Надзвичайний та Повноважний Посол Канади в Україні Роман Ващук разом із послами "великої сімки" відвідав офіс Суспільного. В ексклюзивному коментарі Суспільному він розповів про роботу й значення канадського суспільного мовлення, а також поділився міркування про майбутнє Суспільного в Україні.
Як працює суспільне мовлення в Канаді і яка його роль у житті громадян?
Наше суспільне мовлення працює від 1930 року. Воно на канадському рівні двомовне – англомовне і франкомовне, але також транслює передачі для корінних народів їхніми мовами, окремою службою для Північної Канади.
Найважливіше, щоб самі слухачі і глядачі мали відношення до програм: цікавилися, вимагали, хотіли, пропонували, коментували. Тому тут є роль для всіх: як для людей, які хочуть виступити перед камерою, так і для тих, хто має бажання щось писати про це в соцмережах у межах фідбеку. А роль держави в тому, щоб забезпечити відповідну кількість ресурсів, щоби цей процес міг природно запрацювати.
Яку функцію має виконувати Суспільне в Україні, зокрема в контексті прийдешніх виборів?
В Україні взагалі дуже багато медіа, більше, ніж у Канаді. Існує такий спорт – вгадувати чия це медія, за кого вона виступає. Мені здається, що роль Суспільного – бути медією політично нічиєю, але одночасно суспільною власністю тих глядачів, яких вона має обслуговувати, які можуть сподіватися, що тут є платформа, де вони зможуть довідатися об’єктивно про кандидатів, їхні платформи, їхні можливості і побачити їх у природному – ні супербілому, ні суперчорному – ракурсі.
Чи траплялися на канадському Суспільному випадки недофінансування, і як мовник діяв за цих обставин?
Ви будете здивовані, можливо, навіть трохи неприємно, що бувають бюджетні кризи, коли врізали фінансування для суспільного мовника. Потрібно було тоді закривати чи певні відділення, чи програми. Але креативом відбудовувалися відносини з глядачем і слухачем так, що при наступних виборах були вимоги до політичних партій, щоби відновити фінансування і знову задовільнити цей суспільний попит. Тому потрібно, звісно, розуміння політиків, що дуже важливо, щоб зокрема в ситуації інформаційної агресії Україна мала свого повноцінного суспільного мовника. Але також розуміння слухачів/глядачів, що потрібно ставити це питання, коли до них звертаються за їхніми голосами.
