У День Незалежності Суспільне представить фінальну стрічку документального циклу «Остання війна» авторського проєкту журналістки та телеведучої Мирослави Барчук. Завершальний фільм «Українське прокляття: будівничі й руйнівники імперії» показує, як упродовж чотирьох століть українці докладалися до розбудови російського імперського проєкту. Фільм розвінчує міф про «один народ», розказує про спроби українців вирватися з імперських тенет і про головні битви за свободу.
Дивіться прем’єру документального фільму «Українське прокляття: будівничі й руйнівники імперії» у неділю, 24 серпня:
- о 13:00 на ютуб-каналі Суспільне Документалістика;
- о 22:00 на Першому каналі Суспільного.
«Хто придумав поняття “один народ”? Коли московські князі почали зазіхати на наш київський паспорт? Як Московія підмінила ханський ярлик на нашу візантійську церковну метрику? Для чого київські інтелектуали допомогли відсталій Московії стати імперією?» — цими запитаннями розпочинає Мирослава Барчук фільм.
Фільм простежує, як формувалася російська імперська ідеологія, яка знову і знову намагалася стерти українську ідентичність. Один із головних міфів, який став основою цієї ідеології, — вигадана теза про «адін народ». Саме вона дозволяла Москві привласнювати українську історію, культуру та навіть релігійні традиції, перетворюючи їх на інструменти власної експансії. Цей наратив не зник із розпадом Російської імперії. Навпаки, радянська влада вміло підхопила цей наратив і активно використовувала його в пропаганді, монументальному мистецтві, топонімах, масових святкуваннях та промовах радянських вождів. Автори фільму зазначають, що путінська Росія не менш активно продовжує просувати цей міф уже через сучасну політику та культуру.
Учасниками розмови у фільмі «Українське прокляття: будівничі й руйнівники імперії» стали відомі інтелектуали, науковці, політики та публіцисти з України, Європи та США. Вони розмірковують над тим, як російська імперська традиція формувала своє ставлення до України протягом століть і як це відобразилося в культурі, історії та сучасній війні.
Одним із прикладів такого імперського впливу є саме слово «москаль», яке стало частиною української літератури та народної свідомості задовго до нинішніх воєн. Щоб зрозуміти історичне значення слова «москаль» в українській мові, варто поглянути на його використання у літературі. Як пояснює літературознавиця Віра Агеєва, спочатку це слово не позначало національність, а описувало образ російського солдата — чужого, неприємного та небезпечного для місцевого населення:
«Слово “москаль” в українській мові спочатку означало не росіянина. Це було не позначення національності. Москаль — це був російський солдат. От “Солдатський портрет” — маленьке смішне таке оповідання Квітки-Основ’яненка. Там за кожною характеристикою як людина доцивілізаційна, культурно непорівнянно нижча».
Саме такі культурні маркери допомагають зрозуміти, що російська військова присутність для України ніколи не була нейтральною. Вона завжди асоціювалася з насильством, примусом і загрозою. І це сприйняття тягнеться крізь століття — від літературних образів до сучасного досвіду війни. У фільмі ці історичні паралелі стають основою для розмови про те, чому сьогоднішня агресія Росії проти України має глибоке коріння, і чому українська культура так послідовно наголошує: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями», — нагадує Агеєва.
Історик та професор Гарвардського університету Сергій Плохій наголошує, що слабкість українського національного проєкту у ХІХ столітті була зумовлена не лише внутрішніми факторами, а й постійним тиском російської імперської політики. Заборони української мови та культури, зокрема Валуєвський циркуляр, надовго визначили умови, в яких українська ідентичність не могла повноцінно розвиватися:
«Це набагато сильніші супротивники, конкуренти і вороги в особі російського імперського чи постімперського націоналізму. І ознака незрілості українського національного проєкту, особливо в російській частині України. Бо більше ніж 40 років фактичного нищення української культури, у ситуації, коли вона не могла розвиватися через Валуєвський указ, не пройшли безслідно. Український проєкт на 1917–1918 роки був набагато слабшим, ніж конкурентні проєкти».
