В ніч з 13 на 14 травня в Ліверпулі відбувся фінал 67-го Пісенного конкурсу Євробачення від імені України. Спільно з BBC, мовником-організатором цьогорічного шоу, над реалізацією конкурсу працювала команда Суспільного Мовлення на чолі з головою делегації України на Євробаченні Оксаною Скибінською та креативним директором Євробачення-2023 від України Германом Нєновим. Ведуча відеоблогу Євробачення Україна Анна Тульєва зустрілася з колегами, щоб розпитати їх про підсумки цьогорічного Пісенного конкурсу.
Читайте також: Майже 21 млн переглядів відео про Євробачення-2023 на YouTube та в соцмережах Суспільного
Герман Нєнов: «Я був проти того, щоб утретє показувати тих самих артистів»
— Чи все вдалося так, як ти собі задумав?
— Я перфекціоніст, тому якщо у мене запитати «чи абсолютно все тобі вдалося?» — напевно, я ніколи не скажу «так». Ті ідеї та меседжі, які я хотів донести, — донесені. Все інше — деталі, адже завжди можна зробити ще краще. Результат хороший і, як ми бачимо, навіть серед нашої прискіпливої аудиторії хейту було дуже мало. Звичайно він був, завжди будуть люди, яким щось не сподобалося. Але все ж таки дуже багато людей, зокрема єврофанів, як на мене, залишилися задоволеними.
Я з повагою ставлюся до критики й навіть хейту, в мене для таких випадків є одна універсальна відповідь, бо як не крути — існують певні факти. Цьогорічне Євробачення було найкращою презентацією України серед усіх трьох Пісенних конкурсів, організованих після нашої перемоги в конкурсах (2005, 2017 та 2023 роки). Ми зачепили та розкрили різні аспекти нашого сьогодення, а також певні історичні та музичні моменти, які не є форматними для конкурсу. В українських інтервал-актах Євробачення-2023 ми створили певну культурну та соціальну дискусію.
Саме в цьому Євробаченні було «найбільше України» та українських артистів за всі роки, не дивлячись на те, що ми вже були країною-господарем конкурсу двічі. У своїх соціальних мережах я закликав уважно дивитися не лише інтервал-акти, а ще й посткарди, відеоролики, спічі ведучих, інтеграції Тімура Мірошниченка як кореспондента Євробачення-2023 від України — це все колосальна робота величезної інтернаціональної команди, яка тривала майже рік.
Стосовно інтервал-актів хочу сказати, що кожен з українських артистів, запрошених нами цього року, ніс в собі певну правду про наше сьогодення. Там не було випадкових людей. Ще в перших анонсах я казав, що у нас було два критерії відбору: потрапляння в топ-10 конкурсу та наявність «реальної історії у реальної людини». На кожну з позицій ми розглядали по два артисти. Я був проти того, щоб утретє показувати тих самих артистів, ті самі наші надбання. Перед нами стояло завдання показати різні музичні напрями України.
— Багато кого цікавить, «чому саме Марія Яремчук» — артистка, як пишуть в коментарях, якої не було пʼять років на українській сцені?
— Марії Яремчук не було пʼять років на сцені саме для українського глядача, для європейського — Злати Оґнєвіч, MELOVIN, Go_A, Тіни Кароль та інших артистів, окрім наших переможців, які назавжди увійшли в історію Євробачення, не було з того моменту, як вони представляли Україну. В цьому плані цей аргумент не працює.
Коли ми обирали артистів, звертали увагу на те, щоб це була чесна історія. Тобто якщо ми говоримо про номер з Альошею, а там історія про біженців та вимушених переселенців, — ну, не може вийти на сцену будь-який артист чи артистка і просто проспівати цю пісню, якщо є хтось, для кого це один в один історія життя. Альоша вийшла і прокричала свій біль, тому що її чоловік сьогодні в ЗСУ, а вона дійсно вимушено емігрувала в Сполучені Штати з дітьми та реально простояла в чергах на кордонах. Ось це важливо.
Повернімося до Марії Яремчук. Це також її реальна історія. Єврофани та європейці загалом — дуже емпатичні, вони чіпляються за цей фактаж. Той факт, що представниця України на Євробаченні Марія Яремчук заспівала пісню свого батька, потрапив у заголовки ЗМІ, обговорювався єврофанами в коментарях. Це дуже символічно.
