Ведучий «Суспільне Студія» Борис Іванов розповів «Детектору медіа» про свідомий вибір професії, професійні принципи, роботу на Суспільному, ефіри, які найбільше запам’яталися, та формати, якими цікаво зайнятись у майбутньому.
«Прагнення до справедливості — це головне “паливо” журналіста», — переконаний ведучий Суспільного Борис Іванов. Він прийшов у журналістику свідомо, залишивши роботу на металургійному заводі. За чверть століття встиг попрацювати репортером, редактором, телеведучим, а після початку повномасштабного вторгнення на певний час змінив професію, долучившись до добровольчого формування територіальної громади та згодом очоливши комунікації в Офісі Генерального прокурора. У 2024 році Борис Іванов повернувся до журналістики — вже в команді Суспільного мовлення.
В інтерв’ю «Детектору медіа» Борис Іванов розмірковує про журналістські стандарти під час війни, довіру аудиторії, відповідальність медіа, роботу ведучого в часи щоденних трагедій, професійне вигорання та проєкти, які ще мріє реалізувати.
— Борисе, розкажіть, будь ласка, як ви прийшли в журналістику. Ваша перша освіта — інженер-металург. Як сталося, що ви вирішили змінити професію?
— Озираючись назад, можу сказати, що журналістика стала моєю другою професією і водночас професією свідомого вибору. Я зрозумів, що не хочу працювати на заводі. Хоча сама робота була цікавою: ми варили чавун, я працював газівником, контролював змішування шихти: скільки потрібно додати коксу, котунів, залізної руди. Потім відправляв проби чавуну пневмопоштою, а за результатами аналізу ми коригували наступну засипку. За приладами стежили за всім процесом. Але я відчував, що це не моє. Пропрацював рік, пішов у відпустку й уже не повернувся. Тоді почав чесно відповідати собі на запитання: що я вмію найкраще?
Я знав, що вмію працювати зі словом — складати речення, будувати історії. У мене був знайомий з Алчевська, який тоді вже працював журналістом у «Комерсанті». Я читав його матеріали, бачив, що ця професія дає можливість багато подорожувати, знайомитися з людьми, відкривати нові теми. Це мене дуже зацікавило. На жаль, після 2022 року цей знайомий став російським пропагандистом.
Ще однією важливою причиною було прагнення до справедливості. На мою думку, саме воно і є головним «паливом» для журналіста. І ще важливий мотиваційний чинник — пошук правди.
Вступив до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в Луганську на спеціальність «Журналістика». Уже під час навчання почав працювати на Луганській обласній державній телерадіокомпанії. Цікаво, що спочатку я взагалі не планував працювати на телебаченні — хотів бути газетним журналістом. Але доля розпорядилася інакше.
— «Пройшов шлях від власкора в Луганській області, новинного репортера, оглядача, шеф-редактора аналітичного проєкту та ведучого». Так ви описали свій 25-літній досвід у журналістиці. Які професійні принципи для вас залишаються непорушними?
— Те саме, що й привело мене в журналістику, — прагнення до справедливості. Це головне «паливо» журналіста. Пошук правди і справедливості — базові принципи, з яких виростають усі професійні стандарти: баланс думок, неупередженість, право кожної сторони бути почутою. Це вже тактичний рівень. А стратегічно журналіст завжди має шукати правду. За 25 років саме це для мене не змінилося.
Повне інтерв’ю ведучого «Суспільне Студія» Бориса Іванова читайте за посиланням.
«Суспільне Студія» — інформаційний проєкт Суспільного. У прямому ефірі ведучі разом із запрошеними гостями обговорюють найважливіші теми, що формують порядок денний країни та світу. Оперативність і якість за стандартами Суспільного, широка географія трансляцій наживо, робота великої команди регіонального мовлення та власних кореспондентів в ЄС і США.