Учасниками розмови у фільмі «Українське прокляття: будівничі й руйнівники імперії» стали: Сергій Плохій, історик, професор Гарвардського університету (США); Тарас Лютий, філософ, письменник; Володимир Єрмоленко, філософ, письменник; Оксана Забужко, письменниця; Віра Агеєва, літературознавиця; Євген Глібовицький, генеральний директор Інституту фронтиру; Павло Казарін, публіцист, військовослужбовець ЗСУ; Віталій Портников, публіцист; Ярослав Грицак, історик; Антон Дробович, керівник Центру прав людини та меморіалізації війни KSE, голова Українського інституту національної памʼяті (2019–2024 рр.); Олександр Алфьоров, історик, голова УІНП; Віктор Ющенко, Президент України (2005–2010); Олександр Кучерук, історик; Мирослав Маринович, філософ, політв’язень часів СРСР; Юрій Прохасько, психоаналітик, літературознавець; Володимир Маслійчук, історик; Бет Саннер, радниця президентів США з питань розвідки, заступниця директора Національної розвідки США (2019–2021); Андрюс Кубіліус, Європейський комісар з питань оборони і космосу; Ніколя Тенезер, французький політолог, викладач Паризької школи політичних наук (Sciences Po), голова Центру досліджень політичних рішень (Франція); Джеймс Шерр, британський експерт з питань безпеки і Росії, почесний науковий співробітник Естонського інституту зовнішньої політики; Шарлотта Хіггінс, головна культурна оглядачка The Guardian (Велика Британія); Майкл Карпентер, радник Джо Байдена з питань Росії та Євразії (2009–2017), експосол США в ОБСЄ; Френсіс Фукуяма, філософ, політолог, професор Стенфордського університету (США).
Творча команда фільму «Українське прокляття: будівничі й руйнівники імперії»:
- Мирослава Барчук, Володимир Ладижець — автори ідеї;
- Мирослава Барчук — авторка сценарію;
- Жанна Озірна, Олеся Моргунець-Ісаєнко, Роман Синчук, Юрій Беденко, Мирослава Барчук — режисери;
- Олександр Онищенко, Олександр Опанасюк, Дмитро Озеракін, Олег Бурлака, Олег Карнасюк, Антон Ручко, Єлизавета Будішевська — режисери монтажу;
- Дарина Пасічник — асистентка режисера;
- Євген Шевченко, Поллі Чеснокова, Євген Журавльов, Олег Авілов, Віталій Кваша, Анатолій Сахно, Юрій Мітальов — оператори;
- Юрій Макаров, Дарка Гірна, Марія Маро — редактори;
- Дарія Петренко, Сергій Петренко, Олексій Романов, Ростислав Фролов, Роман Києвицький, Андрій Герасименко, Сергій Мущенко — звукорежисери;
- Святослав Пушик — моушн-дизайнер.
- Володимир Ладижець, Олександр Опанасюк, Михайло Крупієвський — продюсери;
- Микола Попелуха — історик-консультант;
- Владислав Кіхтенко — режисер монтажу;
- Світлана Дубик — лінійна продюсерка.
«Остання війна» — це цикл документальних фільмів, у якому українські та західні історики, філософи, письменники й політичні діячі аналізують, як довго триває російсько-українська війна, які її корені й за що вона точиться? Чому світ понад 20 років був інтелектуально і морально сліпим до визрівання фашизму в Росії, і чому всі роки незалежності українське суспільство і влада легковажили загрозами з боку північного сусіда? Кожен фільм це окрема розмова, у якій розглядають російсько-українську війну як опуклий багатогранник — кожна грань відкривається у різних епізодах документального циклу. Попередні фільми «Остання війна» доступні на ютуб-каналі Суспільне Документалістика.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