Не забуваємо, що Євробачення — це не тільки інтервал-акти, кожен артист дає безліч інтервʼю. Коли Альоша, розповідаючи про номер, говорила про свою реальну історію, так само коли Марія розповідала про історію свого батька — це все були додаткові інфоприводи й створення дискусії на тему України, які все ще пульсують у світових ЗМІ. Цей номер важливий з точки зору культурної дипломатії.
Той самий OTOY в цьому контексті також не є випадковим. Коли ЗМІ писали про брата OTOY, який загинув, не вийшовши з Азовсталі, світ ще раз згадав про цю трагедію, світ ще раз згадав про Україну. У світових ЗМІ знову був ряд публікацій зі словами «Азовсталь», «Маріуполь», «Україна», «російська агресія».
— Розкажи, які ідеї закладалися в інтервал-акти? Як вони створювалися?
— Всі креативи були створені до грудня, ми пішли на різдвяні свята вже маючи дорожню карту, і з січня почали перемовини з артистами і втілення продакшену. Всі номери продумувалися в моменти найжорстокіших атак, вимкнення світла.
Був вечір, я дивився на ноутбуці фільм Суспільного Мовлення «“Щедрик” проти “русского міра”». Мене тоді неймовірно вразило, що пройшло вже майже 100 років з того часу, як капела Кошиця вирушила у світове турне з політичною та культурною місією: говорити про те, що в світі є така окрема українська культура. Тоді Україна вперше мала шанс здобути свою незалежність, але росія наступила та окупувала наші території. При цьому «Щедрик» співався на найкращих сценах світу. Пройшло 100 років і «Щедрик» знову лунає на багатомільйонну європейську аудиторію. Це великий символізм.
Номер Альоші був придуманий в бомбосховищі. Перша ідея прийшла мені в період ракетних атак. Я перебував в укритті й став свідком розмови дівчини з хлопцем, вони говорили про те, що не можуть, на жаль, зараз обійнятися та бути разом, щоб підтримати одне одного. Мене це зачепило та стало поштовхом для першої сцени.
Для мене всі інтервал-акти мали бути чесними, тому що ідеї реально народжувалися в суперекстремальних умовах. Таких артистів ми й шукали — максимально чесних.
— Розкажи нам про ваші колаборації. З ким тобі найбільше сподобалося співпрацювати?
— Мені здається, цей прецедент показав, що Велика Британія дуже близька нам країна. З партнером, який від імені України проводив цей конкурс, нам дуже пощастило. Взагалі, я просто по-людськи вдячний за те, як до нас поставилася команда BBC. Вони не просто для галочки питали «Як у вас там?», а справді хвилювалися, коли у нас були обстріли.
На фото зліва направо: Ден Шиптон, провідний креативний директор Євробачення-2023; Герман Нєнов, креативний директор від України; Лі Смітхерст, керівник шоу
Якщо говорити про українців, то найкраща для мене колаборація була з командою Big Brave Events 1+1 media. Це взагалі була дуже велика інтернаціональна колаборація з креативною командою конкурсу, 1+1 media та режисером Тімом Ван Сомереном, відомим світовим режисером, який створював ролики для Олімпійських ігор.
Тім придумав британську частину, я — українську, повʼязану з метро та подорожжю Kalush Orchestra. Ця ідея була дуже важлива для нас, для усієї команди Суспільного. Розумієш, коли в Британії, Бельгії чи Італії люди можуть робити фестивалі, збиратися на події — у людей в Україні багато місяців життя пройшли в метро, там народжували, співали пісні, ховалися від ракетних обстрілів. Там пройшов Нацвідбір та інші круті українські творчі проєкти. Команда 1+1, яка відповідала за продакшн української частини також додала своїх крутих ідей: з Марією Примаченко, з Бенксі. Не дивлячись на велику кількість співтворців у нас вийшла дуже цілісна робота.
Номер Альоші — це також була велика інтернаціональна колаборація, над втіленням концепту працювали декілька продакшенів. Freckled Sky, відомий американський продакшен українського походження, були мультимедійним реалізатором цієї ідеї. Також була залучена режисерська група Tri Direction, яка в сценічному просторі втілювала цей концепт.
— Що для тебе Євробачення-2023? Якщо помістити твою думку в одне коротке речення, що ти б сказав?
