Новини компанії

16 листопада відзначають День працівників радіо, телебачення та зв'язку. Команда менеджменту Суспільного долучилася до свята й розповіла, як радіо чи телебачення стало особистою історією та чому воно «never die».

Читайте також: Три запитання до команди менеджерів Суспільного: про робоче й особисте — ЧАСТИНА ІІ

Юрій Табаченко, виконавчий продюсер UA: Українське радіо

Як радіо стало частиною вашої особистої історії?

— Радіо все життя було частиною моєї особистої історії, оскільки з ним пов’язана вся моя родина. Коли інші діти гралися у лікарів чи вчителів, я брав мікрофон від побутового магнітофона й уявляв, що веду програму на радіо. Пам’ятаю, як уперше почув себе по радіо у записі, як тремтіли руки й голос, коли ще студентом уперше вийшов у прямий ефір. Це одні з найсильніших вражень. Радіо — це частина мого життя, і дуже приємна частина.

Чому радіо «never die»?

— Звісно, можна скласти свій улюблений playlist чи завантажити подкаст, дізнатися новини із соцмереж, але тоді ти стаєш обмеженим в інформації, закриваєшся у власній шкаралупі, бо ніхто тобі не запропонує іншої точки зору. Алгоритми пошуку у цифровому світі побудовані так, щоб підсунути тільки лояльний контент, який ти точно лайкнеш. Така замкненість швидко набридає. До того ж пошук потрібної інформації чи музики забирає час. А в сучасному ритмі люди хочуть просто натиснути кнопку й одразу слухати. Тому радіо може трансформуватися під потреби часу, змінювати темпоритм, формати, але залишиться тією магічною кнопкою, яку ти натискаєш і одразу слухаєш.

Навіщо Україні потрібне Суспільне?

— Суспільне потрібне, щоб задавати стандарти, бути медійною совістю країни. Неможливо ігнорувати правила, поки хоча б один гравець їх неухильно дотримується. Мені здається, за час існування Суспільного український медіаринок змінився, все більше ЗМІ намагаються грати за правилами. Думаю, це і є результат впливу «медійної совісті».

Ірина Славінська, продюсерка UA: Радіо Культура 

Як радіо стало частиною вашої особистої історії? 

— Я виростала під звуки Українського радіо, що завжди звучало вдома на кухні. Не буду лукавити — радіо до певного часу мене не дуже цікавило. Потім я стала підлітком і почала слухати музичні радіостанції, але швидко помітила, що найбільше люблю слухати не музику, а саме розмовні програми. Їх було мало, часто вони звучали в незручний час, але я досі пам’ятаю голоси саме тих ведучих, а не діджеїв, які розповідали анекдоти між блоками з музикою.

Мій перший аудіодосвід — робота зі створення «Українського літературного подкасту» для Pocketbook, куди мене запросив долучитися 10 років тому Гена Корнєв. З 2013 року я почала працювати на Громадському радіо, а 2017-го провела свій перший ефір програми «Права людини понад усе» на UA: Радіо Культура та UA: Українське радіо. 

Чому радіо «never die»? 

— Радіо — це співрозмовник. Немає нічого більш живого, ніж розмова з гідним і розумним співбесідником. Саме тому радіо традиційно на чолі списку медіа, яким, згідно з дослідженнями ЄМС, довіряє аудиторія.

Навіщо Україні потрібне Суспільне?

— Комерційні мовники у своїй праці можуть обслуговувати інтереси власників-олігархів або певних політичних груп. Суспільне мовлення — медіа для суспільства, про суспільство, в інтересах суспільства. В нашому ДНК — дотримання високих стандартів журналістики та цінностей. 

В цей непростий час важливо знати, ти що можеш увімкнути радіо, телебачення, відкрити браузер, і там буде бодай одне джерело, де тобі розкажуть правду — Суспільне.

Максим Яковенко, продюсер UA: Радіо Промінь

Як радіо стало частиною вашої особистої історії? 

