Днями вийшла третя серія мультсеріалу «ТОТО-2» від Суспільного Мовлення на ютуб-каналі «Бробакс», у якій йдеться про нові дитячі починання й про те, чому помилятися — це зовсім не страшно, а завдяки наполегливості, підтримці та веселій пісні можна досягти мети.
Відтак ми запитали у ведучих Суспільного Мовлення про їхні дитячі починання, куди вони привели й чи стали у пригоді в дорослому віці. Історії, які вони розповіли, — читайте у матеріалі.
Читайте також: 5 мільйонів переглядів на дитячому ютуб-каналі «Бробакс» від Суспільного
Що розповідають ведучі Суспільного про свої дитячі починання
-
Тімур Мірошниченко, ведучий та коментатор Євробачення
— У дитинстві я дуже любив футбол і дуже непогано в нього грав. А ще мріяв, щоб ще більше людей його теж полюбило. Тоді я написав статтю, яка зайняла повних дві шпальти шкільної газети, і вона зчинила справжній фурор у школі! Це був мій перший журналістський успіх.
-
Анна Чередниченко, ведуча телемарафону «Єдині новини #UAразом»
— Я хотіла завжди скрізь перемагати і бути номер один. Наприклад, стала президенткою школи, хоча в мою перемогу ніхто не вірив. Навіть вчителі робили ставку на іншу кандидатку.
-
Юлія Пазенко, ведуча «Суспільне Спорт: новини» на місцевих каналах Суспільного Мовлення
— У моєму невеликому місті не було жодної секції чи гуртка, яких я свого часу не відвідувала. Але найбільше мене захоплював спорт: вісім років займалася баскетболом, у старших класах додалася стрільба. Великої спортсменки з мене не вийшло, зате вийшла спортивна журналістка.
-
Дмитро Грінченко, ведучий Новин на Першому телеканалі
— У дитинстві хотів добре танцювати й співати. Та не склалося, покинув навчання і тепер надолужую самотужки: вже співаю в аматорському хорі. Дитячі бажання — мусять збуватися!
-
Людмила Чиркова, ведуча «Культура на часі» на телеканалі Суспільне Культура
— Моє дитинство було дуже творчим: школа мистецтв, академія танцю, музична школа, навіть кілька занять із бігу на ковзанах, гурток з дизайну одягу, вокал. Усі знання і навички, які я отримала на гуртках, стають у пригоді в дорослому віці. І взагалі, чим більше різного пробуєш, тим краще себе знаєш.
-
Віктор Дяченко, ведучий «Культура на часі» на телеканалі Суспільне Культура
— З дитинства мріяв бути на сцені та працювати на велику аудиторію. Якось на конкурсі читців-декламаторів, де у мене повилітали з голови оригінальні рядки твору від хвилювання, я отримав два важливі уроки — вірити в себе і якщо щось почав, то не полишати.
-
Олеся Вакуленко, ведуча «Суспільне. Спротив» та «Кримське питання» на місцевих каналах Суспільного Мовлення
— У дев’ять років я пішла на танці. Пам'ятаю, як чекала на кожне нове заняття і хвилювалася перед виступами. З колективом ми виступали на найбільших сценах міста і навіть виїздили в інші міста області. Кожен виступ додавав упевненості і розуміння, що «я можу». Танці й ті навички давно позаду, але віра в себе — ні.
-
Євгеній Агарков, ведучий телемарафону «Єдині новини #UAразом»
— Була в дитинстві мрія — навчитися кататися на сноуборді. Весь час зупиняв страх і ризик, що не вийде. Одного дня таки наважився піти вчитися. У перший день падав більше сотні разів, боліло все тіло, особливо сідниці. Але за п’ять годин таки вдалося проїхати перші 80 метрів без падінь. З того моменту я повірив у себе. Відтоді і дотепер зимова відпустка заради сноубордингу — це традиційний ритуал, якого чекаю з нетерпінням.
-
Олена Гусейнова, головна редакторка літературної редакції Радіо Культура
— Мені було 8 років і я мріяла написати статтю, щоби її надрукували в справжній газеті. Одного разу батьки повели мене в цирк, і я потрапила за куліси: мене познайомили з дикобразихою Машею, ламою Кларою, подарували брошку у вигляді ведмедика на велосипеді, а також пригостили величезним зеленим яблуком. Я написала про все це статтю і надіслала в ту саму газету. За кілька місяців стаття вийшла. Від моїх вражень, слів у ній залишилося лиш дві речі — моє ім’я та зелене яблуко. Зараз мені 43, я з усього серця підтримую рух за цирк без тварин і так само сильно люблю радіо.
-
Галина Бабій, ведуча Українського Радіо
— Мої батьки завжди казали, що дитинство — найкращий час для навчання і розвитку, а отже, згаяти його не можна. Тому я з раннього віку була впевнена, що навчання — це природний стан дитини, навчалась добре, легко і з насолодою. Загальноосвітня школа, музична школа, танцювальний гурток, вокальний ансамбль — все це «мої дитячі університети». Окрім того, в семирічному віці мама записала мене до міської дитячої бібліотеки, і я перечитала майже всі книжки, що були на її полицях. Цей дитячий досвід переріс у мою життєву філософію, бо тепер я вважаю, що навчання — це природний стан людини.
Нагадаємо, раніше мультсеріали каналу «Бробакс» від Суспільного Мовлення — «Тото», «Маленький Бу», «Яся та її робот» і «Портал пригод» — стали доступними на українськомовному сегменті YouTube Kids, який є частиною популярного відеосервісу. YouTube Kids створено для дітей, щоб вберегти їх від непотрібного або сенситивного для дитячої психіки контенту. Також мультсеріали Суспільного можна дивитися на стрімінговій платформі Київстар ТБ.
