Історик Мирослав Волощук дав інтерв'ю ведучій програми «Культура на часі» Людмилі Чирковій. Доктор історичних наук, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Мирослав Волощук назвав низку джерел, яким варто довіряти, та анонсував вихід ґрунтовної праці колективу істориків в Україні.
«Приводом запросити Мирослава Волощука стало те, що волонтер Сергій Притула відправив Ілону Маску книгу з історії. Почалося суспільне обговорення вибору такої літератури. Тому ми вирішили з'ясувати, чи всі книжки про українську історію є однаково корисними», — каже шеф-редакторка програми Олена Нужна.
Читайте також: «Час підлаштовуватися минув»: Сергій Плохій дав інтерв'ю Суспільне Культура
Нижче наводимо уривок з інтерв'ю.
Чи всі книги з історії є корисними? І почнемо з розкритикованої книжки «Історія держави української» Романа Піняжка*. Які ключові історичні помилки є в цій книзі, на вашу думку?
— Автора не слід критикувати за те, що він вирішив написати, очевидно, для себе цю книгу. А слід звертати увагу на те, що, щоб подарувати працю будь-якого історика, треба насамперед мати на увазі, що це професійний історик. Тобто історик, який фахово, глибоко і з використанням джерел займається історією. І більше того, я додам: на сьогоднішній день відсутня комплексна праця з точки зору сучасної потреби громадян України, а також цивілізованого світу, якому цікава Україна. Підготувати таке видання одній людині неможливо.
Для сучасної політичної нації давно назріла потреба підготувати колективне фундаментальне, ґрунтовне, а разом з тим доступне для широкого загалу видання, присвячене українській історії. Його можна було б дійсно презентувати не тільки в українських книгарнях, закладах освіти, але й перекласти іноземними мовами, не тільки англійською, і популяризувати у світі.
Чи існують зараз книги зі стовідсотково достовірним викладом історичних фактів? Якщо ні, то чому?
— Існують книги, які заглиблені у свій історичний період. Їх готують колективи вчених або окремі особи, які ґрунтовно й ретельно розбирають свою конкретну тему, період в історії, певний час. Але одній особі осягнути тисячоліття української історії настільки глибоко, як всі ми хотіли б, хай які прізвища вже прозвучали в ефірі, і, можливо, не прозвучали, — це неможливо. Це просто неможливо. На сьогоднішній день силами українських вчених розробляється нова схема української історії. До цієї роботи залучено чимало вітчизняних дослідників. Можливо, з часом українська громадськість, наука, матиме можливість познайомитися з цим виданням. Воно вже мало презентування в медіа і має назву «Мультифронтир. Нова схема української історії».
Чи має держава брати на себе контроль за розповсюдженням історичних видань? Адже це відповідальність за власний імідж у період війни.
— Держава має дбати про державну безпеку України. Результати перемоги ЗСУ на полі бою є наслідком понад 35-річної діяльності представників усього цеху гуманітаріїв. Істориків, культурологів, філологів та інших. Відтак держава має обов'язково надалі звертати особливу увагу на підтримку цих галузей, не зменшувати обсягів вивчення історії України в навчальних закладах, як це відбувається останнім часом, підтримувати проєкти, спрямовані на ґрунтовні дослідження української історії. А відтак, ось цей бекграунд національної безпеки в науковій, освітній та культурній сфері стане ще більш зацементованим, ще більш надійним, додаватиме українській політичній нації тієї єдності, в якій ми пересвідчилися після 24 лютого 2022 року і якої всі ми прагнули, хоча прекрасно знаємо, в яких умовах розвивалися українська гуманітаристика останні понад 30 років. Держава має змінити своє ставлення в цьому напрямі.
Читайте також: «Співпраця медіа України та США — це внесок у перемогу», — шеф-редакторка новин Суспільне Чернігів Алла Скорик
Якщо говорити про книжки на експорт англійською, на вашу думку, які книги з історії України найбільш точно її висвітлюють?
