Листопад 02, 2021
Радіодискусія «Мова жива»: мовознавці про сучасну українську мову
Чи існує чітка межа між мовною нормою та відхиленням? Чому важливо не плутати суржик і діалектизми? Чи необхідно чистити мову від іншомовних запозичень та як при цьому не перейти межу мовного пуризму? Наскільки українській мові притаманні фемінітиви та чи стануть вони частиною живої загальнонаціональної мови?
Ці та інші актуальні для сучасної української мови питання обговорили 1 листопада провідні мовознавці під час радіодискусії «Мова жива», ініційованої Українським радіо напередодні Радіодиктанту національної єдності, який відбудеться 9 листопада, у День української писемності та мови.
Учасники дискусії говорили про те, чим «живе» сьогодні українська мова, як вона змінилася за останні 30 років та як продовжує змінюватися. Одне з найактуальніших питань в цьому контексті — іншомовні запозичення. В сучасному світі мова постійно контактує з іншими мовами і, звісно, запозичує з них. Проте не всі запозичення варто вітати, кажуть мовознавці. Людмила Кравченко, філологиня, доцентка Київського університету імені Тараса Шевченка, звернула увагу на те, що навіть від філологів часто можна чути слова «івенти», «кейси», «шопінг», «булінг». Тоді як усі ці поняття мають відповідники в українській мові, і не варто про них забувати.
Читайте також: Як Юрій Андрухович готується до 21-го Радіодиктанту національної єдності
«Мову варто чистити не тільки від іншомовних елементів, а й від наших місцевих покручів, які часто виникають через те, що ми перебуваємо у двомовному середовищі. Тобто від суржикомовних лексем, які засмічують мову. Але не треба плутати суржик із діалектом. Бо всі діалекти — це багатство нашої мови. Те, що робить її особливою. Наприклад, слів “колєжанка” та “філіжанка” не було ще 30 років тому, а зараз вони активно вживаються і на сході, і в центрі України», — зазначила Людмила Кравченко.
Ольга Дубчак, головна редакторка видавництва «Віхола», авторка книг «Чути українською» та «Бачити українською» звернула увагу також на словотворення.
«Часом, навпаки, ми аж настільки прагнемо замінити всі іншомовні запозичення, що починаємо вигадувати нові, іноді незвичні для нашої мови форми. І питання тільки часу і мовної практики — чи стануть такі слова частиною живої загальнонаціональної мови», — каже Ольга Дубчак.
Торкнулися учасники дискусії й теми фемінітивів. Юлія Цигвінцева, філологиня, наукова співробітниця Інституту української мови НАН України звернула увагу на те, що фемінітиви не лише існують у багатьох мовах, а традиційно були притаманні й українській. Для прикладу, академічний російсько-український словник за редакцією Кримського та Єфремова, виданий у 1924–1933 роках, фіксував дуже багато фемінітивів. І лише завдяки радянській владі всі вони були позначені як зневажливі чи розмовні, а потім і взагалі майже забуті.
Людмила Кравченко також додала, що існує ще й соціальний аспект. «Якщо жінки з’являються на тих посадах, яких раніше вони не займали, то будуть з’являтися і відповідні слова. Якщо сто років тому вчитель — це був саме вчитель, то вже в середині ХХ століття слово “вчителька” сприймалося абсолютно нормально», — зазначила вона.
Читайте також: Радіодиктант національної єдності 2021: офіційні правила участі
Окремий блок дискусії був присвячений питанню вивчення української мови, а також тому, як правильно її популяризувати.
«В контексті шкільного виховання не можна не згадати про перебування дитини не лише в шкільному середовищі. Є ситуації, коли вдома дитина спілкується російською, і для неї це рідна мова. Тут варто говорити про стимулювання і мотивацію. Вчителю важливо використовувати різні ресурси і різні методи для того, щоб насамперед зацікавити дитину сучасною українською мовою. Бо уроки української — це не лише про певні знання. Якщо дитина зможе бачити навколишній світ в контексті українського культурного простору, це буде велика перемога і для сучасної української школи, і для суспільства в цілому», — сказав Артур Пройдаков, учитель української мови, переможець конкурсу Global Teacher Prize Ukraine-2021.
Редакторка, перекладачка, викладачка української мови як іноземної в Києво-Могилянській академії Оксана Плаксій розповіла про мотивацію вивчення української іноземцями. «Я часто бачу, що в людей із Західної Європи, зі Штатів — це must: якщо ти приїхав у країну, маєш кілька місяців прожити, і в тебе є можливість повчити мову — ти її вчиш. Це нормальна, дуже здорова цікавість освіченої людини до країни, до культури, до мови. Ти хочеш про неї дізнатися більше», — розповіла Оксана Плаксій.
Пані Оксана також зазначила, що є відмінність у вивченні української іноземцями й людьми, що переважно спілкуються російською в Україні, та наголосила на необхідності створення додаткових можливостей для вивчення української мови дорослими: «Мені дуже подобається формулювання “друга мова”. Воно нікого не кривдить. Бо формулювання “нерідна” може бути психологічно дискомфортним для людей, для яких насправді рідною є російська. Але вони не мають відчувати якийсь дискомфорт через це. Вони мусять мати можливість отримати те, чого з певних причин не отримали в школі. Тобто на рівні держави має бути сформована пропозиція для того, щоб будь-яка людина в будь-який момент свого життя мала можливість вивчити українську мову».
А білоруський журналіст Валентин Бойко розповів про свій досвід вивчення української та труднощі, які найчастіше відчував при цьому.
Звичайно, згадали учасники дискусії й про Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, який щорічно проводить Українське радіо до Дня української писемності та мови.
«Навичка правильно писати та навичка сприймати текст у начитці іншої людини — дуже важливі для особистості. В школі ми досить часто проводимо диктанти, на додачу до інших інструментів перевірки знань. І я думаю, що Радіодиктант національної єдності — дуже актуальний проєкт, до якого із задоволенням долучаються шкільні громади по всій Україні, і не лише в Україні. До того ж Радіодиктант — це не лише про знання, а про почуття єдності та такий особливий дух флешмобу, до якого кожен може долучитися», — сказав Артур Пройдаков.
Повний запис дискусії можна послухати на сайті Українського радіо: перша частина та друга частина. Запис відеотрансляції доступний на youtube-сторінці Українського радіо за посиланням.
Радіодискусія «Мова жива» — один з-поміж низки заходів, які будуть проведені цієї осені напередодні Радіодиктанту національної єдності. Як зазначив член правління Суспільного, відповідальний за платформу радіо, Дмитро Хоркін, Українське радіо цього року стане майданчиком для суспільного діалогу щодо мовних питань.
Радіодиктант національної єдності відбудеться 9 листопада, у День української писемності та мови, о 10:00. Автором тексту та читцем цьогорічного Радіодиктанту буде культовий український письменник Юрій Андрухович. Транслюватимуть Радіодиктант відразу декілька платформ Суспільного: Українське радіо, Радіо Культура, телеканал UA: ПЕРШИЙ, а також ютуб-канал та фейсбук-сторінка Суспільного мовлення.
Українське радіо — найбільша FM-мережа та найпопулярніше розмовне радіо країни із середньодобовим охопленням майже мільйон радіослухачів. В Києві мовить на частоті 105 FM. Дізнатися FM-частоти в інших містах можна за посиланням. Усі канали Суспільного радіо можна слухати в мобільному застосунку suspilne.radio та на сайті ukr.radio.
Фото Анастасія Мантач