Новини компанії

Індивідуалізація та збереження пам’яті про загиблих через конкретні дії, які можуть знайомити нас із цими людьми посмертно, — це один із важливих векторів роботи у сфері пам’ятування захисників та захисниць, який потрібно втілювати вже зараз, не чекаючи закінчення війни. Про це йшлося на обговоренні після показу меморіальних документальних історій Суспільного «Імена» в Американському домі у Львові 28 листопада.

Проєкт команди департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного Мовлення «Імена» є нагадуванням, що за кожною цифрою у статистиці втрат стоїть цілий світ людини. 

На показі документальної стрічки була керівниця департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного Мовлення Анастасія Гудима, яка постійно працює з темою нацспільнот в Україні. Вона розповіла, як цей проєкт допомагає вийти у сприйнятті героїв за межі суто національної характеристики.

«Обов'язок Суспільного Мовлення і нашої команди — відтворювати дійсність, як вона є, і водночас формувати моделі й приклади для різних процесів у нашому суспільстві, говорити про рівність, розмаїття та інклюзію. Цикл меморіальних документальних історій “Імена” — один із тих медійних проєктів, де говоримо про полеглих захисників і захисниць їхніми іменами й вустами людей, що їх знали, аби не забувати кожного і кожну. Бути українцем — це трохи ширше, ніж бути представником окремої національної спільноти, походження чи ідентичності. У цьому проєкті ми пізнаємо їх через історії про них, і, сподіваюся, вони дадуть нам силу і нагадають про цінність нашого життя», — сказала Анастасія Гудима.

Читайте також: «Імена»: документальні розповіді про захисників та захисниць України на Суспільному

Випускова редакторка проєкту «Імена» Надія Стадницька розповіла:

«Коли чуємо про 50 загиблих — це не просто цифра. Це 50 сімей, де батьки, діти, друзі… Ідея проєкту — через особисті спогади рідних та друзів, розповісти історії  життя та подвигу людей, яких ми втратили в цій війні. Так, біль проживати важко і важко говорити про нього, але коли запропонувала команді взятися за цей формат, всі підтримали. Бо розуміємо: зберігати такі історії потрібно, щоб люди пам’ятали — ті, які зараз живуть і їхні наступні покоління. Щоб знали, що відбувалося на їхній землі, які герої тут жили. І я дуже вдячна команді, що вони прожили ці історії».

На львівський показ фільму прийшла Марія Фрей, членкиня правління Суспільного, відповідальна за новини та регіональне мовлення. Вона поділилася власним баченням проблематики стрічки: 

«Моя увага в цьому проєкті була найбільше прикута до історій життя після втрат. Свідоме українське суспільство щодня втрачає у цій війні і щодня шукає відповіді на питання — як не забувати того, про що вся людська історія завжди прагнула забути якнайшвидше. А досвід героїв проєкту якраз і допомагає зрозуміти, що таке “світла памʼять” і як її берегти. Це приклади для кожного з нас — кожного, хто в пошуку відповіді на питання — як жити далі памʼятаючи», — сказала Марія Фрей. 

Показ проєкту у Львові відбувся за участю героїв епізодів — родичів та друзів полеглих, а також команди Суспільного, медійників та громадських організацій. Переглянули два епізоди — про етнічного рома Давида Букова та Романа Бобика, воїна з грузинським та угорським корінням.

Після перегляду друг Давида Олександр розповів більше про свого загиблого товариша:

«Ми спостерігали за життям Давида, і я також був безпосереднім учасником його життя. Ми дуже вдячні, що маємо можливість сьогодні цим відео увічнити пам'ять про нього і віримо, що це відео буде мати можливість торкнутися багатьох інших людей. Давид — наш друг, наш брат, наш син, — пожертвував своїм життям. Насправді він був людиною великої пожертви і у свої 20 років визрів до такої мудрості, яку люди інколи ціле життя не можуть осягнути. Це мудрість любові аж до самопожертвування», — поділився Олександр.

У збереженні пам’яті важливим є ритуали та дії, які допоможуть нам персоналізувати втрату. Після перегляду історій «Імена» Ольга Поліщук, керівниця моніторингової групи громадської організації «Меморіал», розповіла про практики пам’ятування. До прикладу, одна з таких — ініціатива «Стіл пам’яті», коли у День пам'яті загиблих захисників і захисниць України заклади резервують столики для полеглих військових. У 2024 році до цієї акції долучилося понад 800 закладів. 

«Пам'ять — це дія. Її можна зберігати так, щоб це наповнювало тебе і твоє серце.  Наше завдання — формувати нову культуру пам'яті в Україні, і робити це вже зараз, не після війни. Для команди платформи пам'яті «Меморіал» дуже важливо, щоб ми не лише називали імена, а щоб розповідали про цих людей, тому що кожен з них —  мав величезний внутрішній світ, що ми і побачити сьогодні у переглянутих двох епізодах проєкту. Дякую вашій команді», — сказала Ольга Поліщук.

Найпростіша дія пам’ятування — «Хвилина мовчання» або «Хвилина пам’яті». Як культуру пам’яті її популяризує громадська організація «Вшануй». Ініціатива в тому, аби щодня о 9:00 зупинитися й у тиші згадати поіменно тих, хто віддав свої життя за Україну.

«Хвилина мовчання або хвилина пам’яті щодня — це в першу чергу про загальне об'єднання всіх українців, але це так само і про абсолютну індивідуальну пам'ять в кожного з нас. Тому що через хвилину мовчання дуже важливо згадувати про конкретних людей, про конкретних наших близьких рідних, друзів, про їхні діяння, про їхнє життя, про гарні моменти з ними. Це сенс, яким має бути наповнена хвилина мовчання, — індивідуалізація. Це про те, що говорила Ірина Цибух, і це про цей проєкт («Імена» — ред.) так само. Тому що це дуже чітка, правдива, індивідуальна і дуже детальна розповідь про власне загиблих захисників та захисниць», — сказав Юрій Цибух, брат загиблої госпітальєрки, медійниці Суспільного Ірини Цибух.

Цикл меморіальних документальних розповідей від Суспільного «Імена» виходить щопонеділка та щосереди з 25 листопада на ютуб-каналі Перший, а у грудні всі випуски можна буде побачити на Суспільне Культура.

• Авторки та редакторки: Тетяна Шімон, Анна Терзівець, Христина Андрицька, Сімона Нестеренко-Шатро, Ксенія Вербовська, Катерина Лазаревич.
• Оператори: Данило Притченко, Микола Зоценко, Дмитро Сторож, Владислав Голубєв, Бейла Балла, Михайло Пожега, Надія Діновська, Дмитро Бондаренко, Руслан Лавренов.
• Звукорежисери: Олександр Грідін, Олексій Артем’єв, Павло Бондаренко, Олексій Романов.
• Режисери монтажу: Бейла Балла, Дмитро Сторож, Надія Діновська, Анна Терзівець.
• Літературні редакторки: Оксана Мигаліско, Олена Адамчук.
• Випускова редакторка: Надія Стадницька.
• Креативна продюсерка: Олена Кривенко.
• Керівниця проєкту: Анастасія Гудима.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.

Фото: Американський дім у Львові

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом «Повернись живим» для батальйону безпілотних авіаційних систем 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.