Суспільне Мовлення посилює міжнародну співпрацю та адвокацію незалежного медіа в європейських інституціях. Про ключові напрями цієї роботи, формування довіри з партнерами та український досвід, який стає цінним для закордонних колег, — в інтерв’ю розповіла керівниця департаменту закордонного співробітництва Суспільного Валерія Безпала.
— Яку стратегічну мету ви сьогодні ставите перед міжнародною роботою компанії? І який головний меседж вам важливо донести партнерам?
— Наша стратегічна мета сьогодні — закріпити Суспільне як повноцінного європейського суспільного мовника, а не просто медіа з країни у війні. Мій принциповий, головний меседж, який я стараюся доносити до міжнародних партнерів, доволі простий, але насправді важливий:
«незалежні медіа в Україні, і насамперед Суспільне Мовлення, — це частина не просто української, але і європейської безпекової й демократичної архітектури».
Суспільне не має розглядатися лише через призму війни як медіа, яке висвітлює і дає інформацію міжнародній спільноті про те, що відбувається в Україні. У контексті європейської інтеграції ми ще й незалежний мовник, який є одним зі стовпів демократії України і свободи слова, а це дуже важливо для європейської інтеграції України. Це дозволяє адвокатувати Суспільне, бо є великий інтерес від європейської спільноти саме в цьому контексті. І нас постійно запитують європейські інституції, їхні представники — як почувається Суспільне Мовлення в Україні, щоб оцінити і перспективи нашої європейської інтеграції.
Ще одна дуже важлива складова, про яку часто не замислюються ззовні, — це роль Суспільного як інституції збереження аудіовізуальної пам’яті. Ми не лише інформуємо тут і зараз, а й документуємо історію. Те, що ми фіксуємо сьогодні — свідчення війни, життя громад, людські історії — з часом стане основою для осмислення цього періоду. Саме тому незалежність і стійкість Суспільного мають стратегічне значення.
— Над чим міжнародна команда Суспільного працює зараз?
— Ми системно вибудовуємо міжнародні партнерства, щоб це була не реактивна, а проактивна система. Посилюємо адвокацію Суспільного в європейських інституціях, активно виступаємо на різних форумах і конференціях за кордоном, залучаємо колег із відповідною експертизою до таких виступів.
Важливо, що ми не просимо співчуття у партнерів. Ми говоримо про відповідальність, про спільні інтереси й про те, що сильне і незалежне Суспільне — це запорука успіху і України, і Європи загалом, частина європейської демократичної й безпекової архітектури.
— А що вас особисто надихає у цій роботі?
— Мене дуже надихає те, що Суспільне поступово перестають сприймати як просто реципієнта допомоги.
«Нас дедалі частіше бачать як співрозмовника з власною сильною експертизою, якої в інших суспільних мовників зараз може і не бути».
Мене також надихає команда Суспільного. Це люди, які працюють у надзвичайно складних умовах: під час обстрілів, відключень електрики, постійної невизначеності. Для мене дуже важливо, що це команда, яка думає не лише про «як вижити сьогодні», а й про те, яким Суспільне має бути через п’ять, десять років. Саме це внутрішнє відчуття відповідальності і професійної гідності дуже відчувають і наші міжнародні партнери.
— Про яку саме експертизу йдеться?
— Це знання про те, як працювати суспільному мовнику в умовах криз, війни, обстрілів, відключень світла, певних обмежень щодо висвітлення інформації і як шукати цей баланс. Тож ця експертиза може бути корисною не лише під час війни, а загалом у будь-яких кризових ситуаціях.
— Навіть мовникам із десятиліттями досвіду?
— Так, навіть таким, як BBC чи як Шведське радіо. Наприклад, минулого літа і в деяких європейських країнах були проблеми з електроенергією — колеги в Португалії та Іспанії теж стикалися з цим, а ми вже маємо практичний досвід, яким готові поділитися.
Нещодавно до нас приїжджали представники Шведського радіо — цього разу спеціально взимку, щоб побачити, які ризики виникають під час холодів, обстрілів і відключень електрики. Вони пережили разом з нами обстріли, ночували в укритті, спілкувалися з колегами в регіонах — зокрема в Черкасах і Ужгороді, де різні виклики через відключення. Це допомагає партнерам краще розуміти, що ризики від регіону до регіону можуть сильно відрізнятися. Ми завжди відкриті до таких візитів.
