Як Суспільне забезпечує належні умови для роботи журналістів під час війни та з якими проблемами стикається — про це розповіла директорка з управління персоналом Вікторія Сидоренко на панельній дискусії «Гарантії та страхування: хто та як (не) подбає про журналістів на війні?», організованій командою Премії імені Георгія Ґонґадзе в межах проєкту «Синхрони війни».
Також учасниками дискусії стали Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації, та Ярослав Юрчишин, народний депутат України. Модерувала подію Діана Дуцик, заступниця директорки Могилянської школи журналістики, членкиня Капітули Премії імені Георгія Ґонґадзе.
Вікторія Сидоренко наголосила, що безпека журналістів ґрунтується на трьох складниках: фізична безпека, ментальне здоров’я та фінансові гарантії, зокрема страхування.
У зоні бойових дій питання фізичної безпеки журналістів є критично важливим, зазначила Вікторія. Журналісти Суспільного забезпечені аптечками, бронежилетами, касками. Але не менш важливо навчитись правильно користуватися засобами захисту, надавати першу домедичну допомогу, поводитись у надзвичайних обставинах. Суспільне регулярно організовує для працівників спеціалізовані тренінги, зокрема з безпеки та роботи у ворожому середовищі, а також з надання домедичної допомоги, продовжила вона.
Проте постійна робота з контентом, що травмує, і перебування під загрозою обстрілів не минають безслідно. Емоційне навантаження на журналістів в умовах війни значне і може призвести до виснаження. Саме тому медіакомпаніям варто також опікуватися питанням ментального здоров’я своїх працівників.
«Навіть такі прості кроки, як відстеження вчасних відпусток, аби працівники мали змогу відновлювати сили, дуже допомагають. Особливо цінними для журналістів із прифронтових міст є ретрити, навчальні поїздки в інші міста, які дають змогу змінити оточення, перемкнутись і навіть спокійно поспати», — додає директорка з управління персоналом Суспільного.
Вікторія Сидоренко серед учасників панельної дискусії «Гарантії та страхування: хто та як (не) подбає про журналістів на війні?»
Вікторія Сидоренко зазначила, що на початку повномасштабного вторгнення навіть базові гарантії, такі як страхування для роботи в зоні бойових дій, були недоступними. Українські страхові компанії масово відмовляли через надмірні ризики. Тоді на допомогу прийшов Міжнародний фонд страхування журналістів:
«Я раджу колегам з усіх редакцій користуватися цією можливістю страхування журналістів. Якщо вирушаєте у відрядження в зону бойових дій — звертайтеся за допомогою до фонду, це безкоштовно для редакції. Так, розгляд заявки та оформлення поліса займають певний час, але страховка пропонує фінансові гарантії для застрахованого, а в умовах ризиків для життя та здоров’я їх важливо мати. Я дуже вдячна партнерам та грантодавцям, які підтримують цей фонд і надають таку можливість усім редакціям».
Зараз в Україні почали зʼявлятися страхові компанії, які готові надавати страхування в зонах бойових дій, розповіла директорка. Вони пропонують значно меншу суму покриття, але є змога бути застрахованим не лише на період офіційного відрядження, що дуже важливо для тих медіа, які безпосередньо розташовані на прифронтових територіях, в зонах бойових дій.
Вікторія звернула увагу на те, що законодавство щодо гарантій захисту журналістів потребує змін. Згідно із Законом України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», компенсація у разі поранення становить 50 прожиткових мінімумів, а у разі загибелі — 100. Це досить незначні суми для таких ситуацій. І сам механізм виключає з числа захищених осіб тих, хто формально не є журналістом, але може входити в склад знімальної групи.
Зліва направо: Діана Дуцик, Оксана Романюк, Вікторія Сидоренко, Ярослав Юрчишин
Також, за її словами, потребує змін підхід щодо оподаткування:
«Якщо страхування діє лише на період відрядження — воно не оподатковується. Але якщо ми хочемо забезпечити журналіста постійною страховкою — маємо сплачувати податок, бо це вважається додатковим благом».
На завершення свого виступу Вікторія Сидоренко наголосила на необхідності повернення з полону журналістів і працівників медіа, що неможливо без підтримки й допомоги з боку держави. Вона поділилася болючим досвідом Суспільного — телеоператор Суспільне Миколаїв Василь Філімон досі перебуває в російському полоні.
«Я навіть не можу підібрати слів, щоб описати вам ці відчуття. Кожне повернення наших полонених, якому ми всі щиро радіємо, — це кожного разу ще й нова надія, нове очікування для усіх нас: а раптом цього разу в списках буде він, а раптом саме цього разу повернеться. Ми не маємо ефективних рішень, не можемо самотужки зробити щось, що стовідсотково поверне нашого колегу додому. І потребуємо підтримки та допомоги з боку державних органів», — із сумом каже Вікторія.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
Фото надані організаторами заходу, фотограф — Сергій Сівяков
