У Львові відбувся вечір ветеранських історій NOSTOS.TALK, який Суспільне Мовлення провело разом з Офісом у справах ветеранів та їхніх родин Українського католицького університету. Цей проєкт виник у партнерстві з Veteran Hub, але тепер розширює географію. У Львові серед спікерів були лише ветерани й ветеранка, які поділилися своїми історіями, розказали про труднощі, про свої нові проєкти й роботу після служби.
NOSTOS.TALK — це формат коротких живих виступів, у центрі яких — особисті історії людей із різним досвідом війни. Такі зустрічі дають можливість говорити про складні теми без дистанції та формальностей, а також краще розуміти досвід ветеранів і ветеранок та виклики, з якими вони стикаються після повернення.
Цього разу своїми історіями та досвідом поділилися:
- Андрій Жолоб, ветеран, заступник міського голови Львова з питань ветеранів, музикант і ведучий подкасту «Без броні»;
- Володимир Рудковський, ветеран, ментор і амбасадор реабілітаційного центру UNBROKEN;
- Петро Буряк, ветеран 24-ї окремої механізованої бригади та випускник SUPERHUMANS;
- Наталя Ліщишена, ветеранка, фахівчиня із супроводу ветеранів та учасниця ветеранського проєкту «Трайб» Amnesty International Ukraine;
- Олег Лехуш, ветеран, підприємець та автор проєкту Memoria Map;
- Андрій Каспшишак, ветеран, письменник, співзасновник видавництва «Мрієлов» та керівник Офісу ветеранів та їхніх родин УКУ.
Андрій Каспшишак, керівник Офісу ветеранів та їхніх родин УКУ, говорив про те, як змінюється сприйняття ветеранів після їхнього повернення до цивільного життя. На його думку, суспільству важливо бачити у ветеранах не абстрактний образ захисника, а людей зі своїми поглядами, потребами та прагненнями:
«Дуже багато хто розповідає, як він любить, як він поважає ветеранів, але тільки тоді, доки цей ветеран не має обличчя, тільки тоді, доки цей ветеран якийсь абстрактний, якого можна легко поважати, бо він не має своїх думок, бо він ідеальний, бо він зручний і так далі. І як тільки ветеран отримує обличчя, як тільки у ветерана з’являється своя думка, своє прагнення, або, не дай Боже, якщо для ветерана треба порушити свій звичайний ритм життя і щось зробити не так, як завжди, то одразу питання цієї любові і поваги до ветерана стає дуже незручним».
Саме через особисті історії NOSTOS.TALK намагається говорити про досвід ветеранів не як про єдиний і узагальнений шлях, а як про сукупність різних історій, викликів та способів повернення до життя поза військом. Під час львівської зустрічі учасники говорили, зокрема, про досвід жінок у війську, проблеми, з якими вони стикаються під час служби й після звільнення, а також про необхідність змінювати систему підтримки відповідно до реальних потреб ветеранів і ветеранок.
Однією з таких історій стала розповідь Наталії Ліщишеної — ветеранки, фахівчині із супроводу ветеранів та учасниці ветеранського проєкту «Трайб» Amnesty International Ukraine. Вона поділилася власним досвідом служби, боротьби з онкологічним захворюванням і подальшої роботи після служби. Її особиста історія допомогла привернути увагу до проблем, які стосуються багатьох жінок у війську:
«Поки ти не говориш про проблему, то держава вважає, що її не існує. Коли стали говорити — всі почули: ага, проблема є».
Андрій Жолоб говорив про власний досвід, свій проєкт подкаст «Без броні», а також про те, як ветерани можуть ставати посередниками між ветеранською спільнотою та суспільством. Окремо він наголосив на можливості після служби починати новий професійний шлях і не сприймати завершення служби як завершення активного життя:
«Наступна історія — це те, що ми можемо донести, що в 45 років, наприклад, я зміг залишити медицину. Не те що зміг — я вирішив залишити медицину і почав займатися абсолютно іншою справою. 45 років — це взагалі аж ніяким чином не той вік, коли ти вже пропав. […] Що зробило військо? Ще одне важливе для мене особисто — воно мені дало можливість, можливо, деколи аж занадто агресивно, але впевнено приймати рішення про себе і про свою сім’ю».
