Майже вся команда сайту Суспільне Культура працює на Суспільному віднедавна — вже після початку повномасштабної війни. Це пов’язано з тим, що це — один із наймолодших відділів у диджиталі. За цей час медіа сформувало свій стиль і змогло віднайти мову, яка зрозуміла не лише вузькій профільній аудиторії, а й широкому загалу. А завдяки фокусу на мультимедійність і тісній співпраці з іншими департаментами та кросплатформовій стратегії, аудиторія сайту збільшилася більше ніж удвічі. З’явилися й нові активи на платформах Instagram та TikTok.
Про виклики в роботі, важливість культури в часи війни та що драйвить команду, колеги розповіли в матеріалі.
Катерина Яковленко: «Варто пам'ятати, для кого і чому ми пишемо»
«Це насправді виклик і потреба — займатися медіа, яке пише про культуру, тим паче у воєнні часи. Культура — якраз одна з причин російської війни, адже ворог хоче забрати в нас доступ до неї».
Шеф-редакторка сайту Суспільне Культура Катерина Яковленко працює в команді півтора року, доєднавшись на запрошення генеральної продюсерки цифрових платформ Суспільного Вікторії Мурованої. Від попереднього досвіду роботи журналісткою, дослідницею та кураторкою сучасного мистецтва, за словами Катерини, ця робота відрізняється тим, що фокус її уваги — на надзвичайно широку аудиторію.
«Ми пам'ятаємо, що нас читають люди не лише в Києві, а й у регіонах; це не лише професійна спільнота, але й ті, хто хоче відкрити для себе українську культуру, або ж зрозуміти, що відбувається у світі. Це все впливає на те, як ми пишемо та які теми обираємо. Надихає, що немає якогось обмеження, а співпраця з іншими відділами складає всю роботу Суспільного в одну цілісну картину. Співпраця з колегами робить наші фокуси й теми унікальними та відрізняє від інших медіа».
Так робота сайту Суспільне Культура тісно інтегрована з командою соцмереж цифрових платформ. Команда постійно співпрацює з центральною стрічкою диджитал-новин, регіональними редакціями, а також командами телеканалу Суспільне Культура, Радіо Культура та Радіо Промінь. Деякі проєкти змінюють формат і розширюються. Наприклад, авторка проєкту «Artилерія» відеографка диджиталу Юлія Ткачук віднедавна пише для сайту тексти та огляди на музичну тематику, а Олеся Котубей-Геруцька, журналістка сайту, стала авторкою проєкту на Youtube про деколонізацію — «Прощавай, імперіє!», який за короткий строк став найпопулярнішим влогом Суспільне Культура.
«Культура є частиною суспільних процесів, в тому числі політичних — саме через цей фокус ми й намагаємося писати. У цьому плані немає нецікавої чи неважливої теми. Наведу приклад: серед тем, які ми висвітлювали під час проведення “Золотого Глобуса”, була тема корінних народів — саме через цей фокус ми пояснили, чому перемога акторки Лілі Гладстон, що є їхньою представницею, стала історичною для кіноіндустрії. Або ж під час конкурсу “Євробачення” звернули увагу на австралійський гурт, який співав мовою корінного народу. Для нас важливо показувати всі ці аспекти, адже насправді це також стосується і наших внутрішніх процесів деколонізації та відчуття себе у світі. І з того, що ми бачимо по переглядах, такі теми відгукуються у багатьох».
Євгенія Луценко: «Не встигаємо все реалізувати, але українські теми для нас — в пріоритеті»
Заступниця шеф-редакторки сайту Суспільне Культура Євгенія Луценко працює з культурними темами з червня минулого року. Перед тим готувала загальнонаціональні новини на hromadske як старша редакторка стрічки новин.
