«Треба жити!» — наголосила письменниця Євгенія Кузнєцова в тексті Радіодиктанту національної єдності – 2025. Жити так, щоб «допіру», «пітятко», «кияхи» поселилися в чиємусь серці, і так, щоб на тремпелях завжди висіла сукня з лелітками. А ще жити треба так, щоб знати і розуміти одне одного у великій державі, де на одне слово є до десяти локальних інтерпретацій.
27 жовтня об 11:00 українці по всій країні та світі вже 27-й раз писатимуть Радіодиктант національної єдності на платформах Суспільного Мовлення. Готуючись до майбутнього Радіодиктанту, в рамках «Книжкового Арсеналу 2026» Суспільне створило «Дошку діалектизмів», на якій кожен відвідувач міг написати улюблені, рідкісні чи популярні слова свого регіону.
Текст Євгенії Кузнєцової «Треба жити!» минулого року підняв діалекти на новий рівень популярності. Користувачі соціальних мереж розібрали на меми давно забуті слова та згадали локальні вирази власного дитинства.
Євгенія Кузнєцова, письменниця, авторка Радіодиктанту-2025
«Я дуже тішуся, що минулорічний диктант почав хвилю його діалектних варіантів. Коли я думала, які слова взяти — допіру, пітятко і кияхи, то дуже-дуже сподівалась на резонанс, але, чесно, не думала, що він буде аж таким.
Діалектне розмаїття мови — це ознака вільного суспільства, бо тільки імперії та диктатури борються з говірками. Знаю, що діалектні варіанти диктанту потрапили в програму для студентів філології, і хто знає — можливо, саме цей внесок і був найважливішим у моєму письменницькому житті», — поділилась Євгенія Кузнєцова, авторка тексту Радіодиктанту-2025.
Напередодні Радіодиктанту-2026 у програмі «Мовний аргумент» ведуча Оксана Матковська згадає текст Євгенії Кузнєцової та обговорить локальні мовні знахідки в ефірі Українського Радіо 24 жовтня о 14:07.
Оксана Матковська, ведуча радіопрограми «Мовний аргумент»
«Нарешті настав час, коли українці долають стереотипи, що діалекти — це ознака сільської мови чи той пласт лексики, якого треба позбуватись. Прийшло усвідомлення беззаперечної цінності діалектів як важливого джерела мовної, культурної, історичної інформації, в якій закодовано досвід наших предків», — говорить Оксана Матковська.
У гостях в Оксани Матковської — Оксана Суховій, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української мови та прикладної лінгвістики КНУ ім. Т. Шевченка, керівниця студентського наукового гуртка «Діалектоманія».
«“Заговори, щоб я тебе побачив” — наша мова може бути своєрідним “ідентифікаційним кодом”, адже за інтонаціями, наголосами, окремими звуками, закінченнями слів можна приблизно або й досить точно визначити регіон, із якого походить людина, навіть якщо вона розмовляє літературною мовою, бо діалект є так само внутрішньо притаманним кожному з нас, як міміка, жести або вираз обличчя», — каже Оксана Суховій.
Суспільне ділиться діалектизмами, які нам лишили гості локації на Книжковому Арсеналі:
Які слова написали найчастіше на «Дошці діалектизмів»:
- кабак — гарбуз (діалектизм характерний для південних, центральних та східних регіонів. Інколи на Хмельниччині й Поділлі «кабаком» називають не гарбуза, а перезрілі, великі кабачки чи цукіні).
- тормозок — їжа з собою (використовується на сході України, насамперед на Донбасі та в промислових регіонах Придніпров’я і Слобожанщини).
- хвіртка — невеликі двері в паркані, ворота (локальний діалектний варіант у південно-західному говорі (захід України: Галичина, Волинь, Поділля, Закарпаття).
- гурок — огірок (Західне Полісся, зокрема Рівненщина, Сіверщина, зокрема Чернігівщина, та Волинь).
«Дошка діалектизмів» Суспільного
«Вкрай прикро, що ми вивчаємо лише літературну мову, хоча в інших країнах діалекти часто вивчають окремо, бо вони є офіційною мовою спілкування навіть у сфері освіти для певних регіонів, наприклад, у Швейцарії, — говорить Оксана Суховій. — Діалекти зберігають багато слів, які не увійшли до літературної мови, і багато людей вважають їх елементами суржику, наприклад, слово “много”, хоча похідні утворення є цілком органічними для літературної: множина, множити, многогранник».