— Ой, я не можу коротко про це Євробачення. По-перше, для мене це, напевно, історична в житті подія. Знаєш, коли я дивився Євробачення у 2022 році і перемогли Kalush Orchestra, я тоді сказав: «А я б хотів зробити Євробачення в Києві у 2023 році». Ми так тоді посміялися з компанією, а зараз я розумію, що ця мрія частково збулася. На жаль, не в Києві, а в Ліверпулі, але в такий важкий і водночас історичний момент для країни я міг говорити своїми ідеями від імені України. Я дуже дякую за цю честь: це досвід, який неможливо забути.
Оксана Скибінська: «Цього ж року для нас стало перемогою проведення Євробачення, яким українці можуть пишатися»
— Як пройшло цьогорічне Євробачення? Як ти його відчуваєш зараз, після завершення конкурсу?
— Це було унікальне Євробачення, його неможливо порівняти з жодним іншим. Сподіваюся, що воно таким неповторним і залишиться. Все ж таки, воно відбулося в безпрецедентних умовах, коли одна країна проводила конкурс від імені іншої. І на початку, можливо, нікому не було зрозуміло, що означає «від імені України». На це розуміння потрібен був майже рік, фактично підготовка тривала з жовтня до травня.
Були прецеденти, коли вигравала одна країна, а проводила інша. Наш випадок унікальний, бо від початку, коли Велика Британія взяла на себе зобов’язання, BBC чітко заявили: «Ми будемо робити це Євробачення від імені України». Ті самі слова Сема Райдера про те, що це буде українська вечірка в Британії, українське свято. Яке може бути свято, коли в Україні гинуть люди? Для нас це було одним з ключових питань — знайти баланс і зберегти Євробачення таким, щоб людям було приємно дивитися. Адже люди цілий рік чекають, особливо прихильники конкурсу, для яких це певна традиція. Вони приходять побачити те Євробачення, яким вони його люблять. При цьому ми мали не перетворити свято музики на щось таке, що буде ображати українців.
— Якою була співпраця з іншими продюсерами Євробачення?
— Організаційно це Євробачення було непростим. Треба було визначити, як все буде працювати, адже це була співпраця двох різних компаній. На одній з перших зустрічей наших команд в Польщі ми намагалися зрозуміти, як будемо співпрацювати. Вирішили, що сформуємо в Суспільному мовнику невелику ключову команду, яка буде тісно співпрацювати з BBC, надавати їм усю необхідну інформаційну підтримку. Ми допомагали розповідати про Україну і щотижнево проводили наради, де обговорювали все: від глобального до окремого.
— Чи побачила ти для себе щось нове в цьому Євробаченні, що, наприклад, використала б у Національному відборі наступного року?
— Для мене був дуже цінний досвід співпраці з BBC. Фактично це найбільший, найдавніший суспільний мовник, великий приклад для нас як для досить молодого суспільного мовника. Побачити, як вони працюють, було дуже корисно. З основних висновків — це правильна побудова команди, щоб кожен чітко розумів сферу своєї відповідальності, свої завдання і не вигорав у процесі.
Євробачення це складний проєкт, а зробити міжнародне Євробачення, запросити до себе весь світ, усю Європу — надзвичайно складно, це велика подія. Було дуже приємно бачити наскільки творча та технічна команди при цьому залишалися на позитиві, у них була енергія працювати, творити, не вигорати. Це означає, що робота побудована дуже правильно. Правильно створена система, яка працює сама і заряджає всіх навколо. В плані організації все працювало як годинник.
Нашим завданням було максимально залучити українську музичну й творчу сфери до цього Євробачення, щоб в тих умовах, у яких ми є, в складних умовах війни, кожен міг долучитися тією мірою, якою це можливо.
Від початку ключовим рішенням було те, що музична тема буде українською, тому її готували українські саунд-продюсери — Михайло Некрасов і Дмитро Шуров. Важливим було рішення про те, що Євробачення матиме український вигляд, що в серці логотипа конкурсу буде український прапор. При цьому і «одяг» Євробачення, художнє оформлення, було співпрацею української компанії Starlight Creative і британської Superunion.
— Це було унікальне Євробачення. Чи змінилося у тебе сприйняття конкурсу після цього року?
