» інструментарій: скрипки, баян чи гітари. 

Концерти у Франції, Німеччині, Швейцарії, Австрії, як і на великих фестивалях, типу «Sziget», так і за особистими запрошеннями, наприклад, виступ в інтернаті для дітей з особливими потребами десь в Альпах. А вдома — звичайне сільське життя, закарпатська буденність і вимушені заробітки в Чехії. От ключове про «Гудаків»: попри європейські гастролі, вони залишилися простими. І навіть дивлячись на Атлантичний океан у Португалії, вони кажуть: «Оце красота! Але вдома краще». 

Фільм «Гудаки не люди» перебуває на етапі продакшену, реліз планується на весну 2022 року. 

Нагадаємо, що суспільне продовжує розповідати історії талановитих представників нацспільнот у проєкті «Відтінки України». У першому сюжеті — історія молдованки Єлизавети Шанте, чиє прізвище в Одесі стало модним брендом, її капелюшки шанують далеко за межами міста. Шанте у перекладі з французької означає «співати». А молдованка з українського приморського міста, де навіть один із найзнаменитіших районів називається Молдаванка, сама пише пісню свого життя, вплітаючи у нього колорит мультикультурної Одеси. Прем'єра нового сезону проєкту «Відтінки України» відбулася на телеканалі UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА.