22 червня Чернігівщину відвідали журналісти з Сирії, Іраку, Алжиру, Казахстану, Японії та країн Балкан* із досвідом роботи в зоні бойових дій. Шеф-редакторка Суспільне Чернігів Алла Скорик спланувала їхній маршрут регіоном й разом з генпродюсером регіонального мовлення Суспільного Артемом Шелковим супроводжувала іноземних медійників, знайомлячи їх з мешканцями громад і показуючи наслідки російських воєнних злочинів.
Ідея організувати візит іноземних медійників на Чернігівщину та познайомити з людьми, які тут живуть, виникла під час адвокаційної поїздки до країн Євросоюзу цьогоріч у квітні.
«Мені хотілося познайомити журналістів з цими людьми, щоб вони на власні очі побачили й відчули атмосферу, зрозуміли настрої, змогли відчути Україну», — каже Алла Скорик.
«Журналісти Суспільного на Чернігівщині фіксували злочини росіян у режимі “онлайн”, висвітлювали війну у себе вдома — стали воєнними кореспондентами, чиї відеокадри показали світові медіа. Важливо, щоб медійники, які показували війну в інших країнах, не тільки побачили наслідки війни у нас, а й відчули їх на емоційному рівні через безпосереднє спілкування з очевидцями — свідками терору та окупації», — переконаний Артем Шелковий, генеральний продюсер регіонального мовлення Суспільного.
Команда Суспільного показала місця й історії, які не раз висвітлювала у власних матеріалах. Першою зупинкою іноземних журналістів-учасників престуру стало село Ягідне. У підвалі місцевої школи площею 197 м² майже місяць окупанти тримали в заручниках під замком 367 людей. 11 з них загинули від задухи. Медійники поспілкувалися з очевидцями, які пережили цей терор.
Читайте також: Ягіднянська трагедія: журналісти Суспільного передали правоохоронцям нові факти злочинів російських окупантів
«На місці шкільного підвалу планують створити музей, відповідно, зберігають всі предмети, які залишилися після терору. Наприклад, пластикові стаканчики, з яких їли (один стаканчик їжі — на дві людини на добу), ковдри, столи, стільці, які фактично були замість ліжок. Дехто взагалі не мав місця для того, щоб лежати, виключно — стілець, щоб сидіти. Пів квадратного метра на людину, без свіжого повітря», — каже Алла Скорик.
Другою зупинкою було село Лукашівка, мешканці якого також пережили окупацію. Росіяни облаштували в місцевій церкві склад боєприпасів, тож вона зруйнувалася під час їх детонування.
Читайте також: «Хочеш щось робити — роби це зараз», — Алла Скорик, головна редакторка новин Суспільне Чернігів
Місцевий фермер Григорій Ткаченко розповів медійниками про долю його господарства, яке сильно постраждало від обстрілів, — частина поголів’я худоби загинула від осколкових травм, частину росіяни розстріляли впритул.
«Близько 70% тварин ферми загинули, зіпсоване обладнання і зерносушарка. До речі, зерносушарка розташована на найвищій точці ферми, і там висів жовто-блакитний прапор. Росіяни з танку розстрілювали зерносушарку, щоб поцілити у прапор. Фермер показав цей прапор делегації журналістів і сказав, що це, напевно, один із найдорожчих прапорів в Україні, тому що ремонт зерносушарки їм обійшовся 60 тисяч євро», — розповідає шеф-редакторка Суспільне Чернігів.
Загалом, коли Чернігівщину звільнили від російських військових, тутешні аграрії розпочали посівну, не дочекавшись розмінування полів.
«Важливо показати світу, що ця війна — близько, а її наслідки торкнуться навіть тих, хто за тисячі кілометрів від зони бойових дій. Адже Україна залучена до продовольчої безпеки: ми вирощуємо зерно, яке годує мільйони людей, зокрема в африканських країнах. Після деокупації Чернігівщини Суспільне Чернігів розповідало історії багатьох фермерів, які одразу взялися до посівної — чекати на розмінування полів часу не було. Це, фактично, було на рівні героїзму, коли фермери виходили на тракторах обробляти землю, самостійно проводили розмінування земельних територій і посівних площ, виростили зерно, і це зерно поїхало на експорт, зокрема і в Африку», — каже Алла Скорик.
Читайте також: Це незаконне вторгнення в нашу країну, а не «конфлікт». Формулювання має значення, — Ангеліна Карякіна
На завершення візиту медійники відвідали Чернігів та Новоселівку, де пролягала перша лінія оборони в боях за обласний центр, і долучилися до толоки.
«Ми потрапили на подвір'я до родини, чий будинок був знищений. Суспільне Чернігів розповідало цю історію: хлопчик-підліток велосипедом їздив у Чернігів, продавати молоко, щоб на ці гроші вилікувати маму, яка отримала поранення і не могла ходити. Зараз хлопчик з мамою в Німеччині на лікуванні. До їхнього повернення волонтери й небайдужі мешканці села хочуть відновити будинок, щоб родині було куди повернутися. Ми попрацювали на толоці й змогли покласти декілька цеглин основи нового будинку для родини, і так само поспілкувалися з місцевими жителями — як вони живуть в цей час і як чекають на відбудову. Це дух незламності — волонтерів, людей, які приходять відбудовувати житло іншим людям після своєї основної роботи», — розповідає шеф-редакторка.
Читайте також: Складні розмови про Україну: Алла Скорик — про адвокаційну поїздку журналістів до Брюсселю та Рима
«Нам хочеться розповідати про Україну, щоб світ якомога більше знав про війну, чув українську позицію. Передавати атмосферу в нашій країні — як ми оговтуємося від бойових дій, як відновлюємося і як продовжуємо боротися за можливість мати ідентифікацію “хто ти”, і щоб ніхто не міг цього в тебе забрати», — каже Алла Скорик.
Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, а також 24 місцеві телерадіокомпанії та супутниковий телеканал Суспільне Новини. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.
У Чернігівській області — це телеканал Суспільне Чернігів та Українське Радіо Чернігів.
Дивитися Суспільне Чернігів можна в ефірі та онлайн на сайті філії. Оперативні новини шукайте на діджитал-платформах:
* Організатори престуру — Європейська служба зовнішніх справ (European External Action Service) у співпраці з Львівським медіафорумом та Mixer.
