Scroll Top
  • Головна
  • Новини
  • Команда Суспільного сумує з приводу смерті колеги Олени Мамай
Команда Суспільного сумує з приводу смерті колеги Олени Мамай

Команда Суспільного сумує з приводу смерті колеги Олени Мамай

Поділитись

3 вересня після тривалої боротьби з хворобою передчасно пішла з життя наша колега Олена Мамай, яка 33 роки працювала на Суспільному режисеркою з монтажу групи монтажу документальних та проєктних програм. 

Останні п’ять із половиною років Олена Мамай як режисерка монтажу постійно працювала з командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії Суспільного. Ця співпраця розпочалася у 2020 році з великого документального проєкту «Відтінки України». Відтоді вона долучалася до створення майже всіх документальних робіт команди. Серед них — документальні проєкти та фільми «Капелани. Віра на війні», «Капеланки. Молитва в пеклі», «Мій Крим» і «Таким мене зробила війна», які здобули міжнародне визнання та нагороди. Як режисерка монтажу Олена була важливою частиною творчого процесу: глибоко працювала з матеріалом, відчувала історії та їхніх героїв і героїнь.

Олена Мамай разом із командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії на презентації фільму «Мій Крим»
Олена Мамай разом із командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії на презентації фільму «Мій Крим»

За роки роботи Олена стала частиною історії Суспільного та людиною, яка була прикладом для інших, могла підказати і допомогти в роботі колегам.

Анастасія Гудима, директорка департаменту розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного, згадує Олену як надзвичайно професійну, відповідальну й теплу людину:

«Олена була однією з тих людей, поруч із якими ти почуваєшся спокійно, бо знаєш, що вона розбереться, підкаже, знайде рішення. За майже шість років нашої спільної роботи я дуже рідко зустрічала настільки професійних і відповідальних людей. Вона ніколи не ставилася до монтажу як до суто технічної роботи, завжди вникала в історію, відчувала героїв і героїнь, думала разом із режисеркою Оленою Кривенко і могла побачити в матеріалі щось, чого ще не побачили ми.

Олена завжди була поруч — могла допомогти вдень і вночі, професійною порадою і просто по-людськи. І ще вона була дуже веселою. Мені важливо це сказати, бо я хочу пам’ятати її саме такою — з її гумором, енергією, неймовірною професійністю і добротою. Нам її дуже бракуватиме».

Олена Мамай разом із командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії на презентації фільму «Таким мене зробила війна»
Олена Мамай разом із командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії на презентації фільму «Таким мене зробила війна»

Анастасія також зазначає, що Олена долучилася майже до всіх документальних фільмів команди. Їхня спільна робота почалася з проєкту «Відтінки України», для якого Олена змонтувала 42 епізоди. У кожній наступній документальній історії залишалися її професійний погляд, відчуття матеріалу та рішення.

«Мені дуже хочеться думати, що в цих фільмах назавжди залишилася частина самої Олени. Ми дуже вдячні їй за всі ці роки разом і назавжди збережемо пам’ять про неї», — додає Анастасія Гудима.

Режисерка Олена Кривенко висловлює співчуття рідним і близьким Олени та ділиться спогадами про роки спільної роботи:

«Ми з Оленою пропрацювали разом шість років. Це сотні годин, прожитих разом — за монтажним столом, у суперечках і розмовах про наших героїв, у пошуках того самого точного кадру чи інтонації для кожної історії. У роботі ми розуміли одна одну без слів — достатньо було одного погляду, щоб збагнути, де потрібна пауза, де музика, а де краще без неї. Вона була моєю людиною — моєю опорою, моїми руками і моїм дзеркалом у цьому професійному світі. Зараз серце відмовляється говорити про неї в минулому часі. Але я точно знаю: у кожній склейці, у кожному кадрі наших спільних фільмів назавжди залишилася частина її світла, душі та чутливості. Світла пам’ять, моя Лєна. Мені нестерпно бракуватиме Вас».

Олена Мамай та Олена Кривенко на презентації фільму «Йона. Голодне марення»
Олена Мамай та Олена Кривенко на презентації фільму «Йона. Голодне марення»

Колеги Олени, режисери монтажу, згадують її як людину, з якою багато років ділили не лише спільну роботу, а й важливі моменти життя:

«Дуже важко повірити й змиритися з тим, що Олени більше немає поруч… Людини, з якою багато років ми працювали пліч-о-пліч, разом переживали радощі й турботи, підтримували одне одного, ділили робочі будні та просто моменти життя. Олена назавжди залишиться у наших спогадах — доброю, щирою, світлою, чуйною людиною та справжньою професіоналкою своєї справи. Її доброзичливість, тепло, посмішка й ставлення до людей залишили слід у серцях усіх, хто її знав. Нам дуже не вистачатиме її присутності, голосу, простого людського спілкування… Але залишаться спогади, які з часом ставатимуть ще дорожчими».

У Олени залишився чоловік, мати та рідна сестра.

Команда Суспільного глибоко сумує через втрату Олени та висловлює щирі співчуття її рідним, близьким, друзям і всім, хто її знав.

Прощання з Оленою Мамай відбудеться у суботу, 5 вересня. З 9:50 до 10:15 — прощання біля моргу лікарні №8 на вулиці Кондратюка, 8 у Києві. Поховають її на кладовищі у селі Стрітівка. 