— Євробачення — це великий майданчик, потужна платформа. Це більше ніж конкурс, і цьогорічне Євробачення це довело. В унікальних обставинах, обставинах війни в Європі, Євробачення стало тим місцем, де 35 країн об’єдналися навколо спільних цінностей. Так, ми різні, кожна країна рухається своїм шляхом, але ми всі рухаємося однією траєкторією спільних цінностей: свободи, права самовизначення, національного, культурного, музичного. Навколо цієї спільності ми будуємо щось єдине: єдиний проєкт Євробачення. Тому він і такий багаторічний, як на мене, бо завжди був саме про ось це — про єдність навколо спільних цінностей.
Перемога України у 2022 році мала великий символізм і сенс, Україні ця перемога була необхідна для морального піднесення, для розуміння, що ми не самі. Цього ж року для нас стало перемогою проведення Євробачення, яким українці можуть пишатися.
Дивіться повне інтервʼю на офіційному ютуб-каналі Євробачення Україна.
Нагадаємо, 67-й Пісенний конкурс Євробачення відбувся в Ліверпулі від імені України. Гурт TVORCHI представив Україну з піснею «Heart of Steel» та посів шосте місце у фіналі конкурсу.
Радіо Промінь — офіційний радіомовник Євробачення.
Суспільне Мовлення, яке є членом Європейської мовної спілки, організовує і проводить відбір пісні та представника від України, а також забезпечує участь представника України на Пісенному конкурсі Євробачення-2023.
Читайте більше про Євробачення у Facebook і Telegram, а також дивіться наш YouTube.
Фото: Stijn Smulders, Sarah Louise Bennett / EBU
"This is an experience that cannot be forgotten" - Herman Nenov and Oksana Skybinska on the results of the Eurovision Song Contest 2023
On the night of May 13-14, Liverpool hosted the final of the 67th Eurovision Song Contest on behalf of Ukraine. In joint with the BBC, the broadcaster organising this year's show, the contest was organised by the Suspilne Ukraine team headed by Oksana Skybinska, the Head of the Ukrainian delegation to the Eurovision Song Contest, and Herman Nenov, Creative Director of the Eurovision Song Contest 2023 from Ukraine. Eurovision Ukraine video blog host Anna Tulieva met with her colleagues to ask them about the results of this year's Song Contest.
Herman Nenov: "I was against showing the same artists for the third time"
- Did everything go as you had planned?
- I'm a perfectionist, so if you ask me "did you succeed in absolutely everything?", I'll probably never say yes. The ideas and messages that I wanted to convey have been delivered. Everything else is a matter of details, because you can always do even better. The result is good and, as we can see, there was very little hate even among our picky audience. Of course there was some hate, there will always be people who don’t like something. But still, I think a lot of people, including European fans, were satisfied.
I respect criticism and even hate, and I have one universal answer for such cases, because no matter how you slice it, there are certain facts. This year's Eurovision Song Contest was the best presentation of Ukraine among all three Song Contests organised after our victory in the contests (2005, 2017 and 2023). We have touched upon and revealed various aspects of our present, as well as certain historical and musical moments that are not part of the contest format. In the Ukrainian interval acts of Eurovision 2023, we created a certain cultural and social discussion.
This Eurovision had "the most Ukraine" and Ukrainian artists in all the years, despite the fact that we have already been the host country of the contest twice. In my social media, I called people for close look not only at the interval acts, but also at the postcards, videos, speeches of the hosts, the integration of Timur Miroshnychenko as the Eurovision 2023 correspondent from Ukraine - all this is a huge work of a huge international team that lasted almost a year.
Regarding the interval acts, I want to say that each of the Ukrainian artists we invited this year carried a certain truth about our present. There were no random people there. In the first announcements, I said that we had two selection criteria: getting into the top 10 of the competition and having a "real story from a real person". We considered two artists for each of the positions. I was against showing the same artists, the same heritage for the third time. Our task was to showcase different musical trends in Ukraine.
- Many people are wondering why Mariia Yaremchuk, an artist who hasn't been on the Ukrainian stage for five years, was invited .
- Mariia Yaremchuk hasn't been on the stage for five years for the Ukrainian audience, and for the European audience, there have been no other artists like Zlata Ognjevic, MELOVIN, Go_A, Tina Karol, and other artists, except for our winners who have gone down in Eurovision history forever, since they represented Ukraine. In this regard, this argument does not work.
When we were choosing the artists, we paid attention to the fact that it was an honest story. That is, if we are talking about Alyosha's performance, and there is a story about refugees and internally displaced persons, well, any artist cannot go on the stage and just sing this song if there is someone for whom it is a life story. Alyosha came out and shouted her pain, because her husband is in the Armed Forces today, and she really had to emigrate to the United States with her children and really stood in lines at the borders. This is important.
