Сергій Стуканов і Наталя Соколенко, ведучі проєкту Українського Радіо «Батьки-засновники», стали запрошеними гостями і модераторами розмови «Харків і українська ідентичність». Подія відбулася в Харкові у межах ініціативи «Хартія-Хаб» 24 вересня.
Тиша в залі, слухачі прагнуть вловити кожне слово у переповненій старій будівлі історичної друкарні XIX століття поблизу центра Харкова. «Патріотизм тримається не на голій любові, а на інституційності», — стверджує Сергій Жадан, письменник, поет, музикант і громадський діяч, військовослужбовець 2-го корпусу НГУ «Хартія» і гість події.
«Харків зараз стоїть за всю Україну. І вся Україна зараз стоїть за Харків. Тому Харків має право говорити, і кожен зараз має право голосу в Харкові», — продовжує Вахтанг Кіпіані, другий гість заходу, публіцист, журналіст і військовослужбовець 2-го корпусу НГУ «Хартія».
Сергій Стуканов розповів харків’янам про проєкт «Батьки-засновники», який вже чотири сезони розкриває персоналії батьків-засновників України, і підкреслив, що цей список неможливий без представників Харкова й Харківщини:
«Вплив цього міста на формування незалежної України недооцінений, проте він не менший, ніж роль Львова, а в певні періоди історії навіть більший».
Ведучі говорили про Миколу Міхновського, Харківський університет та історичні й соціальні чинники, що впливали на розвиток національної ідентичності численних представників Харківщини в національній боротьбі за свободу.
Наталя Соколенко додала:
«Микола Міхновський — це основа, а свою основу треба знати. Вона актуальна, хоча їй вже понад сто років. “Самостійну Україну” Міхновський написав ще аж у 1900 році! Але кожне слово відлунює у серці досі та є поживою для розуму».
Сергій Жадан підкреслив визначальну роль університету та військового училища в історії Харкова.
«Перша річ, яку варто памʼятати, це те, що патріотизм тримається не на голій любові, а на інституційності. Для Харкова такою інституцією був університет, безперечно. І якщо ми виймаємо університет з пазла, все сиплеться. Це дуже важливий момент, чому саме Харків дав так багато особистостей в історії України. Друга важлива річ та інституція, на якій тримався Харків, — це було Чугуївське військове училище. Серед випускників цього училища було дуже багато офіцерів старшого та молодшого складу, які підтримали армію УНР. Найвідомішим серед них, мабуть, є полковник Петро Болбочан, який звільнив Харків від більшовиків у 1918 році, — зазначив Сергій Жадан. —
Харків — це місто, яке завжди давало кадри, які, попри свою приналежність до імперії, мали українську основу: військове училище та університет. Це все довгий час працювало в тіні, поки не спрацювало на нашу українську ідею».
Вахтанг Кіпіані порівняв період національно-визвольної боротьби польського народу з безнадією русифікованої інтелігенції України в той самий час. Проте, як зазначає Вахтанг Кіпіані, саме ці настрої й породили феномен видатних особистостей Харкова.
«Не потрібно себе обманювати: книжки, освіта, культура важливі, але це не є частиною великої системи. Саме місто чи університет не можуть дати чи придумати те, що можуть реалізувати люди. Харків саме про людей», — вважає Вахтанг Кіпіані. — Мені здається, це і є феномен, що попри панівні настрої, попри безнадію та поразки й загибелі героїв у XIX столітті всім цим людям — Міхновському, Липі, Алчевському та іншим — не було на що спиратись, крім негативного досвіду боротьби, демотивації та втрат.
Очевидно, що їхні діди розповідали їм казки та міфи про козаччину, хоча і бачили, як ці видатні козацькі імена розчинилися в російському імперському суспільстві з часом та русифікують і пригнічують інші народи. Тому приклад Харкова важливий тим, що попри панівний російський “оперний стиль”, так би мовити, саме в Харкові починається рух за ідеологію та відродження самостійної України. Тому місце Харкова на історичній карті світу повʼязане саме з цим».