— Радіо спершу пройшло по дотичній і залишило якийсь дивний, але приємний слід на душі. Перший практичний досвід, пов'язаний з радіо, я отримав, мабуть, класі у 9-му. Музики ми в школі слухали багато, як за мірками радянських школярів.  І тут раптом з'ясовується, що в школі є радіовузол — з підсилювачем і мікрофоном, у який можна говорити, а динаміки, розвішані по коридорах навчального закладу, все це транслюють — система оповіщення (ну на випадок атомної війни, газової атаки, смерті Брежнєва або ще якогось всесоюзного свята). Швидко зметикувавши, чого не вистачає в ланцюжку і домовившись із директором радіовузла — військкерівником, ми з однокласниками притягли магнітофон «Весна 205» і касети з записами різних Boney M-ів. І вирішили вести радіопрограму. Експеримент закінчився швидко. У радіовузол зайшла завуч і попросила радіобезлад припинити. Ось так радіо пройшло по дотичній і залишило якийсь дивний, але приємний слід на душі.

У 1992 році на початку березня мені запропонували вести власне шоу на UA: Радіо Промінь у рамках тригодинного ревю «Гарячий компот». Ось так я опинився на цьому музичному, яскравому, зі своїми радіозірками в ефірі — UA: Радіо Промінь. Відтоді й на найближчі 5 років це була головна музична радіокнопка України.

Чому радіо «never die»?

— Радіо вічне — ми ж завжди потребуємо спілкування: дізнаємося, пізнаємо, прислухаємося і слухаємо. А що може бути приємніше, ніж послухати нову й актуальну українську музику? Тільки послухати нову й актуальну українську музику, АЛЕ голосно і на UA: Радіо Промінь.

Я вірю в українську музику, і наше завдання: допомогти їй стати популярною. Так, радіо перестало бути кінцевим постачальником інформації (будь-якої, чи то музика, чи новини, чи гумор); радіо, як і будь-яке ЗМІ, перетворилося на фабрику з виробництва контенту. Й у кого цей контент актуальніший та яскравіший, той швидше знайде свого слухача.

Навіщо Україні потрібне Суспільне?

Та все дуже просто — я вважаю, що незалежність просто краща і чесніша, ніж залежність.

Євген Чиж, генеральний продюсер Суспільного радіо

Як радіо стало частиною вашої особистої історії? 

У дев'яності багато їздив у країни Балтії та Європи. Там уже FM-діапазон звучав на всю. Я просто закохався в радіо. Потрапив на прослуховування і з того моменту більше не бачив себе без радіо. В хорошому сенсі це — історія кохання.

Чому радіо «never die»?

Радіо як ЗМІ реагує  на події швидко, не вимагає слухачів полишити справи, аби зосередитись на інформації, кожному дає можливість уявити  свого героя подій і завжди цікаве, бо вимагає від його творців показувати без картинки.

Навіщо Україні потрібне Суспільне?

Питання звужено. Суспільне потрібне кожному суспільству, бо воно і є гарантом незаангажованої інформації, а в складні часи ще й лакмусовим папірцем чесного висвітлення подій.

Марія Фрей, генеральна продюсерка регіонального мовлення Суспільного

Як телебачення стало частиною вашої особистої історії?

— Багато чого змінювалося в моїй особистій історії, але зі студентських часів медіа є моїм постійним супутником у житті.

Що важливіше: принципи чи любов аудиторії?

— Цінності. Найважливіше — це цінності, які ми декларуємо та яких дотримуємось.

Навіщо Україні потрібне Суспільне?

— Незалежне суспільне мовлення — це невіддільна частина демократичних процесів. Наша країна це заслужила.

Анастасія Гудима, керівниця Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного

Як телебачення/радіо стало частиною вашої особистої історії?

— Коли у сім років я зі щіткою для волосся в руці замість мікрофона у дворі будинку, на ринку чи в транспорті опитувала всіх, кого зустрічала, про настрій, куди їдуть, скільки мають дітей і звідки привезли огірки :)

Що важливіше: принципи чи любов аудиторії?

— Любов, повага і головне —  розуміння аудиторії переважають завжди. Але стійкість у цінностях не менш важлива.

Навіщо Україні потрібне Суспільне?

— Для правильних рішень у будь-якому питанні та розуміння різноманітності в усьому, що ми робимо.