Let's go back to Mariia Yaremchuk. This is also her real story. Euro phans and Europeans in general are very empathetic, they cling to this fact. The fact that Ukraine's representative at the Eurovision Song Contest, Mariia Yaremchuk, sang her father's song made headlines and was discussed by Euro fans in comments. It is very symbolic.
Let's not forget that Eurovision is not only about interval acts, each artist gives a lot of interviews. When Alyosha talked about her real life story, and when Mariia told about her father's story, these were additional newsworthy events that created a discussion about Ukraine that is still pulsating in the world media. This issue is important in terms of cultural diplomacy.
The OTOY in this context is also not accidental. When the media wrote about OTOY's brother, who died without leaving the Azovstal, the world once again remembered this tragedy, the world once again remembered Ukraine. The world media again had a number of publications with the words "Azovstal", "Mariupol", "Ukraine", "russian aggression".
- Tell us, what ideas were behind the interval acts? How were they created?
- All the creatives were created by December, we went into the Christmas holidays with a roadmap, and in January we started negotiating with the artists and implementing the production. All the numbers were thought out in the moments of the most brutal attacks, blackouts.
It was an evening, and I was watching a Suspilne Ukraine movie "Shchedryk vs. the russian World" on my laptop. I was incredibly struck by the fact that almost 100 years had passed since the Košice Chapel went on a world tour with a political and cultural mission: to talk about the existence of such an individualUkrainian culture in the world. Back then, Ukraine had a chance to gain its independence for the first time, but russia invaded and occupied our territories. At the same time, "Shchedryk" was sung on the best stages in the world. 100 years have passed, and "Shchedryk" is once again being performed for a European audience of millions. This is a great symbolism.
Alyosha's number was invented in a bomb shelter. The first idea came to me during the missile attacks. I was in a shelter and witnessed a conversation between a girl and a boy, and they were talking about how they couldn't hug and be together to support each other. It touched me and became the impetus for the first scene.
For me, all interval acts had to be honest, because ideas were really born in super-extreme conditions. We were looking for such artists - the most honest ones.
- Tell us about your collaborations. With whom did you enjoy working the most?
- I think this precedent shows that the UK is a very close country to us. We were very lucky to have a partner who held this competition on behalf of Ukraine. In general, I'm just humanly grateful for the way the BBC team treated us. They didn't just ask "How are you doing?" for the sake of asking, but were really worried when we were under fire.
Speaking of Ukrainians, the best collaboration for me was with the Big Brave Events team of 1+1 media. In general, it was a very big international collaboration with the creative team of the contest, 1+1 media and director Tim Van Someren, a world-famous director who created videos for the Olympic Games.
Tim came up with the British part, and I came up with the Ukrainian part, which was about the subway and the Kalush Orchestra's journey. This idea was very important for us, for the entire Suspilne Ukraine team. You see, when people in the UK, Belgium, or Italy can organise festivals and gather for events, people in Ukraine spent many months of their lives in the subway, giving birth there, singing songs, hiding from missileattacks. The National Selection and other cool Ukrainian creative projects took place there. The 1+1 team, which was responsible for the production of the Ukrainian part, also added their own cool ideas: with Mariia Prymachenko and Banksy. Despite the large number of co-creators, we managed to create a very coherent work.
Alyosha's performance was also a big international collaboration, with several productions working on the concept. Freckled Sky, a well-known American production company of Ukrainian origin, was the multimedia realizer of this idea. Tri Direction was also involved, and they implemented the concept in the stage space.
- What does Eurovision 2023 mean to you? If you could summarise your opinion in one short sentence, what would you say?
- Oh, I can't talk about this edition of Eurovision in a short sentence. First of all, for me it is probably a historic event in my life. You know, when I watched the Eurovision Song Contest in 2022 and Kalush Orchestra won, I said: "I'd like to do Eurovision in Kyiv in 2023". We laughed so much with the company then, and now I realise that this dream has partially come true. Unfortunately, not in Kyiv, but in Liverpool, but at such a difficult and at the same time historic moment for the country, I could speak with my ideas on behalf of Ukraine. I am very grateful for this honour: it is an experience that cannot be forgotten.