— Сьогодні згадували прізвище професора Сергія Плохія. Це найвідоміший історик України, який працює в найпрестижнішому американському виші. Поряд можна назвати американського історика Тімоті Снайдера і його дуже хороші, як для американського споживача, лекції з історії України, які він читає в Єльському університеті. Не знаю, чи сам Ілон Маск зацікавлений в зануренні в українську історію, адже склад його характеру і погляди дещо відрізняються від пересічного громадянина інших країн, але для тих, хто дійсно цікавиться історією України, можна звернутися до праць вчених, прізвища яких я назвав, хоча їхня кількість, звісно, більша.
Дякую за ваші рекомендації, перейдімо до історії України для українців. На що першою чергою варто звертати увагу пересічному українцеві, зовсім не історикові, при виборі книги з історії, аби випадково не натрапити на, наприклад, псевдоісторичну?
— В цьому плані я б порадив не книги, а, можливо, такі медійні проєкти, що існують вже досить тривалий час. Це «Локальна історія», автором проєкту є Віталій Ляска, наш колега зі Львова, і разом з тим, його інтерв'ю під умовною назвою «Без брому» це відома фраза, що стосується української історії. Це відносно молодий проєкт під назвою «Історичний вебінар», котрий із бомбардованого Харкова щоразу проводить Владислав Яценко. А також проєкт, що курується на дещо вищому рівні, після 2014 року, «ЛікБез», «Історичний фронт» і один з його кураторів — Кирило Галушко. Кожен із цих проєктів має текстову й аудіоверсію.
А як ви ставитеся до ютуб-каналів братів Капранових чи подкастів Ярослава Грицака або документальних фільмів?
— Професор Ярослав Грицак є авторитетним, знаним в Україні й за її межами професійним істориком, котрий насамперед спеціалізується на історії 19 і частково 20 століття, тому є сенс користуватися його досвідом. Він знана, досвічена і дуже глибока людина. Стосовно братів Капранових цього сказати не можу, оскільки вони не є професійними істориками.
Я ще раз закликаю черпати зі знань професійних істориків, котрі сидять глибоко в джерельному матеріалі, котрі розуміють нюанси роботи із писемними джерелами, написаними часом різними мовами, але джерелами, котрі стосуються української історії. Тому при виборі ютуб-каналів треба бути обережним і прочитати невеличку біографічну довідку про авторів, котрі в цих ютуб-каналах пропонують свої погляди, задля того, щоб зрозуміти, чи не є ці автори інженерами, моряками, можливо, військовими, можливо, лікарями за професією, для яких історія — це тільки хобі.
Нагадаємо, що 3 жовтня Ілон Маск у Twitter запропонував власний мирний план припинення російської агресії проти України. У відповідь на це волонтер Сергій Притула і блогер Ігор Лаченков запустили збір коштів на підручник історії. 12 жовтня підручник відправився до Маска. Але вибір книги викликав обурення професійної спільноти істориків. Притула дослухався до критики і, на додачу до попередньої книги, надіслав ще одну — «Брама Європи» Сергія Плохія.
* Автор книги «Історія Держави Української» Роман Піняжко — кандидат медичних наук, доцент кафедри нормальної фізіології Львівського Національного медичного університету імені Данила Галицького. В описі до книги йдеться, що вона «написана представником першого покоління українців, свідомість яких формувалась за часів суверенності нашої держави».
Нагадаємо, що інформаційно-аналітичний проєкт «Культура на часі» виходить щодня о 22:00 на каналі Суспільне Культура. Програма про найцікавіші події й постаті українського культурного фронту. Мистецькі виставки, кінопокази, літературні й музичні фестивалі, а також розмови з лідерами думок про культуру як ціннісний орієнтир в умовах війни — у щоденному вечірньому огляді. Ведучі проєкту — Віктор Дяченко та Людмила Чиркова працюватимуть в ефірі потижнево.
Суспільне Культура — суспільний загальнонаціональний телеканал для культурного дозвілля. Кіно, театр і музика, цікаві програми про мистецтво, спецпроєкти та ефіри наживо з головних культурних та мистецьких подій країни.
