23 вересня відзначають Міжнародний день жестових мов. Щомісяця на Суспільному в середньому виробляється майже 350 годин прямого ефіру з перекладом жестовою мовою: це оперативні новини, аналітика та спеціальні проєкти.
Над цим на Суспільному працює редакція перекладу жестовою мовою, яку очолює головна редакторка Тетяна Журкова. Разом із нею доступність контенту для людей із порушеннями слуху щодня забезпечують 15 перекладачів жестової мови: Лада Соколюк, Ірина Сколотова, Юлія Порплік, Інна Петрова, Лариса Бондаренко, Олександр Рудик, Любов Глух, Ольга Дудка, Ольга Крот, Олена Чернишова, Віра Муць, Наталя Булеца, Лариса Цибиленко, Руслан Вихівський та Анфіса Худашова з департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей.
До цієї дати перекладачки та перекладачі Суспільного, які роблять контент доступним для людей із порушеннями слуху, поділились із нами своїм досвідом.
🔷 Лада Соколюк, перекладачка: «Це не набір жестів, а мова і культура»
Мене виховували нечуючі батьки, вони працювали артистами в театрі міміки та жесту «Райдуга». На виставах глухі глядачі плакали і сміялися, а після ділилися, як люблять приходити на спектаклі, як люблять дивитися пісні у виконанні мого тата чи жарти мами. Я росла у світі, де культура жестової мови була дуже високою.
Пізніше я працювала в технікумі художньої промисловості у Києві, викладала глухим студентам. Я бачила, як вони набували майстерності, і пишалася, коли вони захищали дипломні роботи, наче це я сама стала художницею.
Мої батьки виховували мене через жестову мову. Вони дбали про моральний розвиток, підтримували й надихали. Тому дуже боляче чути, коли жестову мову зневажливо називають «маханням руками». Це не набір жестів, а мова й культура, яка збагачує все українське суспільство.
Лада Соколюк на зйомках анонсу спеціальної повноекранної трансляції жестовою мовою. Фото: Анжеліка Захарченко
🔷 Олександр Рудик, перекладач: «Для мене це більше, ніж професія»
Жестова мова має власну граматику, синтаксис, лексику. Це не набір випадкових рухів, а структурована система, яка розвивається так само, як будь-яка інша мова світу. Вона дозволяє висловлювати думки, емоції, абстрактні поняття, навіть поезію. Називати її просто жестами — це те саме, що назвати українську набором звуків.
Для нечуючої людини жестова мова — це ключ. Без неї двері до освіти, культури, новин, театрів чи фестивалів лишаються зачиненими. Коли є переклад жестовою мовою, людина може вчитися в університеті, дивитися новини, брати участь у концертах, розуміти події країни й світу. Це не привілей, а базове право.
Я народився в сім’ї нечуючих батьків, тож жестова мова стала моєю другою мовою. Таких дітей називають КОДА (CODA — Child of Deaf Adult). У дитинстві я часто перекладав у різних ситуаціях: у лікарні, банку, поліції. Інколи замість мультиків мені випадало перекладати «Санта-Барбару» чи «Просто Марію». Хоча я не планував бути перекладачем, життя саме привело мене до цієї професії.
Для мене це більше, ніж професія. Це можливість робити світ доступним для людей з порушеннями слуху. Кожен переклад — це можливість «почути» важливі слова очима, а для мене — бути корисним і потрібним. Кожного разу, коли я перекладаю, я уявляю, що роблю це для своїх батьків, рідних, друзів.
Нас часто ніби не помічають, бо ми на другому плані. Але без нас не було б і першого. Нечуючі люди не можуть брати участі в житті країни без перекладу. Перекладачі жестової мови — це їхній голос.
Олександр Рудик на зйомках анонсу спеціальної повноекранної трансляції жестовою мовою. Фото: Анжеліка Захарченко
🔷 Тетяна Журкова, перекладачка та викладачка: «Суспільне — єдиний канал, який завжди — навіть під час повномасштабної війни — забезпечує переклад жестовою мовою».
У нашому суспільстві, особливо для нечуючих чи людей з порушенням слуху, спілкування жестовою мовою — це найважливіше. Людина з порушенням слуху має найбільше обмеження саме у спілкуванні та доступі до інформації. І тут перекладачі — головне, що допомагає. Навіть якщо будуть субтитри чи технології, вони ніколи не замінять людину, яка передає емоції, знає нюанси й розуміє, як саме донести зміст. Перекладачі — це дуже-дуже важливо. Слава Богу, що ми їх маємо.
Для мене переклад — це не тільки робота, але й творчість. Кожне слово я ніби розкладаю на варіанти: як саме передати, яким жестом точніше, простіше чи виразніше. Переклад публіцистики, поезії, пісень — це завжди пошук того єдиного жесту, що найкраще передасть значення. Це велика відповідальність і водночас натхнення.
Я невтомно дякую Суспільному, бо це єдиний канал, який завжди — навіть під час повномасштабного вторгнення — забезпечує переклад жестовою мовою. Новини, програми, прямі ефіри — інформація одночасно доходить і до чуючих, і до нечуючих. Я пишаюся, що працюю саме тут. Ми думаємо, як розширювати цей напрямок: додавати культурні та освітні проєкти, брати досвід Європи. Це велика справа, яка не має кінця, і я щаслива бути її частиною.
Тетяна Журкова говорить: «Жестова мова». Фото: Анастасія Мантач
🔷Анфіса Худашова, перекладачка: «Кількість перекладеного контенту — показник того, як наше суспільство піклується одне про одного»
Перекладач — це місток між світом чуючих і нечуючих, спосіб дізнатися, зрозуміти, відчути світ. Кількість перекладеного контенту — показник того, як наше суспільство піклується одне про одного. Зацікавленість суспільства жестовою мовою поступово зростає, це тішить і дарує відчуття єдності.
Дякую Суспільному за те, що виявляє активну позицію у формуванні інклюзивної свідомості українців.
Анфіса говорить: «Дякую». Фото: Ольга Закревська
Зазначимо, що на сайтах Суспільного Мовлення та Євробачення Україна також доступна функція налаштування інтерфейсу для користувачів із порушеннями зору. Вона дозволяє адаптувати вигляд сайту відповідно до індивідуальних потреб — змінювати розмір шрифту й тип відображення.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Матеріал підготувала Дар’я Опря
