Дев’ятий рік Україна захищає свої кордони від російської агресії, понад два роки бореться з Covid-19, нині протидіє спробам агресора вкотре дестабілізувати Україну. Через нав’язування зовнішніх наративів та поширення фейків питання розвинення навичок критичного мислення сьогодні актуальне як ніколи.
Читайте також: Відгуки продюсерів регіональних філій Суспільного про онлайн-курс «Критичне мислення в українському контексті»
Отож, як захищатися в інформаційному полі, думати самостійно, навчитися відсіювати правду від брехні, аналізувати власну позицію та обґрунтовувати її — про це в інтерв'ю розповіла соціологиня Вікторія Бриндза, авторка онлайн-курсу «Критичне мислення в українському контексті», розробленого у межах проєкту Суспільного мовлення та ІЛУ УКУ для освітян, медійників та громадського сектора.
Наразі триває набір представників громадського сектора на онлайн-курс про критичне мислення. Охочі освоїти нові навички чи посилити наявні можуть зареєструватися за посиланням до 25 лютого.
Тема «критичного мислення» щороку стає все більш обговорюваною в суспільстві. З чим це, на вашу думку, пов’язано?
— Якщо дивитися на це запитання з перспективи критичного мислення, тоді варто запитати, чи критичне мислення справді важливе? І якщо важливе, то чому? Я можу припускати, що критичне мислення як тема з’являється зі збільшенням суспільної значущості людини, із підвищенням цінності людського життя, із розвитком якості життя, коли людина, її гідність, її унікальний внутрішній всесвіт стає найбільшою цінністю держави. І тоді стає цікаво зрозуміти, що впливає на мислення та дії людини, і чи ті рішення, які вона формує, є її власними чи нав’язаними оточенням, вихованням, генами, пропагандою. І це ті питання, що належать до сфери критичного мислення.
Критичне мислення — це про аналізування «споживаної» інформації? Чи не тільки?
— Визначень критичного мислення багато і підходів до його викладання теж. Я орієнтуюся на те, що це самостійне мислення, метамислення, тобто таке мислення, коли ми можемо аналізувати власні думки і виловлювати схеми, за якими ми думаємо. Це повільне мислення, якщо послуговуватись термінологією нобелівського лауреата Канемана, — це і спостереження, й аналіз, і здатність поставити свої швидкі реакції під сумнів. Це набагато більше, ніж аналіз інформації, інше світосприйняття.
Багато наших сучасників народилися і виховувалися в СРСР, коли самостійний аналіз, м’яко кажучи, не цінувався. Чи є складність у перевихованні вже усталених навичок?
— Раніше вважалося, що мозок дорослої людини є сформованим і вже не змінюється, але сучасні дослідження підтвердили, що мозок зберігає пластичність протягом усього життя. Ступінь цієї пластичності знижується орієнтовно з другого року життя людини, але вона не зникає. Тому зміни можливі, якщо є бажання. Інша справа, що для деяких людей ставити свої думки під сумнів може виглядати не надто привабливо. Когнітивні звички змінювати не просто, і тут відіграє роль контекст, в якому ми живемо.
Визнати свою помилку це ніби визнати власну поразку. Наш курс (ред. — практичний курс «Критичне мислення в українському контексті» для представників інформаційної, освітньої та громадської сфер) враховує український контекст і допомагає учасникам розібратися, чому ми можемо пручатися у розвитку навички критичного мислення.
Тобто навчати самостійного мислення краще з дитинства, зі шкільної парти?
— У цьому питанні є декілька рівнів. Років до десяти дитина значною мірою навчається за допомогою імітації. Критичне мислення тут розвивати ще рано. Але ми можемо готувати ґрунт до цієї навички. Для цього потрібно щиро цікавитися думкою дитини, якою б химерною вона не виглядала для нас, і запитувати про те, що ця думка означає, як вона виникла, які за нею стоять міркування. Ми не мусимо погоджуватися з такою думкою, але почути важливо.
Це цілком інший метод, ніж привчати дітей шукати правильну відповідь та зчитувати очікування старших. У школі та й в родинах багато речей поки ще не орієнтовані на розвиток самостійного мислення, причиною тут може бути наше тоталітарне минуле, але рух в цьому напрямку вже відбувається і він незворотний.
У кінці 2021 року стартував масштабний проєкт від Суспільного мовлення та ІЛУ УКУ — практичний курс «Критичне мислення в українському контексті» для представників інформаційної, освітньої та громадської сфер, над розробкою якого працювали саме ви. Чому було обрано фахівців саме цих сфер?
— За нашими міркуваннями, саме ці сфери найбільше впливають на переконання людей в суспільстві. Найсильніший вплив на цінності, напевно, мають сім’ї та оточення, в якому людина зростає, але на це у курсі ми не могли повпливати. Тому зосередилися на медіа, освіті та громадському секторі — ці сфери критично важливі для демократії, для розвитку нових відносин держава-громадянин, де громадянин є не гвинтиком, а суб’єктом.