Сергій Жадан також висловив спостереження: більшість особистостей в історії української національної боротьби, не були харківʼянами, але жили в Харкові й представляли харківську еліту:
«Ще задовго до XX століття Харків був великим транзитним пунктом. Місто за рахунок свого економічного та географічного становища притягувало людей. І більшість людей, яких ми називаємо зараз, не були харківʼянами. Вони тут не народжувались. Але тут було значно більше можливостей зберегти свою національну ідентичність, живучи більш простим хуторянським життям.
У цьому сенсі, якщо подивитись на особистостей, які працювали на українську незалежність та державу, вони всі були з маленьких сіл. Вони з дитинства виховувались в українських традиціях. Тому для них це було важливою умовою функціонування в Харкові, враховуючи університет і культурне середовище».
Наталя Соколенко нагадала, що українська національна революція 1917 року почалася ще з того, як троє студентів Харківського університету та один студент Київського приїхали на могилу Тараса Шевченка, де склали йому присягу й утворили Братство тарасівців. Тож Харків завжди стояв біля витоків національної боротьби за ідентичність.
«“Ми — не вони!”. Цей момент в історії Харкова дуже важливий. Нечисленні представники української еліти Харкова, які були лояльними російськими громадянами та мали російський паспорт, як всі в той час, — вони вважали себе “не кацапами”. Тобто на рівні сімейного виховання, на рівні дистанції та культури ці всі представники сіл чи військового училища, студенти університету та громадських обʼєднань відчували себе українцями. Хтось швидко, а хтось повільно вичавлював з себе все російське. Цей момент треба глибоко досліджувати. Бо це і є відповідь на питання української ідентичності і не лише Харкова», — теж акцентував Вахтанг Кіпіані.
Понад дві години більш ніж сто слухачів, які за браком місць здебільшого стояли, жваво цікавились українською історією, сперечалися щодо поглядів на постать Міхновського і жартували про харківську любов до себе.
«Микола Міхновський відомий за межами України, але лишається малознаним тут. Тому сьогодні ми хотіли актуалізувати цю постать, але і поговорити ширше про Харків та українську ідентичність, в тому числі й про те, як вона змінюється сьогодні в сучасному місті», — наголосив Сергій Стуканов.
Він розповів, що саме з Харкова вперше почало мовити Українське Радіо ще 102 роки тому. А також підсумував, що Харків і століття тому, і зараз слугує прикладом того, як місто та люди в ньому можуть змінюватись і впливати на країну.
«Приклад Харкова особисто для мене є показником того, що зміни можливі. І що в майбутньому ми визволимо Донецьк, і він пройде всі непрості трансформації, як пройшов Харків. І як пройде кожне місто України», — сказав Сергій Стуканов.
Про Миколу Міхновського, Братство тарасівців та формування ідеї української самостійності, про те, як Харків наприкінці ХІХ століття став одним із місць, де український рух почав набувати виразного політичного характеру, і куди Харків рухається сьогодні в межах теми української ідентичності можна буде послухати зовсім скоро — у подкасті на ютуб-каналі Українського Радіо та ютуб-каналі «Хартія-Хабу». Стежте за анонсами.
Нагадаємо, «Батьки-засновники» — це культурно-історичний подкаст Українського Радіо, автори якого, Наталія Соколенко та Сергій Стуканов, разом із запрошеними істориками розповідають про батьків-засновників, які сформулювали ідею України та обґрунтували її державність. Наразі вийшло три сезони подкасту, які можна подивитись на ютуб-каналі Українського Радіо.
«Хартія-Хаб» — це просвітницький проєкт 2-го корпусу НГУ «Хартія». Метою діяльності «Хартія-Хабу» є єдність цивільних та військових задля збереження української державності.
Фото: Карина Костоглодова
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
