Про роль ветеранів і ветеранок у розвитку технологій, освіту після служби, ветеранське підприємництво, підтримку родин полеглих військових і повернення до цивільного життя говорили під час шостого вечора ветеранських історій NOSTOS.TALK, який відбувся в Києві. Подію організувало Суспільне Мовлення у партнерстві з Veteran Hub у мілітарному просторі «Гальт».
NOSTOS.TALK — це формат коротких живих виступів, у центрі яких — особистий досвід і чесна розмова про виклики, трансформацію та суспільні зміни після війни. Кожна зустріч об’єднує ветеранів і ветеранок, їхніх близьких, представників громадського сектору та всіх, хто готовий слухати, говорити й осмислювати досвід війни.
Серед спікерів шостого вечора NOSTOS.TALK:
- Яна Чапайло — керівниця Ресурсного центру для ветеранів і ветеранок НаУКМА;
- Ярина Чучман-Миньо — ветеранка, менеджерка з комунікацій Фундації UNCONQUERED, засновниця бренду Blast;
- Олександр Папіровий — ветеран, керівник відділу підготовки у ГО «Військова школа “Боривітер”»;
- Олександр Чумак — ветеран, підприємець, власник кав’ярні «Кийвія»;
- Тимур Абдулін — ветеран, проєктний менеджер в оборонній сфері.
Спікери заходу
Технологічна перевага України на полі бою залежить не лише від розробок, а й від того, наскільки добре їхні творці розуміють потреби військових. Саме тому бойовий досвід може стати важливою перевагою для українських технологічних компаній. Про це говорив Тимур Абдулін, ветеран і проєктний менеджер в оборонній сфері. Він наголосив, що ветерани мають унікальні знання про реалії фронту, які можуть допомогти розробляти ефективні рішення для війська. Водночас, на його думку, важливо бачити в людині передусім її особистість, а не визначати її лише через ветеранський статус:
«Ветеран — це не професія, ветеран — це статус. Це унікальний набір досвіду бойових дій. Але перш за все ми оцінюємо саму людину, а вже далі — її статус».
Ветеранський досвід, за словами Тимура, може бути не лише частиною особистої історії, а й ресурсом для розвитку країни. Залучення ветеранів до технологічного сектору допомагає поєднувати практичне розуміння потреб фронту з інженерними рішеннями. Це особливо важливо в умовах війни, коли власні розробки можуть безпосередньо впливати на безпеку військових і здатність України протистояти ворогу:
«Ветерани мають бути базою і фундаментом технологічних компаній. Часто цивільні інженери не розуміють, як воно все працює на полі бою, а ці унікальні знання є саме у людей з бойовим досвідом (…). Єдиний крок, який ми зараз можемо зробити як країна, щоб зупинити ворога, — це наша власна технологічна перевага. Її потрібно будувати й розвивати в Україні, щоб вона була дійсно нашою».
Тимур Абдулін
Однак повернення до цивільного життя передбачає не лише пошук нової професійної реалізації, а й поступове відновлення зв’язку з повсякденністю, власними інтересами та планами на майбутнє. Одним зі способів пройти цей шлях може стати навчання. Олександр Папіровий, ветеран і керівник відділу підготовки у ГО «Військова школа “Боривітер”», розповів, як здобуття нових знань допомагає ветеранам розвивати компетенції та знаходити своє місце в цивільному середовищі.
На його думку, освіта важлива не лише для професійного зростання. Вона також дає можливість переключитися на нові завдання, взаємодіяти з людьми поза військовим середовищем і зрозуміти, чого хочеться від наступного етапу життя:
«Постійне навчання дозволяє ветерану не просто підвищувати кваліфікацію, а й успішно соціалізуватися. Воно витягує тебе зі світу війни, повертає в цивільне життя і дає зрозуміти, чого ти взагалі хочеш».
Олександр Папіровий
Можливість навчатися, змінювати професійний напрям і відкривати для себе нові перспективи потребує доступних освітніх програм та інституційної підтримки. Важливо, щоб ветерани й ветеранки могли не просто адаптуватися до цивільного життя, а й розвивати свій потенціал. На цьому наголосила Яна Чапайло, керівниця Ресурсного центру для ветеранів і ветеранок НаУКМА. Вона підкреслила, що підтримка освіти — це внесок у людський капітал країни та можливість посилити людей, які вже мають значний досвід і готові рухатися далі:
«Наше мотто — ми посилюємо сильних. Освіта ветеранів — це не благодійність і не гуманітарна допомога, це пряма інвестиція в людський капітал, якого наша країна гостро потребує».
