Scroll Top
  • Головна
  • Новини 2022
  • Журналістка Суспільного отримала відзнаку за поступ у професії «Прорив!»
Журналістка Суспільного отримала відзнаку за поступ у професії «Прорив!»
Журналістка Суспільного отримала відзнаку за поступ у професії «Прорив!»

Під час щорічного форуму «Воєнні медіавиклики-2022», який проходив у межах програми для медіаінтернів «Хаб медіамобільності», журналістка Суспільне Новини Ірина Саєвич отримала відзнаку за поступ у професії «Прорив!». Нагороду для молодих журналістів вручила Фундація Суспільність разом з Фондом розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка.

Читайте також: «Найбільше мотивує, коли слухачі Українського Радіо пишуть, що ми допомагаємо їм пережити війну», — Юрій Табаченко

«Мені досі важко повірити, що я отримала відзнаку, бо вважаю, що у моєму середовищі чимало більш гідних цієї нагороди журналістів і журналісток. Всі вони працюють на передовій, без вихідних й перепочинку, і варті того, щоб їхні імена знали. 

За ці пів року справді було дуже багато роботи, матеріалів і поїздок. І в кожному місті своя історія, яка житиме тепер зі мною завжди, — зазначила Ірина Саєвич. — Історія тримісячної дівчинки з харківських П'ятихаток, яка наприкінці березня жила з батьками у підвалі будинку без їжі, бо лише поодинокі волонтери наважувалися туди приїхати, історія жінки з Чернігівщини, яка наприкінці березня, коли з регіону вийшли російські війська, нарешті змогла поховати закатованого чоловіка, історія жінки із Запорізької області, яка не покинула своїх собак в окупації й вивезла їх на підконтрольні Україні території, чи історія мешканців Миколаєва, які не мають питної води й змушені стояти в довжелезних чергах до волонтерів. А з іншої сторони одеські волонтери, які збирають сотні охочих допомогти миколаївцям. Нагород заслуговують всі ці люди, які допомагають, надихають, борються. 

Для мене справжнім “проривом року” є кожен українець і українка, які — кожен на своєму фронті — щодня роблять неможливе. Ми й уявити не могли, що у нас є стільки ресурсу, що ми можемо працювати пів року без жодного вихідного дня, що ми можемо збирати стільки грошей на допомогу армії, що ми можемо так сильно любити й заради цієї любові бути настільки сильними. Тому всі ці люди — “прорив цього року”».

Фото з особистого архіву Ірини Саєвич

Вона додала, що сьогодні журналістика є надважливою, бо це не лише можливість доносити факти, пояснювати міжнародній аудиторії контекст війни, а й найголовніше — можливість надавати інформацію людям, які, ховаючись від обстрілів у підвалах, потребують цієї інформації як ніколи.

Зйомки у Миколаєві, доставлення води у місто. Фото з особистого архіву Ірини Саєвич

«Колись я брала інтерв'ю у жінки, яку депортували в росію й вона змогла утекти закордон. Ця жінка розповідала, що в окупації, сидячи під час обстрілів у підвалі, для них не настільки важливим було мати їжу чи воду, як мати доступ до радіо. Вони слухали його при свічках на найтихішій гучності, щоб не привертати уваги. Їм було важливо чути, що Україна тримається, що країна бореться. Це було їхньою надією і силою. Ледь не на кожній зйомці в деокупованих селах і містах завжди я натрапляла на картини із радіо: у підвалах, на вулиці. На ті радіоприймачі, які пам'ятаю зі свого дитинства, коли дідусь слухав по одному з таких засідання Верховної Ради. 

Головна відповідь на питання: чому наша робота зараз важлива — бо її потребують люди. Ще один аспект цього питання — іноземна аудиторія, яка не завжди глибоко розуміє війну, розпочату росією, не розуміють контексту. Але це і є наша робота: видихнути, заспокоїти свої бурхливі емоції й пояснити на основі фактів, чому всі ці упередження, які насправді нав'язані потужним російським пропагандистським лобі, є хибними. Тому це не просто потреба, а наш обов’язок — виходити на міжнародний ринок, щоб доносити свою позицію і факти. Я переконана, що саме українські журналісти можуть значно краще пояснити іноземній аудиторії контекст війни», — впевнена журналістка Суспільного Ірина Саєвич

У форумі «Воєнні медівиклики-2022» поруч з іншими спікерами взяли участь і голова правління Суспільного Мовлення Микола Чернотицький, членкиня правління, відповідальна за інформаційне мовлення та за діджитал-платформу, Тетяна Кісельчук, головна продюсерка інформаційного мовлення Ангеліна Карякіна, виконавча продюсерка Радіо Культура Ірина Славінська, а також шеф-редактор новин Суспільне Харків Слава Мавричев. Спікери розповіли про роботу Суспільного в період повномасштабної війни та виклики, які постали перед компанією.

Нагадаємо, Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й канали Суспільного радіо (Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media, а також в соцмережах Telegram, Facebook, Instagram, Youtube, Viber та Twitter англійською мовою для міжнародної аудиторії.