Поділитись
Команда Суспільного сумує з приводу смерті колеги Олени Мамай

Команда Суспільного сумує з приводу смерті колеги Олени Мамай

Поділитись

3 вересня після тривалої боротьби з хворобою передчасно пішла з життя наша колега Олена Мамай, яка 33 роки працювала на Суспільному режисеркою з монтажу групи монтажу документальних та проєктних програм. 

Останні п’ять із половиною років Олена Мамай як режисерка монтажу постійно працювала з командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії Суспільного. Ця співпраця розпочалася у 2020 році з великого документального проєкту «Відтінки України». Відтоді вона долучалася до створення майже всіх документальних робіт команди. Серед них — документальні проєкти та фільми «Капелани. Віра на війні», «Капеланки. Молитва в пеклі», «Мій Крим» і «Таким мене зробила війна», які здобули міжнародне визнання та нагороди. Як режисерка монтажу Олена була важливою частиною творчого процесу: глибоко працювала з матеріалом, відчувала історії та їхніх героїв і героїнь.

Олена Мамай разом із командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії на презентації фільму «Мій Крим»
Олена Мамай разом із командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії на презентації фільму «Мій Крим»

За роки роботи Олена стала частиною історії Суспільного та людиною, яка була прикладом для інших, могла підказати і допомогти в роботі колегам.

Анастасія Гудима, директорка департаменту розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного, згадує Олену як надзвичайно професійну, відповідальну й теплу людину:

«Олена була однією з тих людей, поруч із якими ти почуваєшся спокійно, бо знаєш, що вона розбереться, підкаже, знайде рішення. За майже шість років нашої спільної роботи я дуже рідко зустрічала настільки професійних і відповідальних людей. Вона ніколи не ставилася до монтажу як до суто технічної роботи, завжди вникала в історію, відчувала героїв і героїнь, думала разом із режисеркою Оленою Кривенко і могла побачити в матеріалі щось, чого ще не побачили ми.

Олена завжди була поруч — могла допомогти вдень і вночі, професійною порадою і просто по-людськи. І ще вона була дуже веселою. Мені важливо це сказати, бо я хочу пам’ятати її саме такою — з її гумором, енергією, неймовірною професійністю і добротою. Нам її дуже бракуватиме».

Олена Мамай разом із командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії на презентації фільму «Таким мене зробила війна»
Олена Мамай разом із командою департаменту з питань розмаїття, рівності та інклюзії на презентації фільму «Таким мене зробила війна»

Анастасія також зазначає, що Олена долучилася майже до всіх документальних фільмів команди. Їхня спільна робота почалася з проєкту «Відтінки України», для якого Олена змонтувала 42 епізоди. У кожній наступній документальній історії залишалися її професійний погляд, відчуття матеріалу та рішення.

«Мені дуже хочеться думати, що в цих фільмах назавжди залишилася частина самої Олени. Ми дуже вдячні їй за всі ці роки разом і назавжди збережемо пам’ять про неї», — додає Анастасія Гудима.

Режисерка Олена Кривенко висловлює співчуття рідним і близьким Олени та ділиться спогадами про роки спільної роботи:

«Ми з Оленою пропрацювали разом шість років. Це сотні годин, прожитих разом — за монтажним столом, у суперечках і розмовах про наших героїв, у пошуках того самого точного кадру чи інтонації для кожної історії. У роботі ми розуміли одна одну без слів — достатньо було одного погляду, щоб збагнути, де потрібна пауза, де музика, а де краще без неї. Вона була моєю людиною — моєю опорою, моїми руками і моїм дзеркалом у цьому професійному світі. Зараз серце відмовляється говорити про неї в минулому часі. Але я точно знаю: у кожній склейці, у кожному кадрі наших спільних фільмів назавжди залишилася частина її світла, душі та чутливості. Світла пам’ять, моя Лєна. Мені нестерпно бракуватиме Вас».

Олена Мамай та Олена Кривенко на презентації фільму «Йона. Голодне марення»
Олена Мамай та Олена Кривенко на презентації фільму «Йона. Голодне марення»

Колеги Олени, режисери монтажу, згадують її як людину, з якою багато років ділили не лише спільну роботу, а й важливі моменти життя:

«Дуже важко повірити й змиритися з тим, що Олени більше немає поруч… Людини, з якою багато років ми працювали пліч-о-пліч, разом переживали радощі й турботи, підтримували одне одного, ділили робочі будні та просто моменти життя. Олена назавжди залишиться у наших спогадах — доброю, щирою, світлою, чуйною людиною та справжньою професіоналкою своєї справи. Її доброзичливість, тепло, посмішка й ставлення до людей залишили слід у серцях усіх, хто її знав. Нам дуже не вистачатиме її присутності, голосу, простого людського спілкування… Але залишаться спогади, які з часом ставатимуть ще дорожчими».

У Олени залишився чоловік, мати та рідна сестра.

Команда Суспільного глибоко сумує через втрату Олени та висловлює щирі співчуття її рідним, близьким, друзям і всім, хто її знав.

Прощання з Оленою Мамай відбудеться у суботу, 5 вересня. З 9:50 до 10:15 — прощання біля моргу лікарні №8 на вулиці Кондратюка, 8 у Києві. Поховають її на кладовищі у селі Стрітівка. 

Поділитись
Privacy Preferences
When you visit our website, it may store information through your browser from specific services, usually in form of cookies. Here you can change your privacy preferences. Please note that blocking some types of cookies may impact your experience on our website and the services we offer.