Голосом «Вечірньої колисанки» на Радіо Культура став Володимир Нечепоренко — народний артист України, актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, актор театру, кіно та дубляжу, телерадіоведучий і вокаліст.
Радіопрограма «Вечірня колисанка», що виходить в ефір щобудня о 20:50 на Радіо Культура, пропонує слухачам як казки сучасних письменників, так і народні казки голосами відомих українських митців.
Актор театру і кіно Володимир Нечепоренко раніше був одним із відомих і впізнаваних спеціально запрошених читців радіопрограми. Тепер актор повноцінно долучається до проєкту як голос «Вечірньої колисанки».
Він зіграв багато помітних ролей в українській і світовій театральній класиці, як-от «Енеїда» Котляревського, «Конотопська відьма» Квітки-Основ’яненка, «Король Лір» Шекспіра, «Пігмаліон» Шоу.
Крім акторства, Володимир Нечепоренко викладає, дублює та озвучує фільми, а відтепер — і дитячі казки в ефірах Радіо Культура. Про своє нове амплуа розповів у бліцінтерв’ю.
Володимир Нечепоренко у студії Радіо Культура
— Пане Володимире, раніше ви розповідали, що мали складне дитинство. Поділіться, будь ласка, яку роль у ньому відіграли книжки та радіо? Чи хтось Вам читав на ніч казки чи співав колискові?
– Так вийшло, що колискові мені ніхто не співав. А казки на ніч читали мої старші брати Льоня і Вадим. Вони тоді вже вміли читати, а я ще не знав абетки. Тому брати розповідали і читали мені різні історії, казки. Це було дуже цікаво. Я млів і страшно себе ненавидів, що я не вмію читати.
А по радіо тоді були різні програми, зокрема і дитячі. Коли я хворів і сидів удома, то включав радіо і слухав з таким задоволенням. Це зіграло для мене страшенну роль, що я навіть сьогодні читаю казки. І я уявляю, як це впливає на дітей. Я вам скажу, що навіть мультики на дітей не так впливають, як радіо.
Радіо — це винахід потрясаючий! Коли мені кажуть, що радіо віджило, то я ніколи з цим не погоджуюсь, і особливо в дитячому розділі. Це ми такі розумні по містах, хоча і міста відгукуються. А уявіть собі людей в селах і районах — та вони радіо живуть і дітей виховують на цих казочках. Так що це — велике діло, бо має великий виховальний вплив.
— Чому ви погодилися стати голосом «Вечірньої колисанки» на Радіо Культура? Чим цікавий для Вас цей досвід?
– Коли я був молодший і працював у дитячій редакції, то я і сам тоді писав багато казок. Я вам потай скажу, що мені це подобалось. Казки — це виклик, коли потрібно персонажів одразу бачити, фантазувати й передавати в ефір діткам. Ось це мене дуже підкуповувало. Я багато працював на радіо, зокрема брав участь у радіовиставах, серйозних політичних програмах. Тоді я перестав писати казки. А потім, як то кажуть, Наталя Грабченко мене привела, я спробував читати казки, і мені сподобалося. І ось тепер я з великим задоволенням приходжу на радіо й читаю казки, пугальщини і всяке таке дитяче. Це дуже приємно, я сам себе не впізнаю. Дивлюся на себе в люстерко і питаю: «Та скільки ж тобі років?!». А сюди я приходжу і забуваю, скільки мені років. Я стаю таким же, як дітки. Це треба відчути й зрозуміти своєю душею.
Казка — це надзвичайно складний твір, де потрібно дати атмосферу, щоб дитина побачила цей образ ведмедя чи лисички. Ті, хто зневажливо до цього ставиться, хай спробують його прочитати. Можна і «пробекати”» казку, але хто її так буде сприймати? Тому для мене радіо — це моя душевна робота.
— Чи можна порівняти досвід гри на сцені театру з озвученням казок для маленьких українців? Чому?
– А як же! Я ж чотири роки працював у театрі юного глядача. І жодного разу не зіграв ні в одній казці. Я грав вечірні вистави для дорослих. Я був такий соціальний герой, і мене на казки не запрошували. Але я ходив і дивився репетиції цих казок. А потім, коли мене запросили у театр Франка, то як тільки прийшов — одразу зіграв у казці. І все просто прекрасно вийшло! Я закохався в ці казки на сцені! Друзі мої, це неймовірно цікаво!
Кажуть, що дитячий глядач найвимогливіший, йому брехати не можна. Він одразу все бачить. Це дорослі можуть пробачити, а дітки — нє-е-е, діткам подавай все точне, гарне, фантастичне. І це треба вміти робити.
— Де вам краще працювати: на сцені чи перед мікрофоном озвучення?
– Ці речі не можна порівнювати. Я вам скажу, що мені краще і там, і там. На сцені — це своє, абсолютно своє. А радіо — це трохи складніше. Бо там, на сцені, у мене є тексти, у мене є моя поведінка, жести, пластика, міміка. На радіо цього немає. І тільки своїм голосом ти мусиш оці всі речі передати. Тебе ніхто не бачить, ніхто не знає. А ти повинен так зробити, щоб не тільки дорослі, а й дітки це все побачили.
Радіо Культура — головний осередок культурного життя країни в радіопросторі. В ефірі можна почути програми про актуальні культурні події України й світу, історичні рубрики та найкращі зразки класичної музики, улюблені літературні передачі — радіодетективи, радіодраму тощо. Слухайте Радіо Культура на хвилях у FM-діапазоні, а також в мобільному застосунку suspilne.radio в Google Play та App Store, і на сайті suspilne.radio.
Слухайте цілодобово нову радіостанцію «Казки» у мобільному застосунку suspilne.radio, доступному для завантаження у системах iOS та Android.
Новий стрим «Казки» — це цілодобове звучання казок, як українських, так і зарубіжних. Особливістю цих казок є еталонне виконання відомими українками та українцями, зокрема зірками театральної сцени. Цей проєкт створений на підґрунті багатьох десятиліть роботи програми «Вечірня колисанка» на Радіо Культура. Слухайте Радіо Культура на хвилях у FM-діапазоні, а також в мобільному застосунку suspilne.radio в Google Play та App Store, і на сайті suspilne.radio.
Аудіоказки від Суспільного Мовлення Суспільне Казки можна послухати на платформах для подкастів (Spotify, Apple Podcasts, Google Podcasts, SoundCloud). Долучайтеся до спільноти в телеграм-каналі Суспільне Казки, звідки можна завантажити аудіо безкоштовно та слухати за будь-яких умов.