Яна Чапайло
Повернення до життя після війни — це не завжди лише про професійну адаптацію. Для родин полеглих військових воно починається з переживання втрати та пошуку сил жити далі. У таких обставинах нові знання, спільнота й можливість бути корисними іншим можуть стати важливою опорою. Про це розповіла Ярина Чучман-Миньо, ветеранка, менеджерка з комунікацій Фундації UNCONQUERED і засновниця бренду Blast.
Вона поділилася досвідом навчання дружин полеглих воїнів гуманітарного розмінування. Для учасниць це стало не лише можливістю опанувати нову справу, а й способом віднайти власну роль у допомозі країні. Ярина наголосила, що одним із найважливіших результатів такої роботи є зміна внутрішнього стану жінок — від відчуття втрати до бажання жити й діяти:
«Багато жінок після втрати коханих шукають спосіб бути корисними. Коли після навчання гуманітарного розмінування дружини полеглих воїнів кажуть: “Тепер я не хочу померти, я хочу жити далі і приносити користь країні”, — це означає, що ми досягли мети».
Ярина Чучман-Миньо
Знайти нову опору після пережитого досвіду допомагає і власна справа. Водночас повернення до повсякденного життя вимагає поступово відновлювати самостійність, ухвалювати рішення й дозволяти собі діяти, навіть коли попереду залишається багато невизначеності. Про особисту відповідальність після поранення та важливість не зупинятися на досягнутому говорив Олександр Чумак, ветеран і власник кав’ярні «Кийвія».
Він зауважив, що турбота й підтримка близьких можуть бути необхідними на шляху відновлення, проте важливо також повертати відчуття власної спроможності. Йдеться не про те, щоб ігнорувати пережите чи відмовлятися від допомоги, а про можливість знову відчути опору в собі та поступово будувати життя на власних умовах:
«Травматичний досвід чи статус не звільняють тебе від відповідальності перед собою, родиною та державою. Після поранення легко звикнути до гіперопіки, але базове завдання — відчути опору, згадати, що ти живий, і рухатися вперед».
Олександр також закликав не сприймати війну лише як час, у якому немає місця для радості, любові чи нових починань. Навіть після важких випробувань людина має право на повноцінне життя, а готовність пробувати й помилятися може відкрити шлях до можливостей, які інакше залишилися б нереалізованими:
«Війна — це теж життя, а не суцільне перебування в темряві. Якщо є можливість сміятися — смійтеся, якщо є можливість любити — любіть. Найгірше, що може бути, — це проґавлені можливості, тому краще спробувати й помилитися, ніж не зробити нічого».
Олександр Чумак
Різні за досвідом історії спікерів і спікерок об’єднує прагнення не зупинятися після пережитого, знаходити нові сенси та залишатися в контакті з іншими людьми. Саме така відверта розмова — не лише про труднощі, а й про можливості, щоденні рішення та бажання жити — є важливою частиною NOSTOS.TALK.
Наприкінці зустрічі шеф-редакторка проєкту Анна Сухецька наголосила, що мета таких вечорів — не обмежуватися обговоренням проблем ветеранів і ветеранок чи суспільних розривів. Для команди проєкту важливо створювати простір, з якого люди виходять із відчуттям, що життя триває, а поруч є ті, з ким можна ділитися досвідом, шукати підтримку й рухатися вперед:
«Ми можемо (і будемо!) багато говорити про проблеми ветеранів чи суспільні розриви, але сенс NOSTOS.TALK зовсім в іншому. Наша команда помітила: кожен раз ти виходиш з цієї зали з дуже простим і ясним відчуттям: хочеться жити. Робити свою справу, не боятися лажати, шукати своїх і просто триматися разом».
Анна Сухецька
Відеозаписи виступів спікерів і спікерок поступово публікуватимуть на ютуб-каналі Nostos | Суспільне Мовлення. Стежити за новинами проєкту можна також в Instagram.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографував Олег Переверзєв / Суспільне Мовлення