Журналістка Суспільного отримала відзнаку за поступ у професії «Прорив!»
Журналістка Суспільного отримала відзнаку за поступ у професії «Прорив!»

Під час щорічного форуму «Воєнні медіавиклики-2022», який проходив у межах програми для медіаінтернів «Хаб медіамобільності», журналістка Суспільне Новини Ірина Саєвич отримала відзнаку за поступ у професії «Прорив!». Нагороду для молодих журналістів вручила Фундація Суспільність разом з Фондом розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка.

Читайте також: «Найбільше мотивує, коли слухачі Українського Радіо пишуть, що ми допомагаємо їм пережити війну», — Юрій Табаченко

«Мені досі важко повірити, що я отримала відзнаку, бо вважаю, що у моєму середовищі чимало більш гідних цієї нагороди журналістів і журналісток. Всі вони працюють на передовій, без вихідних й перепочинку, і варті того, щоб їхні імена знали. 

За ці пів року справді було дуже багато роботи, матеріалів і поїздок. І в кожному місті своя історія, яка житиме тепер зі мною завжди, — зазначила Ірина Саєвич. — Історія тримісячної дівчинки з харківських П'ятихаток, яка наприкінці березня жила з батьками у підвалі будинку без їжі, бо лише поодинокі волонтери наважувалися туди приїхати, історія жінки з Чернігівщини, яка наприкінці березня, коли з регіону вийшли російські війська, нарешті змогла поховати закатованого чоловіка, історія жінки із Запорізької області, яка не покинула своїх собак в окупації й вивезла їх на підконтрольні Україні території, чи історія мешканців Миколаєва, які не мають питної води й змушені стояти в довжелезних чергах до волонтерів. А з іншої сторони одеські волонтери, які збирають сотні охочих допомогти миколаївцям. Нагород заслуговують всі ці люди, які допомагають, надихають, борються. 

Для мене справжнім “проривом року” є кожен українець і українка, які — кожен на своєму фронті — щодня роблять неможливе. Ми й уявити не могли, що у нас є стільки ресурсу, що ми можемо працювати пів року без жодного вихідного дня, що ми можемо збирати стільки грошей на допомогу армії, що ми можемо так сильно любити й заради цієї любові бути настільки сильними. Тому всі ці люди — “прорив цього року”».

Фото з особистого архіву Ірини Саєвич

Вона додала, що сьогодні журналістика є надважливою, бо це не лише можливість доносити факти, пояснювати міжнародній аудиторії контекст війни, а й найголовніше — можливість надавати інформацію людям, які, ховаючись від обстрілів у підвалах, потребують цієї інформації як ніколи.

Зйомки у Миколаєві, доставлення води у місто. Фото з особистого архіву Ірини Саєвич

«Колись я брала інтерв'ю у жінки, яку депортували в росію й вона змогла утекти закордон. Ця жінка розповідала, що в окупації, сидячи під час обстрілів у підвалі, для них не настільки важливим було мати їжу чи воду, як мати доступ до радіо. Вони слухали його при свічках на найтихішій гучності, щоб не привертати уваги. Їм було важливо чути, що Україна тримається, що країна бореться. Це було їхньою надією і силою. Ледь не на кожній зйомці в деокупованих селах і містах завжди я натрапляла на картини із радіо: у підвалах, на вулиці. На ті радіоприймачі, які пам'ятаю зі свого дитинства, коли дідусь слухав по одному з таких засідання Верховної Ради. 

Головна відповідь на питання: чому наша робота зараз важлива — бо її потребують люди. Ще один аспект цього питання — іноземна аудиторія, яка не завжди глибоко розуміє війну, розпочату росією, не розуміють контексту. Але це і є наша робота: видихнути, заспокоїти свої бурхливі емоції й пояснити на основі фактів, чому всі ці упередження, які насправді нав'язані потужним російським пропагандистським лобі, є хибними. Тому це не просто потреба, а наш обов’язок — виходити на міжнародний ринок, щоб доносити свою позицію і факти. Я переконана, що саме українські журналісти можуть значно краще пояснити іноземній аудиторії контекст війни», — впевнена журналістка Суспільного Ірина Саєвич

У форумі «Воєнні медівиклики-2022» поруч з іншими спікерами взяли участь і голова правління Суспільного Мовлення Микола Чернотицький, членкиня правління, відповідальна за інформаційне мовлення та за діджитал-платформу, Тетяна Кісельчук, головна продюсерка інформаційного мовлення Ангеліна Карякіна, виконавча продюсерка Радіо Культура Ірина Славінська, а також шеф-редактор новин Суспільне Харків Слава Мавричев. Спікери розповіли про роботу Суспільного в період повномасштабної війни та виклики, які постали перед компанією.

Нагадаємо, Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали Перший та Суспільне Культура й канали Суспільного радіо (Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media, а також в соцмережах Telegram, Facebook, Instagram, Youtube, Viber та Twitter англійською мовою для міжнародної аудиторії.