Впродовж квітня в ефірі Радіо Культура гості програми «Час інтерв’ю» разом з її ведучими говорили про нові книги військових, український фольклор, театр та кіно, а також про культурний аспект злочину геноциду.
Докладніше слухайте у програмах «Час інтерв’ю»:
«Ця книга про перші дні оборони Києва, коли невідомість, страх, відвага зібралися в одну купу і зробили так, що росіяни не змогли взяти столицю», — розповідає в ефірі Радіо Культура про свою нову книжку «Будь ласка, не бійся» письменник, військовослужбовець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року Павло (Паштет) Белянський.
Структура «Будь ласка, не бійся» дозволяє читати кожну главу як окрему історію, хоча разом вони складають цілісну картину трансформації героїв. Це книга про звичайних людей — топменеджерів, копірайтерів, культурних діячів і таксистів, які раніше не проїхали б разом в одному тролейбусі, але в лютому 2022-го стали єдиним цілим.
«Ми були не військові люди, геть зовсім не розуміючи, що навколо відбувається. Але ми були згодні розміняти наше життя на наш спосіб життя», — пригадує письменник той час, коли добровольці давали собі три місяці життя, вважаючи такий вибір «нормальною смертю».
Також послухайте, як Павло читає свої тексти, тут.
У період АТО ветеранська література була десь на периферії: якісь намети на «Книжковому Арсеналі», ярлики «графоманії», «терапії» чи «матеріалу для майбутніх великих письменників», — вважає, письменник, художник і військовий Валерій Пузік. Термін «комбатантська чи ветеранська література», на його думку, сприймався як щось другорядне, але зміна тренду відбулася у 2024 році після смерті Максима Кривцова.
«Відбулася зміна парадигми: суспільству став потрібен живий автор — як-от Артур Дронь, якого можна торкнутися, з яким можна поговорити. Вектор змістився від мертвих до живих, бо люди усвідомили, кого ми втрачаємо і як швидко може обірватися перспективна кар’єра», — каже Валерій Пузік. Про все це і не тільки в ефірі Радіо Культура письменник, художник і військовий Валерій Пузік говорить з ведучою Яною Брензей.
«Якщо фольклор не зафіксований — він існує тільки в момент виконання. Якщо записаний, то ми маємо лише фіксацію конкретного моменту його існування. Те, що зовнішній спостерігач називає фольклором, і те, як це сприймає внутрішній носій, — це різні речі. Носій може навіть не знати слова “фольклор” і не мислити ці явища як окрему сферу. Загалом у нас із фольклором доволі велика каша», — розповідає письменник, перекладач і військовослужбовець Остап Українець у розмові з ведучим Захаром Давиденком.
«Я дуже вірю в те, що література дає надію, віру, що все можливо, особливо фантастика, — зазначає авторка. — За роки великої війни українська книговидавнича сфера довела свою життєздатність, силу і незламність. Ринок розвивається, незважаючи ні на що. Довгоочікуване продовження “Лазаруса” — книги “Лазарус. Змій” — читачі мали змогу вперше побачити на фестивалі “Книжкова країна”».
Окреме місце у творчості та роздумах письменниці посідає тема втраченого дому та повернення до Криму: «Скільки б не минуло років, ми повернемося додому, якщо будемо цього дуже хотіти і віритимемо в це повернення».
«Я зустрічалася з новаціями та експериментами, але люблю там, де глядачеві зрозуміло, де він часто вдається до оплесків. Мені вдалося отримати від долі таку роль, що можна себе в ній репрезентувати в такий спосіб. Я занурююся в ситуацію, якою можна зробити цей персонаж, який би точно був на користь виставі», — розповідає народна артистка України, актриса Національного драматичного театру ім. Франка Наталія Сумська. Ведуча Наталя Грабченко.
«Це було визначено, мабуть, самою долею, що дата смерті Юрія Іллєнка збіглася з днем народження кінорежисера й актора Івана Миколайчука. Цей збіг дуже метафізичний: Юрій Іллєнко й Іван Миколайчук уперше зустрілися під час зйомок фільму “Тіні забутих предків”. Відтоді вони багато працювали разом. Зокрема разом написали сценарій культового фільму “Білий птах з чорною ознакою”. У цьому тандемі “режисер — актор”, звісно, режисер впливає на актора, і це зберігається на рівні акторської підсвідомості. Але був і зворотний вплив — вплив Івана Миколайчука на батька в плані національної ідентичності», — про це і не тільки в ефірі Радіо Культура розповідає продюсер і син видатного кінорежисера Юрія Іллєнка Пилип Іллєнко. Ведуча Наталя Грабченко.
«Повномасштабна війна росії проти України оголила не лише масштаби насильства, а й межі міжнародного права, яке виявилося неспроможним дати чітку і своєчасну оцінку подіям. Попри численні факти, що підпадають під ознаки геноциду, міжнародні партнери уникають цього визначення, обмежуючись формулами “занепокоєння”. росія експериментує, її спецслужби діють доволі креативно в окремих сегментах, і наше завдання — правильно оцінювати ці дії», — розповідає в ефірі Радіо Культура голова Правління «Товариства Рафаеля Лемкіна», адвокат родин Майдану, кандидат юридичних наук Віталій Титич. Ведуча Яна Брензей.
«Час інтерв’ю» — розмови зі знаковими особистостями про найважливіші події в культурному і громадському житті країни та вектори розвитку суспільства. Програма виходить на Радіо Культура у будні о 13:00. Ведучі: Олена Гусейнова, Наталія Грабченко, Вадим Карп’як та Ірина Славінська.
Радіо Культура — головний осередок культурного життя країни в радіопросторі. В ефірі можна почути програми про актуальні культурні події України й світу, історичні рубрики та найкращі зразки класичної музики, улюблені літературні передачі — радіодетективи, радіодраму тощо. Слухайте Радіо Культура на хвилях у FM-діапазоні, а також в мобільному застосунку suspilne.radio в Google Play та App Store, і на сайті suspilne.radio.