Переосмислення власного досвіду після служби для багатьох ветеранів стає не лише способом знайти нову професійну реалізацію, а й можливістю працювати з проблемами, які вони бачать навколо себе. Так особистий досвід може перетворюватися на громадські ініціативи, бізнеси та проєкти, що відповідають на конкретні потреби суспільства. Одним із таких прикладів є історія Олега Лехуша, який після служби почав працювати над цифровізацією кладовищ і створенням цифрових мап пам’яті.
Олег Лехуш розповів, що ідея проєкту виникла з особистого болю — він часто приходив на кладовище до загиблого брата й бачив, у якому стані воно перебуває. Поступово практична бізнесова задача — спростити пошук поховань — переросла в значно ширшу ідею збереження пам’яті про людей:
«І ми з болю також, я щодня приходив на кладовище, і до брата приходив, і бачив, в якому воно стані. І мені воно боліло. І з болю з’явилось те, що я сказав: хлопці, давайте ми будемо робити на кладовищі, будемо давати таку послугу людям. […] Я подумав, а чому б не оцифрувати кладовище? Реально ж можна оцифрувати, зараз всі технології дозволяють, щоб знати, хто де похований. […] Коли я зробив першу Google-табличку, в ній були фотографії, прізвище, ім’я по батькові, дата народження, дата смерті і точна геолокація. І коли я закінчив цю таблицю, я просто зрозумів, що це не історія для файного проєкту. Так, це наша конкурентна перевага, воно нам допомагає в бізнесі, але це історія про щось більше. Це історія про збереження пам’яті».
Петро Буряк розповів про власний досвід після поранення, волонтерську діяльність та допомогу побратимам на фронті. Він також звернув увагу на байдужість суспільства до військових і закликав не сприймати їхню боротьбу як щось далеке від повсякденного життя:
«Зараз ми маємо дуже велику проблему в тому, що наші люди стали байдужими до наших захисників. […] Ви нам говорите домовлятися. Як? З убивцями не можна домовлятися, бо їм це має бути просто знищено — і все. […] І не потрібно розчаровуватися в наших захисниках. Нашими захисниками треба гордитися і допомагати їм».
Учасники події також говорили про те, що підтримка ветеранів починається не лише з системних рішень чи допомоги від держави й громадських організацій. Важливі щоденні взаємодії — увага, повага та готовність бачити у військових і ветеранах передусім людей, які мають власний досвід і потреби. Саме через такі прості прояви підтримки суспільство може сприяти поверненню ветеранів до цивільного життя та їхній повноцінній інтеграції.
Володимир Рудковський, ветеран, ментор та амбасадор UNBROKEN, наголосив на важливості щоденної комунікації з ветеранами та простих проявів поваги. За його словами, навіть звичайне привітання на вулиці може стати важливим сигналом для людини, яка повернулася з війни:
«Хіба тяжко посміхнутися? Це мінімум, що ми можемо зробити для тих, хто пролив кров за нашу країну. […] Вітайтеся з нами. Незалежно від того, чи я в “Мундікам”, чи в біксах, чи я просто йду в шортах чи в штанах. Якщо ви бачите і розумієте, що це військовий — вітайтеся і з ними також. […] Ми маємо дуже багато комунікувати, ділитися [досвідом] і показувати, як правильно, а як неправильно».
Подія NOSTOS.TALK стала регулярною: планується проводити такі вечори раз на два місяці, надаючи платформу новим спікерам і живим ветеранським історіям. За майбутніми подіями NOSTOS стежте також в Instagram.
Нагадаємо, у 2025 році на Суспільному вийшла серія інтерв’ю з ветеранами «Nostos. Повернення героїв» на ютуб-каналі Суспільне Новини. Після цього відбулася офлайн-подія, де однією з найсильніших частин програми стали саме ветеранські виступи. Історія Владислава Єщенка, зокрема, зібрала на ютубі понад 3,5 млн переглядів.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатеку — платформу унікальних відео й аудіо Суспільного від 1920-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
