Лауреати Програми підтримки молодих журналістів імені Ірини Цибух Роман Сєврюков, Юлія Франчук та Марія Кудіна 30 жовтня у Медіацентрі Україна презентували власні матеріали зі стажування. Разом із командою Суспільного вони підбили підсумки спільної тримісячної роботи.
«Ірина стала для нас символом молодої, незалежної, нескореної України. Де б вона не була — чи на Суспільному, чи на фронті — вона весь час була на передовій. Вона була частиною Суспільного від початку реформи. І я вважаю, що саме з цим проєктом для молодих журналістів Ірина до нас повернулася. Хочеться, щоб все, що ви будете робити на Суспільному, було гідне пам’яті Ірини Цибух», — звернулася до лауреатів та команди Світлана Остапа, голова наглядової ради Суспільного Мовлення.
«Нам важливо продовжувати розбудовувати чесну журналістику. Я вірю, що ви сміливо будете говорити про важливі речі. Сподіваюся, що продовжите свій шлях в журналістиці, і дякую Ірі за те, що вона продовжує робити нас кращими», — сказав Микола Чернотицький, голова правління Суспільного Мовлення.
«Іра дуже добре розуміла, що таке професійна журналістика, і що має робити Суспільне. Вона завжди фокусувалась на тому, що журналістика має сприяти порозумінню. Вона не має обирати кращу сторону, не має стигматизувати, не має повчати — вона має допомагати зрозуміти досвід одне одного. І це одна з місій Суспільного. Я сподіваюся, що під час цього стажування на Суспільному ви зрозуміли це. І ви зможете, або залишившись в нашій команді, або в іншому місті, продовжувати робити ті речі, які були для Іри важливими», — зазначила генпродюсерка інформаційного мовлення Суспільного Христина Гаврилюк.
Упродовж 3-х місяців Програми з лауреатами працювали менторки — Оксана Сенів, Анастасія Іванців та Аліна Клименко. Вони супроводжували учасників під час стажування і «польових» проєктів.
«Важливо, щоб країна або інституції створювали можливості для наступних поколінь проявитися, як, наприклад, ця Програма. Щоб саме ці молоді люди могли залишатися в цій країні, могли себе реалізовувати. Тому я сподіваюся, що ця Програма існуватиме довго і допомагатиме людям, які хочуть працювати в журналістиці», — зазначила Оксана Сенів.
«Поділитися знаннями, виявляється, це теж непросто. Те, що ти знаєш, для тебе — це як дихати. А пояснити так, щоб людина зрозуміла, зробила, і потім продовжувала це робити постійно, це було непросто», — зізналась Аліна Клименко.
Для лауреатів Романа Сєврюкова, Юлії Франчук та Марії Кудіної Програма підтримки молодих журналістів імені Ірини Цибух стала глибоким особистим досвідом. Вони разом досліджували тему меморіалізації, працювали над власними журналістськими проєктами та вчилися втілювати пам’ять у дії.
«Я збагнув, що працювати над меморіалізацією насправді складніше, ніж я думав. Особисто доторкнувшись до цієї тематики, навіть трохи, я зрозумів, що це важко і морально, і практично, але дуже необхідно. Радію, що зміг трохи докласти до цього зусиль. Сподіваюсь, що буду працювати над такою тематикою і далі», — сказав Роман Сєврюков.
Також Роман поділився своїм досвідом навчання фотосправи і спроб роботи з відеоформатами, зокрема, як ведучого ютуб-проєкту «Несеться». Текстовий матеріал Романа вже можна читати на сайті Суспільне Новини.
Юлії Франчук участь у Програмі імені Ірини Цибух допомогла глибше осмислити людей у війні, їхню потребу бути почутими й видимими. Зустріч зі звільненим із семирічного полону Ігорем Кір’яненком зворушила увагою і повагою до української мови. Вразили також і історії партнерок загиблих військових, які не мали статусу дружин, — невдовзі їх теж опублікують на сайті Суспільне Новини.
«Для мене було важливо знайти ці людські історії, дуже складно з ними працювати, і так само складно про них розповідати зараз. Тому що досвід війни можна фіксувати по-різному, можливо, мій спосіб — це фіксувати їх через історію людей. Я б дуже хотіла, щоб ці історії стали для нас видимими. І я дуже вдячна своїм героїням за те, що вони ділилися зі мною», — сказала Юлія Франчук.
Марія Кудіна згадала, як вирішила податись на участь: «Коли побачила опис програми, я одразу зрозуміла, що буду на неї подаватися. Це дуже збігається з моїми цінностям і кар’єрними амбіціями. Я прагну бути відеожурналісткою, яка концентрується саме на темі травмочутливої журналістики у контексті війни».
Сценарії, монтаж відео, пошук героїв — у цих напрямах працювала Марія, а її фінальна робота, історія подружжя Гриняків, які бережуть пам’ять про свого загиблого сина і ходять його стежками у гори, — перегукується зі словами Ірини Цибух, її вірою в те, що пам’ять — це дія.
Особливим моментом заключної події цьогорічної Програми стали слова мами Ірини, Оксани Цибух, яка звернулася до учасників:
«У своєму посмертному листі до брата, який насправді можна розбирати на цитати, як дороговказ, вона (Ірина Цибух — ред.) говорила про розуміння себе. Головне — знати, хто ти є для себе. І тільки тоді кожен зможе рухатись далі, рости і при цьому мати сміливість бути собою. І я хочу побажати вам, молодим журналістам, і команді Суспільного берегти те, що було для Іринки найважливішим: гідність, свободу, професійність, розуміння того, хто ти є для себе. А все це неможливо без любові».
Марія Фрей, членкиня правління Суспільного, відповідальна за новини і регіональне мовлення, підсумовуючи подію, розповіла:
«Щоб підготуватись, я погортала нашу переписку з Іриною. І в цій переписці найчастішими словами були “дякую” і “люблю”. Вони зустрічались більше сотні разів. Були слова “я в тебе вірю”, “у тебе вийде”. І сьогодні я з цими словами іду до вас. Бо саме ці емоції вдячності й любові до Ірини зробили цю Програму можливою. І сьогодні, окрім відчуття вдячності й любові, у мене ще є відчуття віри у вас. Те, що я говорила Ірині, я тепер кажу вам: “я дуже у вас вірю”. Дуже вірю в ваші переконання, дуже вірю в те, що ви почали робити, і вірю, що ви будете це робити й далі».
Подія відбулась за підтримки «Медіацентру Україна».
Нагадаємо, Програма підтримки молодих журналістів імені Ірини Цибух від Суспільного буде щорічною задля формування покоління журналістів, які вміють працювати з темами пам’яті та меморіалізації, фіксувати реальність війни, протистояти дезінформації й розуміють цінність Суспільного як незалежної медіаінституції. У цих сферах і працювала Ірина Цибух — журналістка, продюсерка, медіатренерка, яка підтримувала і втілювала реформу Суспільного Мовлення. З початком повномасштабного вторгнення Ірина приєдналася до добровольчого батальйону, де була старшою екіпажу медичного підрозділу, й загинула 29 травня 2024 року на харківському напрямку, за декілька днів до свого 26-річчя.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фото: Анастасія Мантач
