У телецентрі «Олівець» презентували новий документальний фільм Суспільного про те, як передавали сімейну пам’ять про Другу світову війну — «Покоління (без) війни». Це відверті історії нащадків ветеранів, які воювали у лавах Червоної армії або ОУН та УПА, й про те, як пам’ять про минуле впливає на суспільство зараз.
Читайте також: Як працювати журналістам в умовах бойових дій — зустріч-дискусія на Суспільному
За словами генеральної продюсерки регіонального мовлення Суспільного Марії Фрей, мовник спробував розповісти через історії нащадків ветеранів, як українські сім’ї передавали пам’ять про Другу світову війну, і чому її важливо сьогодні артикулювати.
«Проєкт “Покоління (без) війни” для нас є важливим, а для Ольги Кутишенко — дебютним. Тема, яку вона обрала для своєї роботи, є дуже непростою. Зараз, на жаль, ми переживаємо той етап, коли не всі в Україні знають, як говорити про війну з Росією. Та ми маємо про це говорити, особливо зі своїми дітьми. Я зі своєю донькою часто говорю про це, оскільки ми самі з Донецької області, з Маріуполя, та приїхали до Києва вже після всіх подій. Моя донька, мої друзі та колеги дуже чітко розуміють, хто ворог, але для широкої аудиторії — це все ще питання, — переконана Марія Фрей. — Саме тому Суспільне вирішило взяти на себе відповідальність і спробувати розповісти, як це було раніше, як українські сім’ї передавали пам’ять про війну, яка вже була на території нашої держави. Історії, які нам вдалося знайти, — це те, що ми хочемо розповідати й артикулювати в нашому суспільстві».
Щоб зібрати історії нащадків ветеранів Другої світової війни, керівниця проєкту від Суспільного Ольга Кутишенко й команда продакшену — ФОП Кучерява А.А., яку залучили на умовах аутсорсу, побували у Києві, Львові та Дніпрі.
«На мою думку, дуже важливо розповідати в сімейному колі про цю тему на досвіді героїв, деякі з них присутні сьогодні в залі. Я вдячна їм, що вони змогли поділитися своїм досвідом з нами та глядачами. Переглянувши фільм, кожен з нас може осмислити, знайти щось своє у цих історіях та перенести досвід на себе. Наприклад, у мене, на жаль, в сім'ї про це не говорили з різних причин, тому у мене пам’ять про рідних обмежена», — підкреслила сценаристка фільму й керівниця проєкту Ольга Кутишенко.
У передпоказі також взяли участь герої стрічки, зокрема онук київського підпільника Дмитро Стембковський, онук ветерана УПА і підпільниці ОУН Данило Саламін, онука ветерана Червоної армії та наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького Ірина Рева.
«Прозвучала така думка, що ми травмовані. Це так, але є цікавий момент. Будь-яка криза, травма несе в собі величезний ресурс для трансформації. І на тому попелищі, з того генетичного запасу, який ми в собі несемо, можемо побудувати нову реальність, наше сприйняття в більш “апгрейдному” виді. Криза — це ресурс для розвитку. І саме в такому ключі й маємо розглядати нашу травмованість», — зазначила героїня фільму Ірина Рева.
Поділилися власними враженнями й інші герої — Дмитро Стембковський та Данило Саламін, на думку яких дебютна стрічка авторки Суспільного може зацікавити людей в багатьох країнах світу.
Доцентка кафедри культурології Українського католицького університету Ірина Старовойт, яка стала експерткою фільму, приєдналася до обговорення онлайн. Вона підкреслила, що розповіді нащадків українських ветеранів показали, наскільки різні уявлення про війну в України та Росії.
«Сьогоднішню війну називають не просто гібридною, вона наративна. Росія почала формувати свою оповідь, тріумфальний наратив про “велику вітчизняну війну” набагато скоріше, ніж українці взялися за розкопки власного життєвого досвіду з цією війною. Саме 100% української території було окуповано під час війни, фронт більшістю наших земель пройшов туди й назад. У той час як територію РФ було окуповано тільки на кілька процентів. Тому російська пам’ять про війну, за винятком блокадного Ленінграда і південних областей Кубані, це трохи ефемерна, не своя пам’ять. Можливо, тому їм легше було її міфологізувати. І якщо в Росії 75 років опісля всі ці гіркі, нелюдські досвіди вилилися у фазу “можемо повторити”, то в українців і багатьох наших сусідів, зокрема молдован, білорусів, це виливається у формулу “ніколи знову”», — закцентувала Ірина Старовойт.
Експертка переконана, що передана майбутнім поколінням пам’ять про нинішню російсько-українську війну стане основою вже для іншого фільму.
«Моя перша фраза після перегляду фільму — це фраза глибокої подяки, тому що коли я брала участь у зйомках, ні я, ні, можливо, навіть знімальна група не були впевнені, в що воно складеться. Зараз я дивлюся на цей фільм як на важливий мозаїчний пазл. Вам вдалося скласти історію, яка є тонким і точним переплетенням доль різних родин з різною географією, — зауважила Ірина Старовойт. — Цей фільм про рішучість бути вразливими і відвагу бути чесними. Адже герої показали в кадрі розкопки своєї родинної археології. Може, через 75 років знімуть інший фільм, де будуть фігурувати вже ваші і мої онуки, які розкажуть про наш теперішній досвід у всій своїй глибині і складності».
Своєю чергою, народний депутат та член Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Володимир В’ятрович зазначив, що «Покоління (без) війни» — приманка для глибшого вивчення історії своєї країни та родини.
«Сьогодні внуки намагаються відроджувати пам’ять про своїх дідусів, які воювали. Ця пам’ять актуальна для нас, особливо в умовах нової війни, особливо для онуків, які теж тепер воюють. Переконаний, переглянувши цей фільм, багато хто захоче ще більше заглибитися в історії героїв фільму, також в історію того ж київського підпілля», — додав Володимир В’ятрович.
З цією думкою погодилася керівниця Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного Анастасія Гудима: «Якщо увімкнути в мені редакторку, я розумію, наскільки колосальна робота була зроблена, щоб віднайти наших героїв і допомогти їм відкритися на камеру. Дякую і героям стрічки за відвертість. Якщо ж увімкнути в мені глядачку, то поки є така можливість, я негайно зателефоную своїй бабусі. Їй було три роки, коли почалася війна. Вона мені небагато розповідала про той час, але, думаю, що і я її про це не часто запитувала. Тому обов’язково запитаю у неї більше про свою родину та про те, що вона бачила і чула».
Напередодні відбулася телевізійна прем’єра документального фільму «Покоління (без) війни» на всіх регіональних телеканалах Суспільного.
Суспільне мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали UA: ПЕРШИЙ та UA: КУЛЬТУРА й канали Суспільного радіо (Українське радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура), а також 24 регіональні телерадіокомпанії. Новини про Україну та регіони читайте на сайті suspilne.media.
Фото — Володимир Шевчук