Окрема велика тема — це радіо. В умовах війни ми особливо чітко побачили, що радіо залишається одним із найбільш стійких і доступних медіа. Коли зникає світло, інтернет або стабільний мобільний зв’язок, саме радіо часто стає єдиним джерелом інформації. Маємо багато реальних історій, коли Українське Радіо буквально рятувало життя — люди вчасно дізнавалися про обстріли, евакуацію чи небезпеку або просто отримували сигнал, що вони не самі. Ми ділимося цими історіями з міжнародними партнерами, і вони справляють сильне враження, допомагаючи краще зрозуміти український досвід.
Для багатьох наших європейських колег це стало моментом переосмислення ролі радіо — не як фонового медіа чи звички, а як критичної інфраструктури довіри й безпеки. Український досвід ще раз довів: у кризових ситуаціях радіо стає життєво необхідним.
Ще цікавий для партнерів досвід — це гіперлокальна журналістика. Гіперлокальні кореспонденти у громадах — це доволі просте рішення для компанії, але воно допомагає Суспільному бути ближчим до своєї аудиторії, показувати історії не лише зі столиці, а з маленьких міст і сіл, щоб люди бачили релевантні для них новини. Є також запити від інших мовників — зокрема щодо досвіду роботи з національними спільнотами.
Колег також дуже цікавить, як ми працюємо з різними форматами, як перепаковуємо контент для різних платформ — ютубу, тіктоку, сайтів. Навіть на програмній конференції ARTE у Страсбурзі цей досвід викликав великий інтерес.
— Як вибудовується ось така довіра з міжнародними партнерами — коли не лише на рівні інституцій, а й на людському рівні?
— Довіра не будується швидко — це очевидно. Я приєдналася до команди півтора року тому, але багато було зроблено ще до цього. Ми намагаємося зробити цю роботу передбачуваною, планованою і проактивною.
«Допомагає чесність у комунікаціях».
Ми показуємо партнерам не лише успіхи, а й уроки, те, що зробили не так, і що зараз зробили б інакше. Коли ти говориш відверто, довіра формується швидше.
— Ви прийшли на Суспільне з бізнес-середовища. Що стало для вас найбільшим особистим викликом у цій роботі?
— Найскладніше — підлаштуватися до того, що деякі рішення не приймаються швидко. Це інший темп роботи, більше системності і певна бюрократія, до якої треба звикнути. Це велика компанія, акціонерне товариство з державним фінансуванням, де багато стейкхолдерів і їхні інтереси потрібно враховувати. Треба просто прийняти ці правила і працювати з ними.
— Ви входите до експертної групи Європейської мовної спілки з міжнародних відносин. Чим ця робота важлива для вас особисто і для Суспільного?
— Це майданчик, який об’єднує керівників міжнародних відносин суспільних мовників Європи. Там можна швидше отримати інформацію, обмінюватися ідеями, працювати над спільними проєктами. Ми створили кілька напрямів роботи, і я очолила напрям «advocacy and responsiveness». Фактично це два напрями, з якими Суспільне зараз стикається найбільше. Перший — це адвокація суспільного мовника, пояснення його важливості для різних груп стейкхолдерів у кожній країні. Другий — responsiveness, тобто готовність працювати під час кризових ситуацій і різних викликів.
Якщо говорити про контекст — для багатьох суспільних мовників, які з’явилися десятки років тому, коли вони починали працювати у своїх країнах, ринок був як «дикий захід», коли можна було пробувати, помилятися. Суспільне ж — молодий мовник. Нам лише дев’ять років. Тож робота в EBU важлива, бо дозволяє ділитися досвідом і водночас вчитися у колег.
— А яким ви бачите місце Суспільного в медіаспільноті у найближчі роки?
«Дуже хочу, щоб Суспільне було на одному рівні з впливовими європейськими мовниками».
Війна відкрила для нас багато дверей, і наше завдання — скористатися цими можливостями, вибудувати ефективні міжнародні партнерства і щоб це була системна робота. Якщо дійсно все вдасться, це поставить Суспільне в один ряд із такими медіа як BBC у Великобританії, ARD і ZDF у Німеччині, YLE у Фінляндії, RTBF у Бельгії та іншими суспільними мовниками у своїх країнах. Щоб нас сприймали як потужного гравця.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фото — Анастасія Мантач
