Нова історія проєкту «Двері» — про українську німкеню Марію Гартль із Закарпаття, яка після повномасштабного вторгнення прийняла до свого дому цілу родину вимушених переселенців із Бахмута на Донеччині. Свою історію Марія розповіла команді Координаційного центру мовлення нацменшин Суспільного.
Читайте також: Відкрив «Двері» волонтерського хабу: історія Юліана Крицака
«Це дуже велике горе для всіх українців, які повинні покидати свої домівки, свій край. Коли люди приїхали з Бахмута, то, звичайно, ми прийняли їх, як рідних, — розповідає Марія Гартль. — Коли поряд бачиш оте миле обличчя, оту дитинку, а по телевізору спостерігаєш, які руїни, особливо на Донеччині. Не приведи, Господи! Слава Богу, що вони тут. І нам дуже добре, що змогли хоча б комусь допомогти, зробити щось хороше, корисне».
«Я з Донецької області, з Бахмута. Навчалась у Харкові, у коледжі, на перукаря, візажиста, гримера. Моя мама — операційна медсестра. Вона працює в ЗСУ. Трапляється, що й не телефонуємо, тому що дуже багато поранених, і в неї не вистачає часу навіть поїсти, — поділилась своєю історією переселенка Ліза Скокова. — Все життя залишилось там. Було дуже важко. Я мешкаю у бабусі Марії вже шість місяців. Це моя друга домівка. Коли я відчиняю двері, то відчуваю у цьому домі комфорт і затишок».
Ще одна мешканка Бахмута Галина Калініченко, яку прихистила Марія Гартль, сподівається колись повернутися додому: «Україна — це наш дім, наша родина і наша сім’я. Сподіваюсь, що моє місто залишиться неушкодженим. Я повернусь додому, хоча б в гості приїду. Дуже хвилюємося за тих людей, які тепер у тому становищі, у тих містах, де бомблять, гинуть люди, де діточки плачуть. Це дуже лячно. Переконана, що обов’язково настане мир, і Україна переможе. Це беззаперечно, бо ми мужній народ, стійкий, і ми під захистом Божим. І все у нас буде добре! І дуже скоро! Я впевнена!»
Проєкт «Двері» — це цикл із шістнадцяти історій про українців різного етнічного походження, які, кожен на своєму фронті, борються заради майбутнього мирного життя в Україні. У різні часи українська земля прихистила представників нацспільнот, тепер їхні нащадки допомагають з прихистком українцям і відчиняють двері своїх домівок. Проєкт створила команда Координаційного центру мовлення національних меншин.
Подивитися попередні історії проєкту «Двері» можна за посиланням:
- Відкрив «Двері» волонтерського хабу: історія Юліана Крицака
- «Тільки об’єднавшись разом, ми зможемо перемогти» — історія Елеонори Кулчар
- «Зрозуміла, що писати про фронт замало, – треба допомагати» – історія Олександри Корчинської
- «У мене постійно була думка: чим я можу бути корисною в цей час» – історія Наталі Чобан
- «Син питає: як може бути, що Батьківщина мами напала на мою?» — історія Фазиля Аскєрова
Нагадуємо, проєкт «Двері» виходить на місцевих телеканалах Суспільного Мовлення, у національному марафоні «Єдині новини #UAразом», на телеканалі Суспільне Культура та ютуб-каналі Першого. Це 16 документальних історій про людей, життя яких змінила повномасштабна війна, та про врятовані ними сім’ї. Як згуртувалися та волонтерять, як відчинили двері своїх домівок для переселенців — попри національну приналежність, мову, культуру та місце проживання, кожен з героїв проєкту своїми справами наближає нашу спільну перемогу.
Суспільне Мовлення — єдине медіа в Україні, яке регулярно виготовляє проєкти мовами національних спільнот — для них, а про них — українською. У 2019 році був створений Координаційний центр мовлення національних меншин. Команда Центру збирає інформацію з усіх куточків України про найважливіші для кожної спільноти події, виклики та проблеми, прагне створити середовище рівності, толерантності та плюралізму нацменшин.
Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й радіостанції (Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 місцеві телерадіокомпанії. Новини про Україну читайте на сайті suspilne.media та діджитал-платформах.