Які навички зможуть опанувати учасники завдяки практикуму? Які є приклади ситуацій, коли критичне мислення допомагає?
— Ми починаємо курс із розуміння, що мозок людини — це не машина, не механізм, що пам’ять не працює як відеозапис, наші спогади змінюються кожного разу, коли ми їх видобуваємо з пам’яті, а сприйняття реальності залежить від настрою і попереднього досвіду. Зараз навіть виникла нова галузь науки «поведінкова економіка», яка враховує те, що люди не є раціональними істотами.
Учасники курсу тренують навичку помічати когнітивні хиби й розуміти, чому вони стаються. Далі ми розбираємося, як середовище в Україні може впливати на рішення та переконання людини, що страх і тривожність робить з нашим мисленням. Наприкінці курсу ми вчимося аналізувати аргументи й висловлюватися чітко і обґрунтовано.
Критичне мислення допомагає краще зрозуміти себе та взаємодію між людьми, вчить сперечатися безпечно та більш зважено приймати важливі рішення. Але воно, можливо, життя не полегшує, адже світ починає виглядати більш комплексно для тих, хто розвиває критичне мислення.
Нещодавно ви сказали, що практикум дозволить мінімізувати імітацію мислення. Що мається на увазі під «імітацією мислення»?
— У моєму викладанні трапляються ситуації, коли студенти очікують від викладачів відповідей, вказання правильного шляху, так ніби викладач є джерелом мудрості. В деяких дисциплінах це, мабуть, виправдано, однак у критичному мисленні слова викладача не мають бути догмою, студентам потрібно вчитися думати самостійно.
Імітацією я називаю зчитування патернів, зразків, натяків викладача та інших студентів, за якими студенти формують свої думки. До мого запитання «чому ви так думаєте?», деякі студенти ставляться з пересторогою, ображаються, ніби я стверджую, що так думати неправильно, тоді як я хочу краще зрозуміти аргументацію. Якщо викладач каже, що потрібно слова авторитетів ставити під сумнів, такі студенти це вивчать і повторюватимуть, але слова викладача ставити під сумнів не будуть. Для мене як викладачки це емоційно складний момент.
Якщо студенти ставлять мої слова під сумнів, це знак, що вони прогресують чи знак про те, що я щось роблю не достатньо добре? У своєму курсі я запланувала кілька провокацій, аби студенти почали розуміти, що вони самі відповідальні за свої думки й переконання.
Яке ваше враження від команди продюсерів регіональних філій Суспільного, яка стала першою групою, що пройшла ваш курс? Як на практиці медійники можуть використовувати набуті навички?
— Якщо стисло — я дуже позитивно вражена. Попри неймовірну зайнятість, вони знаходили час на курс і на мої прискіпливі завдання, демонстрували неабияку готовність працювати зі своїм мисленням. Та й рівень підготовки в них дуже високий. Хоча деякі учасники нарікали, що їм було мало взаємодії.
Я дуже пишаюся тим, що Суспільне мовлення робить у медійній сфері. Воно долає сильну інерцію суспільних очікувань отримувати з медіа готові правильні думки, продюсери це дуже добре розуміють. З часом суспільство оцінить, наскільки це складна, важлива і непомітна, на перший погляд, праця.
Нині стартував курс для освітян, який триватиме впродовж восьми тижнів. Як ви вважаєте, чи достатньо цього, аби почати людям думати інакше?
— Це дуже залежить від бажання. Навіть у 80 років можна вивчити іншу мову, якщо ви переконаєте себе, що вам це потрібно. Якщо людина готова поставити свої міркування під сумнів, прийняти свою вразливість, вісім тижнів буде достатньо, аби почати змінювати певні зразки мислення. І це добрий початок.
Курс побудований так, аби дати слухачам достатньо можливостей відчути смак критичного мислення, потренуватися помічати і приймати власні когнітивні хиби, відстежувати, звідки в них беруться ті чи інші переконання. Далі вже потрібна їхня самостійна робота, яка ніколи не закінчується. Це нове бачення світу і себе в ньому.
Не можемо не запитати про теми російсько-української війни та коронавірусу й великого потоку інформації довкола них. Порадьте, як тут не стати жертвою фейків, маніпуляцій, використовуючи критичне мислення?
— Складним моментом в існуванні фейків є те, що людям на фізіологічному рівні приємно в них вірити. І в сумнівну інформацію вірять не лише ті, кого ми умовно можемо назвати наївними. Це може бути пов’язано з глибоким біологічним бажанням людини бачити підтвердження своїх думок і ігнорувати те, що може поставити їх під сумнів.
Якщо говорити про конкретну пораду, то тут може допомогти такий принцип: якщо якась інформація дуже чіпляє вас емоційно (позитивно чи негативно) — ставте її під сумнів. Докладіть зусиль до того, аби пошукати критику своєї позиції, подумайте, що може свідчити про протилежну до неї позицію і знайдіть в собі сили зрозуміти аргументи ваших опонентів. Ви не мусите їх приймати, але спробуйте зрозуміти. Це буде вагомий крок в бік критичного мислення.
