Новини компанії

Українська журналістка та дослідниця сучасного мистецтва Катерина Яковленко приєдналася до команди Суспільного Мовлення на посаду головної редакторки сайту Суспільне Культура. Офіційно Катерина виконує посадові обов’язки з 23 січня, приєднавшись до керування редакцією діджитал культури разом із Євгеном Морі.

У короткому інтерв’ю Катерина розповіла про початок своєї кар’єри, як працюється на сайті Суспільне Культура та чим планує з командою дивувати читачів. 

Читайте також: Юлія Дичук — нова керівниця редакції дитячого та підліткового мовлення цифрових платформ Суспільного

— Розкажіть, з якими думками розпочали роботу редакторкою на сайті Суспільне Культура?

— Я дуже рада долучитись до команди Суспільного і, особливо, очолити сайт Суспільне Культура. Як на мене, це дуже важливий і відповідальний напрям роботи, який важливо підтримувати та розвивати. Наразі бачу велику роботу, яку зробили колеги переді мною. Я прийшла на цю посаду на другий рік повномасштабного вторгнення, і це час, коли ми маємо формувати наше бачення майбутнього. Мені б хотілося фокусувати увагу на тому, якою буде українська культура після війни. Це стосується не лише розмов про фізичну відбудову музеїв та повернення вкраденого росією спадку, але й того, якими словами ми будемо говорити одне з одним, про матеріальність сучасної культури, про форми та сенси. Важливою бачу також культуру Криму, і прагну висвітлювати традиції та культуру киримли й інших нацспільнот.

Свої перші місяці роботи я бачу більш експериментальними у плані форматів і тем. Я вже зауважувала, що для мене важливою і цінною є робота колег, зокрема цінними є документальні фільми та спецпроєкти. Я б хотіла підтримувати цю роботу і проводити спеціальні покази на сайті. Але це лише один з напрямів.

— Які враження від команди? 

— Я прийшла у чудовий колектив. Шеф-редактор сайту Суспільне Культура Євген Морі за майже рік існування платформи зробив дуже багато: сайт розвинувся, з’являлись цікаві матеріали, зокрема з історії української культури. Я вважаю, що це один з найсильніших фокусів, який ми можемо розвивати у співпраці з іншими відділами, зокрема діджитал-департаментом. Наприклад, спільно з нашими колегами ми запускаємо рубрику для дітей та батьків. Ми лише щойно почали роботу, але можу сказати, що загалом дуже натхненна майбутньою співпрацею з колегами. 

— Ваш досвід поєднує роботу в журналістиці, наукову роботу у полі сучасного мистецтва. Розкажіть, як вам вдається поєднувати ці два напрями? Як почали цікавитись сферою культури?

— Мені завжди культура була цікавою. У Донецьку, коли навчалась в університеті, співпрацювала з фондом «Ізоляція», а у 2014 році я стала їхньою співробітницею. Тоді мені було цікаво створювати культурний продукт і допомагати тим, хто займається цим професійно, й тим, хто цього прагне. Тоді я очолювала дослідницький проєкт «Донбаські студії», у 2015-му ми реалізували архітектурно-художню резиденцію «Архітектура України» у Маріуполі, яку презентували на архітектурній бієнале у Венеції. Дивлячись на той час, я думаю, що всі ці проєкти є надважливими, і говорити сьогодні про окуповані міста є однією з наших головних задач.

Тоді, від 2014 року, я стала більше цікавитись історією українського мистецтва, зокрема мені цікавий період кінця 1980-х — початку 1990-х. Якщо дивитись на цей період, можна побачити його промовистість: наприклад, ще до розпаду Радянського Союзу в мистецтві можна побачити прагнення до незалежності, тему культурної пам’яті, історії мистецтва тощо. Багато з цих митців маловідомі, але вони надзвичайно цікаві. Загалом, думаю, що часто ми проживаємо схожі процеси, але інколи нам здається, що історія починається з початку, або що ми створюємо щось з нуля. Я прагну іншого: мені цікаво, аби інституційні зв’язки були більш помітними, існувала тяглість знання. Тому бачу сайт Суспільне Культура як місце, яке вибудовуватиме ці місточки між історією та сучасною культурою, показуючи що сучасна культура не росте на порожньому полі, а є частиною тяглого процесу. 

— Над чим плануєте працювати на сайті Суспільне Культура?

— Я вже зазначила, що тема відновлення й відбудови стане для нас однією з головних. Інклюзивність — одних з важливих векторів, і мені було б цікаво його поглиблювати й розвивати. Український художник і директор Музею сучасного мистецтва Херсона В’ячеслав Машницький, який наразі є безвісти зниклим, якось сказав, що його ціль «робити невидиме видимим». Такою я бачу і свою задачу — і як авторки, і як редакторки сайту. 

— Сьогодні на сайті Суспільне Культура вийшла ваша перша колонка, присвячена зв’язкам культури та свободи, а також вашого бачення сайту Суспільне Культура. Розкажіть більше, про що ще читачі зможуть дізнатися з ваших наступних колонок?

— Це моя найперша колонка на сайті й вона більш загальна, тобто говорить про ті напрями, з якими ми працюватимемо надалі як команда. У подальших колонках я висвітлюватиму теми, пов’язані з українським мистецтвом, говоритиму про важливі події, що відбуватимуться в Україні та за кордоном. 

Катерина Яковленко — українська публіцистка, журналістка, дослідниця візуальної культури та кураторка. Здобула освіту за програмою журналістики у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса (магістр журналістики та медіазнавства). Має десятирічний досвід роботи — від кореспондентки газети «День» у Донецькій області й заступниці вебредактора газети «День» до кураторки публічних програм у PinchukArtCentre. 2022 року Катерина стала стипендіаткою програми Школи славістики та східноєвропейських студій Лондонського університетського коледжу (UCL SSEES) у Лондоні (Великобританія). З 2015 року Катерина стажувалась за програмою Карнеґі у Нью-Йоркському університеті (США); за програмою «Україна у діалозі з Європою» в Інституті гуманітарних досліджень у Відні; також була стипендіаткою Програми імені Фулбрайта у Науковому товаристві імені Шевченка в Нью-Йорку. Серед публікацій Катерини книга «Чому в українському мистецтві є великі художниці» (2019), «Кураторський посібник» (2020), спеціальний випуск про українське мистецтво «Ейфорія та втома: українське мистецтво після 2014 року» польського журналу Obieg (у співавторстві з Тетяною Кочубінською) тощо. 

Нагадаємо, Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший, Суспільне Культура, супутниковий телеканал Суспільне Новини й радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, а також 24 місцеві мовники. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.

Фото: Нікіта Мікєнзін