Oksana Skybinska: "This year`s the Eurovision Song Contest have become a victory, which Ukrainians can be proud of"
- How was this year's Eurovision Song Contest? How do you feel about it now, after the contest is over?
- It was a unique Eurovision, it cannot be compared to any other. I hope it will remain so unique. After all, it took place in unprecedented conditions when one country held the contest on behalf of another. And at the beginning, perhaps no one understood what "on behalf of Ukraine" meant. It took almost a year to understand this, in fact, the preparations lasted from October to May.
There have been precedents when one country won and the other hosted the Contest. Our case is unique, because from the very beginning, when the UK made its commitment, the BBC clearly stated: "We will be doing this Eurovision on behalf of Ukraine." The same words of Sam Ryder that it will be a Ukrainian party in the UK, a Ukrainian holiday. How can there be a celebration when people are dying in Ukraine? For us, this was one of the key issues - to find a balance and keep the Eurovision Song Contest something people would enjoy watching. After all, people have been waiting for a whole year, especially the fans of the Contest, for whom it is a certain tradition. They come to see the Eurovision they love. At the same time, we had to avoid turning the music festival into something that would offend Ukrainians.
- What was it like working with other Eurovision producers?
- Organizationally, this Eurovision was not easy. We had to determine how everything would work, because it was a collaboration between two different companies. At one of the first meetings of our teams in Poland, we tried to understand how we would cooperate. We decided that we would form a small key team at Suspilne Ukraine that would work closely with the BBC and provide them with all the necessary information support. We helped to tell the story of Ukraine and held weekly meetings to discuss everything from the global to the local levels.
- Did you see anything new for yourself in this Eurovision Song Contest that you would use in the National Selection next year?
- The experience of working with the BBC was very valuable for me. In fact, it is the largest, oldest public broadcaster, a great example for us as a fairly young public broadcaster. It was very useful to see how they work. The main conclusions are that we need to build a team properly, so that everyone clearly understands their responsibilities and tasks and does not burn out in the process.
Eurovision is a complex project, and to organise an international Eurovision, to invite the whole world, the whole of Europe, is extremely difficult, it's a big event. It was very nice to see how the creative and technical teams remained positive, they had the energy to work, create, and not burn out. This means that the work is organised very well. A properly created system that works on its own and energises everyone around it. In terms of organisation, everything worked like clockwork.
Our task was to involve the Ukrainian music and creative spheres in this Eurovision as much as possible, so that in the conditions we have, in the difficult conditions of war, everyone could join in to the extent possible.
From the very beginning, the key decision was that the music theme would be Ukrainian, so it was prepared by Ukrainian sound producers - Mykhailo Nekrasov and Dmytro Shurov. It was also important to decide that Eurovision would have a Ukrainian look, that the Ukrainian flag would be in the heart of the contest logo. At the same time, the "clothes" of the Eurovision Song Contest, the artistic design, was a collaboration between the Ukrainian company Starlight Creative and the British company Superunion.
- It was a unique Eurovision. Has your perception of the contest changed after this year?
- Eurovision is a big platform, a powerful platform. It is more than a contest, and this year's Eurovision proved it. In the unique circumstances of the war in Europe, Eurovision has become a place where 35 countries have united around common values. Yes, we are different, each country follows its own path, but we all follow the same trajectory of common values: freedom, the right to self-determination, national, cultural, and musical. Around this commonality, we are building something unified: a single Eurovision project. That's why it's been around for so many years, in my opinion, because it's always been about this - about unity around common values.
Ukraine's victory in 2022 had great symbolism and meaning. Ukraine needed this victory for moral uplift, for understanding that we are not alone. This year’s Eurovision Song Contest become a victory, which Ukrainians can be proud of.
Watch the full interview on the official Eurovision Ukraine YouTube channel.
As a reminder, the 67th Eurovision Song Contest was held in Liverpool on behalf of Ukraine. TVORCHI represented Ukraine with the song "Heart of Steel" and took sixth place in the final.
Radio Promin is the official broadcaster of the Eurovision Song Contest.
Suspilne Ukraine, which is a member of the European Broadcasting Union, organizes and conducts the selection of the song and the representative of Ukraine, as well as ensures the participation of the representative of Ukraine in the Eurovision Song Contest 2023.
Read more about Eurovision on Facebook and Telegram, and watch our YouTube channel.
Photo: Stijn Smulders, Sarah Louise Bennett / EBU