Найпоширеніші варіації діалектів для одного слова в різних регіонах України, які написали на нашій дошці
Трилітрова банка:
- на Галичині, Волині, Поділлі та Закарпатті — це слоїк. В центральній, південній та східній Україні (Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Одещина та Дніпропетровщина) — бутильок.
- На Прикарпатті, Буковині та подекуди на Поліссі — бутля.
- Автентичні діалектні назви північного та центрального регіонів інколи включають слово третюха або третяк.
- В окремих районах на сході України, зокрема на Луганщині — четверть (чвертка). Ця назва історично прив’язана до старої міри об’єму («четверть відра» становила близько 3 літрів).
- Баняк — так кажуть подекуди на Полтавщині та Київщині старші люди вживали це слово не лише щодо металевої каструлі чи чавунки, а й стосовно великої скляної банки (не меншої за 3 літри).
- Навіть горлачка — рідкісна назва, зафіксована у Звягельському районі на Житомирщині.
Картопля:
- Бу́льба (або бульва, булька, бульбак) — на північному сході Рівненщини, Волині, Чернігівщині, правобережному Поліссі та частині Галичини.
- Барабóля (або барабуля, буля, барабій) — назва популярна на Поділлі, Наддністрянщині, Буковині, а також на Тернопільщині, Хмельниччині, Вінниччині та Черкащині.
- Кру́мплі (або кромплі, грумплі, ґруля, кумпітери, компітери, комперя) — поширено на Закарпатті.
- Ріпа — давня назва, яку й досі використовують на Закарпатті (зокрема на Рахівщині й Тячівщині), оскільки картопля колись замінила ріпу.
- Мандебу́рка (або бурка, бурешка) — зустрічається на Івано-Франківщині.
- Біб — рідкісна назва, яку зрідка вживають на Покутті.
- Картоха, картопа, картохлі, картошка — побутують на Лівобережжі та Правобережжі.
Деруни:
- Тертюхи — Тернопільська область.
- Терти́ пля́цки або терчи́нки — Львівщина та Івано-Франківщина.
- Кремзлики (або хремзлики), кизлики, ґуґлі (гуглі), тарчаники, тертики, ріпляники — Закарпаття.
- Бульбаники, картопляники, картофляники, бацони (або беці) — північна та центральна Україна, Рівненщина, Волинь, а також бабка та пертушаники на Київщині.
- Драники, драчаники, або картопляники — схід та південь України.
Велосипед:
- Ровер — на заході (Львівська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська області).
- Біціґлі (або біцикль) — Закарпатська область.
- Бісіклєтка — Кременеччина (Тернопільська область).
- Колесо (або кола) — Чернівецька область (Буковина).
- Лісапед (лісопєд, лісапєда) — Сумщина, Чернігівщина, Київщина, Житомирщина, Хмельниччина, Вінниччина, Одещина та Запоріжжя.
- Лайба (лайбик) — Харківщина, Сумщина, Луганщина та Донеччина.
- Веломашина — поширена на Черкащині, Харківщині, Луганщині, Одещині, Житомирщині та Київщині.
Як звучить Крим — вустами гостей «Книжкового Арсеналу»
- Попинка — великий шматок міцної тканини, рядно.
- Лясік — велосипед.
- Пайта — тепла трикотажна кофта, толстовка, світшот або худі.
- Цаберка — відро.
- Гашик — ложка.
- Козачка — спідниця, спідня сорочка.
Ще сотні таких діалектних слів Суспільне отримало на своїй дошці, і тисячі їх кожен з нас вживає в різних регіонах України. Діалектизми — це слова, які відображають мовне багатство країни й особливості мовлення певних регіонів або етнічних груп на певній місцевості. В чому важливість збереження діалектизмів, як розрізнити діалект і суржик і чому деякі локальні фрази відмирають, а інші стають трендом покоління — слухайте у проєкті Українського Радіо «Мовний аргумент» разом з Оксаною Матковською 24 жовтня о 14:07.
27 жовтня об 11:00 пишемо разом Радіодиктант національної єдності на будь-якій зручній платформі Суспільного Мовлення.
Фото: Анастасія Мантач / Суспільне Мовлення
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
