«Мені допомагала і допомагає триматися робота, журналістика. Це дає сенс, сили й мету. Злочини, свідками яких ми стаємо, насильство, жорстокість — все це не має жодного сенсу, такого не має відбуватися у світі. Але ми для чогось бачимо усе це, у нас є доступ, можливість говорити з людьми, документувати, відтак, це повинно звучати, ми повинні допомогти розповісти ці історії, ми повинні допомогти людям пережити ці втрати і біль, ми повинні допомогти добитися справедливості», — розповідає генеральна продюсерка інформаційного мовлення Суспільного Ангеліна Карякіна, яка з початку повномасштабної війни разом з іншими колегами центральної редакції новин й регіональних філій Суспільного допомагає правозахисникам документувати воєнні злочини російських військових на території України.
Про те, як змінилася робота новинарів після семи місяців повномасштабної війни, чим забезпечують журналістів, котрі працюють в зоні бойових дій, та яка мета перед ними стоїть сьогодні — в інтерв’ю Ангеліни Карякіної.
Читайте також: Психологиня у команді Суспільного: «У часи війни завдяки психологічній обізнаності люди допомагають собі й підтримують інших»
— Йде сьомий місяць повномасштабної війни. За цей час для багатьох українців життя змінилося кардинально. Як змінилося ваше життя та що відбулося за цей час?
— У моєму житті, як і в житті багатьох медійників, стало відчутно більше роботи й турбот щодо безпеки і забезпечення наших журналістів. Тепер питання не лише у самих поїздках і базових потребах типу бронежилета, каски й аптечки, а і в здатності забезпечити групу пальним, зв'язком, водою, харчами, генератором, транспортом — якщо ми говоримо про зону бойових дій. За 7 місяців довелося ретельно переглянути, на що здатна команда, хто й у чому виявився сильнішим, провести певні зміни, аби бути здатними відповідати новим вимогам часу. У нашій команді в рази більше координації, нарад, редакційних дискусій. Зрештою, інакше виглядає сітка мовлення — тепер там марафон. Але водночас у нас з'явилося більше регіонального контенту, та й елементарно безпрецедентна кількість новин на сайті й у соцмережах потребує іншого робочого процесу.
— Розкажіть про ваш день у новій реальності. Чим він відрізняється від дня до 24 лютого? Над чим сьогодні працюєте?
— Перші місяці вторгнення були суцільним робочим днем. Я не пам'ятаю, скільки я спала, у чому була різниця між середою і неділею, днем і ніччю — як і вся країна, ми просто працювали з короткими перервами на сон. Зараз графік трохи стабілізувався, ми розумніше побудували розклад, люди отримали можливість вирішити свої побутові, сімейні питання — адже у багатьох змінилося місце проживання, родини розділилися або навпаки, з'їхалися в один дім, з'явилися вихідні й короткі відпустки. Ми можемо переважно працювати на робочих місцях, у нас є куди йти у разі повітряної тривоги, тому робочий процес виглядає цілком упорядкованим.
Для мене дуже важливо було вийти в якусь подібну до передвоєнної новинну сітку, тому ми з червня запустили підсумкові півгодинні випуски новин для регіональних каналів — це не рахуючи випусків новин у марафоні. Це дало змогу краще організувати команду, виробництво, повернути до роботи частину людей, які були у простої, — адже робота теж багатьом допомагає справлятися з тривогами та воєнними стресами. Ми посилили виробництво відео- й фотоісторій, тепер на сайті Суспільного є повноцінні фоторепортажі, портрети. Також з'явилися якісні текстові репортажі — у команді нарешті є спеціальна кореспондентка, яка займається текстами. Ну і з п’ятого вересня ми запустили спортивні новини. Це щоденні випуски до 15 хв, у першу чергу, для регіональних каналів. Спортивна редакція геть недавно стала частиною новинної, у нас з'явилися спортивні трансляції (наприклад, бій Усик-Джошуа, чемпіонат світу з волейболу) — це надає геть іншого виміру роботі всієї редакції. Звучить, ніби це багато нових людей і проєктів, але насправді це внутрішня оптимізація, до якої нас змушує воєнний час.
Читайте також: Ангеліна Карякіна закликає міжнародні ЗМІ активно висвітлювати війну в Україні
— Що вам допомагає сьогодні триматися самим та підтримувати інших? Хто з рідних, колег чи то інших людей вас надихає?
— Мені допомагала і допомагає триматися робота, журналістика. Це дає сенс, сили й мету. Злочини, свідками яких ми стаємо, насильство, жорстокість — все це не має жодного сенсу, такого не має відбуватися у світі. Але ми для чогось бачимо усе це, у нас є доступ, можливість говорити з людьми, документувати, відтак, це повинно звучати, ми повинні допомогти розповісти ці історії, ми повинні допомогти людям пережити ці втрати і біль, ми повинні допомогти добитися справедливості. Ця думка допомагає зосередитися на справі, витиснути максимум корисного з того, що ми є на місці. Але війна — це не лише трагедії і страждання. Скрізь, де ми працюємо, люди проявляють таку відвагу, таку солідарність, взаємопідтримку, людяність, що це не може не надихати, не допомагати працювати далі.
— Як змінилися ваші плани і мрії?
