Креативна продюсерка та режисерка-документалістка Суспільного Мовлення Олена Кривенко розповіла «Детектору медіа», як почалася її робота на Суспільному, як вона обирає героїв фільмів, про документальні проєкти, які вже зняла, та що планує знімати. Вона поділилася, що саме на Суспільному відчула творчу свободу, яка дозволила їй втілювати в життя всі задуми, реалізовувати проєкти, а також професійно розвиватися.

Нижче подаємо скорочену версію матеріалу.

— Олено, ви доєдналися до Суспільного п’ять років тому, а саме — до команди Координаційного центру мовлення національних меншин НСТУ. Чим вас тоді привабила ця робота та чи змінилося ставлення до неї протягом цих років?

— Розповім свою історію. До цього Суспільне оголошувало конкурс «Створюй із Суспільним», я ходила десь близько року на пітчинги Суспільного представляти свої проєкти. На реалізацію однієї програми я навіть отримала часткове фінансування. Потім мені зателефонувала ейчар-менеджерка й каже: «Ми шукаємо креативного продюсера в новий департамент, можете прийти на співбесіду?». Потрібно було зробити тестове завдання. Я почала вивчати інформацію про національні спільноти, дивитися відеоматеріали. Зрозуміла, що в Україні якісного контенту на цю тематику майже немає, і це мене зацікавило, адже є можливість зайняти цю нішу та запропонувати аудиторії достойні відеороботи.

Я зробила тестове завдання та прийшла на співбесіду ще в «Олівець». Вирішила спробувати, бо знала, що на Суспільному є творча свобода. До цього 11 років працювала на комерційних каналах, створювала контент за біблією проєктів, у мене був чіткий план і я не могла від нього відійти. Давно хотіла знімати щось своє, авторське, а на Суспільному є для цього всі можливості. Підписала контракт на три місяці — й із того моменту почалося моє нове творче життя. Ми з Настею будували наш департамент удвох, по цеглині.

— Зараз у вашому творчому доробку багато документальних проєктів, які відзначені професійними нагородами та схвальними відгуками глядачів. А пригадайте свою першу роботу? З чого все починалося?

— Мені цікаво було робити контент на ромську тематику, тому що багато знала про цю спільноту, спілкувалася з цими людьми. І розуміла, що майже всі матеріали про ромів дещо однобокі, вони виставляють ромів як крадіїв і жебраків, і я розуміла, що потрібно спростовувати ці міфи. Я вже на той час була знайома з багатьма успішними людьми з ромської нацспільноти. Запропонувала зняти документалку про ромську молодь, щоб показати глядачу їх з іншого боку. Перший наш проєкт був за фінансування фонду «Відродження» — «Невидима правда». У ньому я працювала ще не як режисерка, а як креативна продюсерка і редакторка. Він схвально був сприйнятий аудиторією.

До цього я працювала шеф-редакторкою на великих проєктах, але мені завжди була цікава візуалізація. Я ходила за операторами, спостерігала за їхньою роботою. Під час зйомок фільму «Невидима правда» зрозуміла, що хочу спробувати себе як режисерка. Також знала, що мені не потрібен редактор, тому що я сама можу кастингувати героїв, писати інтерв’ю та відповідати за змістову частину у проєктах. І вже наступні проєкти почала робити як авторка й режисерка.

Далі у нас був спільний із регіональними редакціями проєкт «Відтінки України», це був тривалий і складний цикл документальних репортажів. Дистанційно, з купою зумів. Інколи виїжджала на зйомки, вся відповідальність за цей проєкт була на мені. Ми реалізували два сезони, це 44 епізоди. І отримали за нього нагороду, премію Івана Франка. Пишаюся цим проєктом і командою, яка була зі мною в той час.

— Тобто саме на Суспільному ви спробували себе вже як режисерка? Усе вийшло?

— Так. Суспільне мені взагалі відчинило двері до професійного розвитку. Мене цікавила ромська тема — добре, розробляй і знімай. Я хочу знімати про ЛГБТІК+ людей — окей, реалізуй. Мені ніхто не казав: «Ні, не можна це знімати. Ні, це потрібно висвітлювати от під таким кутом». І це мене надихало.

Повне інтерв’ю читайте на сайті detector.media.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

Вперше опубліковано на сайті detector.media