«Коли я змінювала роботу, йшла у нову для себе тему, і постав виклик глибше розібратися в культурі. Тут допомогла робота з Катериною Яковленко, яка дуже обізнана у нішевих питаннях, у сучасній культурі, а я зі свого боку можу більше розповісти про мейнстримне. Перше випробування було через декілька днів, як я прийшла: росія тоді зруйнувала Каховську ГЕС, і треба було швидко зреагувати, написати про вплив на культуру, поспілкуватися з людьми, які там, знайти контакти…»
Зараз Євгенія стежить за інфоприводами та надає зворотний зв’язок команді: «Моя робота — підтримати дівчат, допомогти їм написати матеріал так, щоб усе вийшло. На жаль, нам не вистачає людей, щоб реалізувати всі наші ідеї. Доводиться тримати в голові, що у нас певні обмеження ресурсів, команди, і які б там класні ідеї не з'являлися, щось доводиться відкидати».
Поліна Горлач: «Розказати цікаву історію можна в будь-якому форматі»
Редакторку стрічки новин та журналістку Поліну Горлач в Суспільне Культура привела цікавість до теми. Як вчителька української мови та літератури за освітою, вона завжди була пов'язана з культурною тематикою, і ось у 2022 році Поліна прийшла в медіа, яке періодично читала.
«У роботі на Суспільне Культура мене найбільше мотивує можливість розповідати історії, і в нас це можна втілити в будь-якому форматі. Після початку повномасштабного вторгнення стало помітно ширшим поле тем, які цікаві людям, і мені й самій цікаво про це дізнаватися. Зокрема, мені подобається азійська культура, і я написала три тексти про культуру Кореї. В Україні дуже мало звертають уваги на Азію, тому я рада, що в нас на сайті є такі тексти».
Марина Саражин: «Бути медіатором в культурі — важлива функція»
Літературна редакторка Марина Саражин прийшла на Суспільне Культура у липні 2023 року, перед цим пропрацювавши у сфері онлайн-курсів: «Мені відгукується роль Суспільного як незалежного від приватних грошей мовника, який справді слугує народу України. Обрала саме культуру, бо навіть на межі виживання все одно хотілося прийти на якусь презентацію і послухати, що письменники скажуть про речі, які сама не завжди можу проартикулювати, але які мені потрібні».
Суспільне Мовлення і Суспільне Культура зокрема Марина називає медіатором, який доносить до аудиторії інтелектуальні ідеї, а для працівників надає свободу: бути неупередженими, але при цьому формувати своє ставлення; писати про теми, які не отримають, можливо, мільйони лайків, але про них важливо розповісти.
«Серед культурних медіа всі переважно спеціалізуються на одному певному напрямку, наприклад музиці, кіно, книговиданні. А для нас це все складається в спільну загальну картину. Можна прийти на сайт Суспільне Культура, бо цікавишся книжками, але заодно зачепишся поглядом за, скажімо, тему художніх виставок. Найбільший виклик особисто для мене зараз — щоб робота не стала чимось механічним, залишатися зосередженою. Але допомагає те, що мені справді цікаво те, із чим працюю».
Оксана Заблоцька: «У роботі спершу все було відкриттям»
Для редакторки стрічки новин Оксани Заблоцької це перша робота, і на ній вона працює вже рік. Вона ще навчається на кафедрі видавничої справи та редагування в Інституті журналістики КНУ.
«Я рада, що я починаю свій шлях в професії саме з культурної журналістики й саме тут. Я шукала собі стажування для університету, і знайомий, який працював на Суспільному, порадив мені податися сюди. Мені дали контакт Каті, я написала, відразу стався “метч”. Так кілька місяців практики переросли у першу роботу».
Оксана починала з написання новин, і спершу важко було стежити за інфоприводами протягом дня. Зараз вона пише також і статті для сайту: «Переважно вони про літературу й книговидавництво, бо це “моя” сфера, пов’язана з навчанням. До того ж у мене багато контактів, я стажувалася в книжковому видавництві».