— Мої плани тепер мають більш короткотривалий характер, а мрії, напевно, на те і мрії — не змінилися. Я набагато більше ціную те, що мої рідні, близькі люди поруч. Я дуже ціную можливість бачитися з друзями, жити у відносно мирному Києві. Я більше думаю про безпеку свою, своїх колег і близьких, у моєму серці багато людей, за яких я невимовно переживаю і сумую, — хтось із них воює, хтось у полоні, а хтось, на жаль, вже ніколи не повернеться. Не дати росії забрати наші життя, плани та мрії, зберегти розум і здатність працювати — це теж робота. І її у всіх нас стало більше.
Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й канали Суспільного радіо (Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media, а також в соцмережах Telegram, Facebook, Instagram, Youtube, Viber та Twitter англійською мовою для міжнародної аудиторії.
Angelina Kariakina about journalism in the war: “We must help obtain justice”
“Work, journalism helped me and keeps me going. It gives meaning, strength and purpose. The crimes we are witnessing, the violence, the brutality does not make any sense, this should not happen in the world. But we see all this for a reason, we have access, the opportunity to talk to people, to document, so it has to be heard, we have to help tell these stories, we have to help people survive these losses and pain, we have to help achieve justice.” says Angelina Kariakina, the General Producer of Suspilne Ukraine Information Broadcasting Directorate, who, since the beginning of the full-scale war, together with other colleagues of the central newsroom and regional branches of Suspilne, has been helping human rights defenders document the war crimes of the Russian military on the territory of Ukraine.
Find the information on how the work of news workers has changed after seven months of full-scale war, what is provided to journalists who work in the combat zone, and what is the goal they face today in the interview with Anhelina Kariakina.
- The seventh month of a full-scale war is underway. During this time, life has changed radically for many Ukrainians. How has your life changed and what has happened during this time?
- In my life, as well as in the life of many media workers, there has become a noticeable increase in work and concerns regarding the safety and security of our journalists. Now the question is not only about the trips themselves and basic needs such as a body armor, helmet and first aid kit, but also about the ability to provide the group with fuel, communication, water, food, generator, transport, if we are talking about a combat zone. In 7 months, it was necessary to carefully review what the team is capable of, who was stronger and in what ways, to make certain changes in order to be able to meet the new requirements of the time. Our team has many times more coordination, meetings, and editorial discussions. After all, the broadcasting network looks different. Now there is a telethon. But at the same time, we have more regional content, and the unprecedented amount of news on the website and social networks requires a different work process.
- Tell us about your day in the new reality. How does it differ from the day before 24 February? What are you working on today?
- The first months of the invasion were a full working day. I don't remember how much I slept, what was the difference between Wednesday and Sunday, day and night, like the whole country, we just worked with short breaks for sleep. Now the schedule has stabilized a little, we have built a schedule more reasonably, people have had the opportunity to solve their household and family issues because many have changed their place of residence, families have split up or on the contrary, moved into one house, weekends and short vacations have appeared. We can mostly work on jobsites, we have somewhere to go in the event of an air raid alert, so the workflow seems quite orderly.
It was very important for me to get into some kind of pre-war news grid, so starting in June, we launched final half-hour news bulletins for regional channels not counting news bulletins in the telethon. This made it possible to better organize the team, production, to return to work some of the people who worked in a standstill mode because work also helps many to cope with anxieties and wartime stresses. We have strengthened the production of video and photo stories, now there are full-fledged photo reports and portraits on Suspilne website. Quality text reports also appeared, the team finally has a special correspondent who deals with texts. And since 5 September, we have launched sports news. These are daily episodes of up to 15 minutes, primarily for regional channels. The Sports Editorial Office recently became part of the News Editorial Office, we have sports broadcasts (for example, Usyk vs Joshua fight, the Volleyball World Championship). All this gives a completely different dimension to the work of the entire Editorial Office. It sounds like it's a lot of new people and projects, but it's actually internal optimization that wartime forces us to do.
Read also: Anhelina Kariakina calling on the international media to actively cover the war in Ukraine
- What helps you today to keep yourself and support others? Which of your relatives, colleagues or other people inspire you?
- Work, journalism helped me and keeps me going. It gives meaning, strength and purpose. The crimes we are witnessing, the violence, the brutality does not make any sense, this should not happen in the world. But we see all this for a reason, we have access, the opportunity to talk to people, to document, so it has to be heard, we have to help tell these stories, we have to help people survive these losses and pain, we have to help achieve justice. This thought helps to focus on a case, to squeeze the most useful out of what we have. But war is not only tragedies and suffering. Wherever we work, people show such courage, such solidarity, mutual support, and humanity that it cannot help but inspire and help us to continue working.
- How have your plans and dreams changed?
- My plans now have a more short-term nature, and my dreams, for sure, have not changed. I appreciate much more the fact that my relatives and close people are around. I really appreciate the opportunity to see friends, to live in a relatively peaceful Kyiv. I think more about the safety of myself, my colleagues and loved ones, in my heart there are many people for whom I worry and miss indescribably, some of them are fighting, some are in captivity, and some, unfortunately, will never return. Preventing Russia from taking away our lives, plans and dreams, keeping our minds and ability to work is also a job. And we all have more of it.
Suspilne Ukraine is the largest independent media in Ukraine, which includes the nationwide Pershyi and Suspilne Kultura TV channels and channels of Suspilne Radio (Ukrainian Radio, Radio Promin, Radio Kultura), as well as 24 regional Suspilne channels. Read news about Ukraine and the regions on suspilne.media website, as well as on Telegram, Facebook, Instagram, YouTube, Viber and Twitter in English for an international audience
