Про досвід ветеранів і ветеранок, їхніх родин, а також людей, які працюють у сфері підтримки військових, говорили під час третього вечора ветеранських історій NOSTOS.TALK. Подія, організована Суспільним Мовленням у партнерстві з Veteran Hub, об’єднала особисті свідчення про війну, повернення до цивільного життя, реабілітацію, втрати, взаємопідтримку та роль близьких у цьому процесі.
NOSTOS.TALK — це формат коротких живих виступів, у центрі яких — особистий досвід і чесна розмова про виклики, трансформацію та суспільні зміни після війни.
Серед спікерів третього публічного запису:
- Ігор Задорожний — співзасновник фестивалю «Брудний пес», діджей, ветеран, учасник проєкту Module Exchange;
- Марія Грабар — ініціаторка акції «Стіл пам’яті», засновниця «Благодійного фонду Іллі Грабара»;
- Олег Симороз — громадський активіст, член команди Protez Foundation, ветеран;
- Катерина Граднова-Савицька — менеджерка по роботі з індивідуальними донорами центру воєнної травми Superhumans, дружина ветерана;
- Микола Граднов-Савицький — ветеран, менеджер спільноти правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип»;
- Юрій Самусенко — кінокритик, ветеран.
Ігор Задорожний, співзасновник фестивалю «Брудний пес», діджей, ветеран та учасник проєкту Module Exchange, розповів, як музика стала для нього способом творити спільноти та підтримувати ветеранів після служби:
«Музика допомагає і заспокоїтися, і відволіктися, і переключитися. Це просто золото! Ми вирішили, що треба робити не просто вечірки, а створювати простір для людей, де можна зустрічатися, говорити про важливі речі й підтримувати одне одного. Так з’явилися наші культурні проєкти, а згодом і Module Exchange — програма для ветеранів та військових. Ми побачили, що через музику можна знайти нові канали комунікації, нових людей і нові сенси. Ми створили школу, і це як камінь, який падає у воду та запускає хвилі далі».
Марія Грабар, ініціаторка акції «Стіл пам’яті», засновниця «Благодійного фонду Іллі Грабара», розповіла, як особиста втрата змінила її погляд на пам’ять і чому суспільству важливо вчитися не лише оплакувати загиблих, а й зберігати пам’ять про те, ким вони були:
«Ми маємо пам’ятати не лише про втрату, а й про людей, яких втратили — світлих, сильних, готових допомагати іншим. Для мене дуже важливо, щоб пам’ять не зводилася лише до смутку. Пам’ятаючи, ким були ці люди, як вони жили, що створювали й заради чого боролися, ми формуємо спільний досвід і розуміння того, ким є як суспільство. Саме тому нам потрібні простори для світлої пам’яті, де можна згадувати, говорити й бути разом».
Про виклики адаптації після важкого поранення та потребу в більш практичному підході до ветеранської політики розповів Олег Симороз, ветеран і член команди Protez Foundation:
«Найбільше нам бракує дорослої розмови про поранення й ветеранський досвід. Не треба робити з ветерана малюка — треба чесно говорити, що життя після важкого поранення буде іншим, і як з цим жити далі».
«Напевно, зараз суспільство трошки втратило розуміння ролі військовослужбовця і ветерана. Повертається не та сама людина, яка пішла на війну, — повертається людина з іншим досвідом, іншими принципами, іншим баченням життя, — розповів Микола Граднов-Савицький, ветеран, військовослужбовець бригади «Азов». — І якщо ми визнаємо, що війна травмувала всіх по-різному, то маємо сформувати нову етику взаємодії та підтримки. Держава і суспільство повинні думати не лише про ветеранів, а й про їхні родини, адже дружини військовослужбовців і ветеранів є невід’ємною частиною цієї історії та важливою цеглинкою майбутнього України».
Катерина Граднова-Савицька — дружина ветерана, менеджерка по роботі з індивідуальними донорами центру воєнної травми Superhumans. Вона розповіла про досвід родин військових, які роками живуть між очікуванням, невизначеністю та відновленням після війни:
«Я дуже хочу, щоб родини військових відчували, що бути родиною воїна — це дуже почесно на тринадцятий рік війни. Щоб якщо війна закінчиться завтра, ці родини не сказали: “Ми пакуємо речі і їдемо кудись далеко”. Я хочу, щоб вони відчували, що вони тут потрібні, що потрібен їхній ресурс, потрібен досвід їхніх чоловіків. Щоб вони залишилися тут, народжували дітей, ростили їх і будували майбутнє цієї країни».
Юрій Самусенко, кінокритик і ветеран, поділився особистими роздумами про те, як кіно допомагає проживати складні досвіди та чому він вірить у розвиток української кіноіндустрії:
«Я дуже люблю кіно саме за те, що воно намагається подарувати різні досвіди — іноді драматичні, іноді позитивні. Мені здається, що через це кіно якоюсь мірою підтримувало мене все моє життя, і навіть під час військової служби. Я впевнений, що в майбутньому кіно буде дуже сильно прогресувати. В Україні цей розвиток теж буде. Саме тому нам потрібно продовжувати створювати нові історії та підтримувати українське кіно».
Нагадаємо, у 2025 році на ютуб-каналі Суспільне Новини вийшла серія інтерв’ю з ветеранами «Nostos. Повернення героїв». Згодом формат отримав продовження в офлайн-подіях NOSTOS.TALK, де ветерани та ветеранки наживо діляться власними історіями з аудиторією.
Суспільне планує і надалі проводити вечори NOSTOS.TALK, створюючи простір для відкритої розмови про досвід війни, повернення та життя після фронту.
За майбутніми подіями NOSTOS.TALK стежте також в Instagram.
Дивіться виступи з першої зустрічі:
Дивіться виступи з другої зустрічі:
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографувала Валерія Мезенцева
