До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу команда Суспільне Крим підготувала документальний проєкт «Пам’ять/Hatıra». Прем’єра стрічки — 18 травня о 14:15 на Першому каналі Суспільного Мовлення та на ютуб-каналі Суспільне Крим.
Герої фільму — три покоління кримських татар. Частину матеріалу вдалося зафільмувати в окупованому Криму.
«Нам важливо було створити такий документальний проєкт, адже очевидців геноциду кримськотатарського народу 1944-го з кожним роком лишається все менше. Тож берегти пам’ять про цю трагедію стає місією наступних поколінь. Крім того, нам важливо було зафільмувати героїв не лише в Києві, а й в окупованому нині Криму. Адже Крим десятиліттями був недосяжною, омріяною землею для кримських татар. Через сучасну окупацію півострова, на жаль, це повторилося. Ми сподіваємося, що проєкт “Пам’ять/Hatıra” дивитимуться в Криму», — розповіла продюсерка проєкту Оксана Емінова.
Про вплив травми геноциду на майбутнє кримськотатарського народу, схожість депортації кримських татар і голодомору українців, історичну пам’ять, яка формує стійкість до нових випробувань у проєкті розмірковують:
- Євген Глібовицький, директор Інституту фронтиру;
- Мавіле Халіл, менеджерка проєктів з кримськотатарської ідентичності;
- Олег Бажан, старший науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук.
Одна з героїнь стрічки, 75-річна Зера Сулейманова, живе Криму, а її двоє синів — політв’язні, яких росія утримує в колонії за тисячі кілометрів від батьківщини. Жінка проводить паралель між депортацією 1944-го і сучасними російськими репресіями. Зера Сулейманова народилася в Узбекистані, пам’ятає перші роки перебування кримських татар у засланні, життя у спецпоселеннях, голод і безправність. Її бабусю ледь не застрелив комендант за те, що запізнилася, щоб поставити у нього відмітку. Пам’ятає, як на прохання бабусі привезла з першої поїздки до Криму воду та землю.
«Вона побачила цю землю — як вона плакала! Вона почала цю землю їсти. А я кажу: “Бабусю, не їж, я набрала її біля причалу, там можуть бути бактерії, мікроби”. “Нехай,— каже, бактерії, нехай мікроби. Це бактерії й мікроби мого рідного Криму», — згадує Зера Сулейманова.
Ще один герой проєкту — 57-річний Ерфан Кудусов — народився в Узбекистані й розповідає про пізніший період життя у засланні. Каже, кримських татар не брали на роботу юристами, слідчими, суддями. А ще був шокований, коли дізнався, що його мама до 12 років жила у глиняній печері. Розповідає, що Крим тоді був омріяною землею для кримських татар, а початок 1990-х на кілька років став суцільною ейфорією, адже це був час, коли кримські татари масово поверталися на рідну землю.
«Обіймалися, йшли один до одного ночувати, якщо житла не було, по 10–12 людей в кімнаті. Гроші один одному віддавали. Просто співали. Це було — от як зараз буде перемога, таке буде щастя. Це щастя було розтягнуте на п’ять-сім років. Тому що хвилями відбувалося повернення. Аеропорт Сімферополь, рейс “Ташкент-Сімферополь” був заповнений на 90% кримськими татарами», — каже Ерфан Кудусов.
30-річна Ельзара Галімова деталі про депортацію її народу дізнавалася самотужки, бо в неї не було родичів, які б могли розповісти про ті випробування. У 1944-му її дворічну бабусю розлучили з матір’ю, зв’язок поколінь розірвався, а дідусь Ельзари помер у Ташкенті в 98-му, так і не повернувшись до рідного Криму. Жінка відновлює історію свого роду і береже традиції:
«Наші батьки нам передали, що ми живучі попри все. Попри купу різних жахіть, ми зможемо через все пройти, багато хто з вірою в Бога, але додається й оця віра у власні сили, в те, що б не було, ми маємо це пережити», — переконана Ельзара Галімова.
Нагадаємо, на світанку 18 травня 1944 року за наказом Йосипа Сталіна загони НКВС почали обходити будинки кримських татар у Криму, повідомляючи про негайне виселення. Людей звозили вантажівками до залізничних станцій, звідки у товарних вагонах везли переважно до країн Центральної Азії. За даними кримськотатарського національного руху, під час етапування в жахливих умовах, без їжі та води, а також у засланні померли майже половина кримськотатарського народу. Ті, хто вижили, змушені були десятиліттями жити у спецпоселеннях, без громадянських прав. 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Оперативні новини Суспільне Крим — на сайті Суспільне Новини та у соцмережах:
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
