Scroll Top
  • Головна
  • Новини 2022
  • «Жевріння. Бути формалістом»: UA: КУЛЬТУРА готує цикл фільмів про спадщину СРСР у монументальному мистецтві й архітектурі
«Жевріння. Бути формалістом»: UA: КУЛЬТУРА готує цикл фільмів про спадщину СРСР у монументальному мистецтві й архітектурі

«Жевріння. Бути формалістом»: UA: КУЛЬТУРА готує цикл фільмів про спадщину СРСР у монументальному мистецтві й архітектурі

15 січня о 16:45 на суспільному телеканалі UA: КУЛЬТУРА покажуть спецвипуск «Жевріння. Бути формалістом» до документального циклу «Між комунізмом та модернізмом», що стартує з січня.

Режисерка фільму Надія Миколаєнко порушує складну для незалежної України тему: що робити зі спадщиною монументального мистецтва часів Радянського Союзу. 

Доля скульптур, мозаїк та інших культурних надбань 20 сторіччя розкривається через історії людей, безпосередньо дотичних до їх створення та збереження. 

У першому випуску власним поглядом на долю мозаїк діляться мистецтвознавиця Женя Моляр, художник-монументаліст Володимир Прядка, художниця Наталія Литовченко та фотограф Євген Нікіфоров.

Женя Моляр, мистецтвознавиця, артменеджерка фонду «Ізоляція», учасниця самоорганізованої ініціативи «DE NE DE»:

— Монументально-декоративне мистецтво у вигляді мозаїк, стінописів різноманітних, вітражів, сграфіто і такого іншого з’явилася після 1955 року. 

З’явилася модерністська архітектура. Це лаконічні форми: кубики, прямокутнички, які містили в собі великі вертикальні площини. І ці площини залучали для монументальної пропаганди.

Ці мозаїки відображають оті уявлення про щасливе життя, які побутували в той час в Радянському Союзі.

Наталя Литовченко, художниця-монументалістка, донька монументалістів Івана та Марії Литовченків:

 — Проти монументалістів завжди велась робота. Головою художньої ради, яка приймала роботи, завжди був не монументаліст — головою художньої ради завжди ставили або графіка, або живописця. Щоб контроль був. 

Монументалісти — це була така секція, незалежна, туди збиралися всі неформали.

Володимир Прядка, художник-монументаліст, викладач Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука:

 —  Останні два десятиліття, чи трошки менше, в радянській ідеології відбулася демократизація, послаблення. Художникам уже не нав’язували якісь символи, ніхто нас не контролював, в основному робили все, що хотіли. Були тільки найстрашніші зображення символів: три пальці не можна було робити, три колоски і жовто-блакитний, який колір прапора нагадує.

Євген Нікіфоров, фотограф, автор книги «Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics»:

 — Через фотографію з самого початку я намагався зберігати ті роботи, до яких немає доступу у глядача. Я зробив архів даних, за яким потім почав «збирати» ці мозаїки фізично. Мені було просто цікаво розібратися з темою, зрозуміти, навіщо їх створювали, хто їх створював, скільки їх збереглося, скільки їх було створено. Можливо, тисяча робіт мені ще залишилася, при тому, що я знайшов уже близько шести тисяч. Я не можу закрити цей проєкт, просто покласти його у стіл, знаючи, що є твори, про які мені відомо, і я знаю, що вони зникнуть у найближчі кілька років.

Нагадаємо, Суспільне мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й канали Суспільного радіо (Українське радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media.

«Жевріння. Бути формалістом»: UA: КУЛЬТУРА готує цикл фільмів про спадщину СРСР у монументальному мистецтві й архітектурі

«Жевріння. Бути формалістом»: UA: КУЛЬТУРА готує цикл фільмів про спадщину СРСР у монументальному мистецтві й архітектурі

15 січня о 16:45 на суспільному телеканалі UA: КУЛЬТУРА покажуть спецвипуск «Жевріння. Бути формалістом» до документального циклу «Між комунізмом та модернізмом», що стартує з січня.

Режисерка фільму Надія Миколаєнко порушує складну для незалежної України тему: що робити зі спадщиною монументального мистецтва часів Радянського Союзу. 

Доля скульптур, мозаїк та інших культурних надбань 20 сторіччя розкривається через історії людей, безпосередньо дотичних до їх створення та збереження. 

У першому випуску власним поглядом на долю мозаїк діляться мистецтвознавиця Женя Моляр, художник-монументаліст Володимир Прядка, художниця Наталія Литовченко та фотограф Євген Нікіфоров.

Женя Моляр, мистецтвознавиця, артменеджерка фонду «Ізоляція», учасниця самоорганізованої ініціативи «DE NE DE»:

— Монументально-декоративне мистецтво у вигляді мозаїк, стінописів різноманітних, вітражів, сграфіто і такого іншого з’явилася після 1955 року. 

З’явилася модерністська архітектура. Це лаконічні форми: кубики, прямокутнички, які містили в собі великі вертикальні площини. І ці площини залучали для монументальної пропаганди.

Ці мозаїки відображають оті уявлення про щасливе життя, які побутували в той час в Радянському Союзі.

Наталя Литовченко, художниця-монументалістка, донька монументалістів Івана та Марії Литовченків:

 — Проти монументалістів завжди велась робота. Головою художньої ради, яка приймала роботи, завжди був не монументаліст — головою художньої ради завжди ставили або графіка, або живописця. Щоб контроль був. 

Монументалісти — це була така секція, незалежна, туди збиралися всі неформали.

Володимир Прядка, художник-монументаліст, викладач Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука:

 —  Останні два десятиліття, чи трошки менше, в радянській ідеології відбулася демократизація, послаблення. Художникам уже не нав’язували якісь символи, ніхто нас не контролював, в основному робили все, що хотіли. Були тільки найстрашніші зображення символів: три пальці не можна було робити, три колоски і жовто-блакитний, який колір прапора нагадує.

Євген Нікіфоров, фотограф, автор книги «Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics»:

 — Через фотографію з самого початку я намагався зберігати ті роботи, до яких немає доступу у глядача. Я зробив архів даних, за яким потім почав «збирати» ці мозаїки фізично. Мені було просто цікаво розібратися з темою, зрозуміти, навіщо їх створювали, хто їх створював, скільки їх збереглося, скільки їх було створено. Можливо, тисяча робіт мені ще залишилася, при тому, що я знайшов уже близько шести тисяч. Я не можу закрити цей проєкт, просто покласти його у стіл, знаючи, що є твори, про які мені відомо, і я знаю, що вони зникнуть у найближчі кілька років.

Нагадаємо, Суспільне мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й канали Суспільного радіо (Українське радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media.

Privacy Preferences
When you visit our website, it may store information through your browser from specific services, usually in form of cookies. Here you can change your privacy preferences. Please note that blocking some types of cookies may impact your experience on our website and the services we offer.