Анастасія Сарапина: «Коли закінчую робочий день, розумію, що втомилася, але було класно»
Як і більшість SMM-спеціалістів, Анастасія Сарапина в роботі на Суспільне Культура доволі універсальна: буває, пише тексти й монтує відео, та основна її робота — соціальні мережі Facebook, Telegram. Завдання — зачепити аудиторію матеріалом так, щоб вона захотіла перейти на сайт і прочитати повну версію матеріалу.
«Зацікавити серйозним текстом читача — складно. Потрібно правильно описати й подати статтю, щоб людина прочитала короткий пост і захотіла заглибитися в тему далі. Але бачу, що в мене вдається і люди переходять за посиланнями — особливо, до речі, на матеріали про українізацію і про українських акторів, виставки, кіно».
За освітою історикиня, Анастасія пішла в журналістику, щоб надавати якісну інформацію: «Дуже багато інформації зараз становить інформаційний шум. Логічно, що люди це споживають. Перебуваючи в інфопросторі, ми хоча б можемо насичувати його такими матеріалами, щоб впливати на свідому думку суспільства».
Яна Качковська: «Вчуся говорити про культуру просто, щоб всі правильно зрозуміли»
Редакторка стрічки новин та авторка текстів про мистецтво Яна Качковська прийшла на Суспільне Культура в березні 2024 року. Паралельно Яна звершує навчання на кафедрі історії мистецтва в КНУ імені Тараса Шевченка, і робота для неї — спосіб розказати щось зі своїх знань та постійно розвиватися.
«Наша швидкість іноді лякає, коли й так багато завдань, а потрібно оперативно на щось зреагувати, взяти коментар так, щоб бути першими серед інших медіа. Але Катя з Євгенією дуже підтримують в тонусі, мотивують і організовують. На коротку новину може піти до години часу, на опис важливих ситуацій — до цілого дня».
Найбільшим викликом для Яни, особливо в перший місяць, було звикнути до новинного формату. Раніше вона писала наукові та публіцистичні тексти, тож у великих матеріалах почувалася комфортніше: «Мені раніше здавалося, що про певні речі й так усі знають. Але насамперед потрібно думати про читача, розписувати все детально, писати бекграунд новини. Теж я стресувала у випробувальний термін, але вже легше. Це така школа, яку має пройти кожен, хто хоче увійти в культурну журналістику».
Юлія Ткачук: «Доки ти цим гориш, ти це можеш робити»
Юлія Ткачук — відеографка, журналістка та авторка проєкту «Artилерія» про нове покоління української музики. На Суспільному Юлія працює з 2019 року, вона створює відеоконтент для різних платформ Суспільного. А для сайту Суспільне Культура вже рік пише тексти про світову й українську музику та щоп'ятниці робить добірки нових треків, які вийшли в Україні.
«З 13 років мені було цікаво вивчати музику, і я почала із джазу, потім був рок-н-рол. Так я пройшла всі свої етапи фанатіння від The Beatles, Елвіса Преслі, Queen і аж до сучасності. Після переїзду в Київ ходила на шоу-кейси до молодих артистів, щоб відкривати для себе нові українські гурти. На додачу ці заходи були безкоштовними, а це щастя для бідної студентки».
Уперше Юлія задумалась про те, щоб стати музичною журналісткою, після того, як у її університет завітав із гостьовою лекцією Сергій Кейн, який тоді був головним редактором музичного видання Comma.com.ua та музичним критиком. До певного моменту захоплення цим напрямом залишалося хобі, аж поки навесні 2022 року Сергій Захарченко спершу зняв історію репера Паліндрома, а потім Юлія зробила історії про музикантів SadSvit та OTOY. Тоді Олександра Чернова запропонувала створити тематичний проєкт «Artилерія», який спершу був добіркою відео про те, як творча молодь допомагає країні під час повномасштабного вторгнення. Згодом «Artилерія» переросла у кросплатформовий проєкт про нове покоління української музики. Сьогодні це випуски на YouTube, подкаст, статті на сайті, добірка тижневих релізів і короткі відео та графічні формати в соцмережах.
Фото Анастасії Мантач
Читайте про команди Суспільного:
