На Закарпатті за інформаційної підтримки Закарпатської філії Суспільного відбувся мультидисциплінарний форум "СлободаКульт". Однією з подій форуму стала розмова "Харків – Ужгород на відстані 1286 км", у якій взяли участь представники Слобожанщини й Закарпаття – письменники Сергій Жадан, Євген Положій та Андрій Любка, а також співзасновниця волонтерської групи Help Army Іванна Скиба-Якубова. Модерував подію голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія.
Одне з ключових завдань форуму "СлободаКульт" – розвінчати численні міфи й стереотипи про Слобожанщину в цілому й Харків зокрема, а також налагодити міжрегіональні зв’язки й дати поштовх до активного розвитку культурного туризму в Україні. Тож учасники обговорення "Харків — Ужгород на відстані 1286 км" сформулювали своє бачення Закарпаття та Слобожанщини.
Одне з головних питань, яке надзвичайно хвилювало учасників зустрічі, поставив Зураб Аласанія:
"Чи багато ми знаємо один про одного, та чи знаємо ми хоча б що-небудь? Я хочу запропонувати один фокус. Слобожанщина висловить своє уявлення про Закарпаття, а Закарпаття – своє уявлення про Слобожанщину. Якщо доти не почнеться бійка, ми спробуємо навпаки: слобожанці розкажуть, як вони уявляють своє місто, і те саме зроблять закарпатці".
Розпочав дискусію Сергій Жадан, наголосивши на схожості цих регіонів України:
"У моїй уяві Закарпаття віддзеркалює Слобожанщину. Головною подібністю є спільні проблеми невизначеності; прикордонний, транзитний, межовий статус виявляється на всіх рівнях. Починаючи з економічного, тому що кордон – це контрабанда, та економічна орієнтація регіону спирається на присутність сусідньої держави. Також політичний рівень, адже сусідня держава має неабиякий вплив. І ця ж помежованість проявляється в культурному плані, тому що присутність кордону – це не тільки присутність адміністративних речей, це присутність етнічного, культурного та мовного міксів. Я думаю, попри те, що межування з Російською Федерацією і Угорщиною – це трішки різні речі, вони мають великий вплив на державу".
Своєю чергою, український поет Андрій Любка не визнав єдності Слобідської України:
"Мені здається, що Слобожанщини не існує. Я ніколи не мислив про цей регіон як про суспільність. Але що мене здивувало, що Слобожанщина розростається далі за свої межі. Я запитував у людей у Краматорську: "Як ви вважаєте, чому лінія розмежування пролягає тут?" На що вони відповіли: "Ми відрізняємось. Там – Донбас, а ми – Слобожанщина. У нас – це дух свободи. Ми на ньому виросли". Харків, на відміну, я Слобожанщиною би не назвав, як і Берлін – Німеччиною. Харків випав зі всіх слобід і становить собою щось окреме".
Всупереч цьому висловлюванню, Сергій Жадан аргументував своє бачення єдності Слобожанщини:
"У моїй уяві Слобожанщина цілісна, і вона існує. Попри те, що Слобожанщина не окреслюється адміністративно, вона дуже чітко позначається історичними бар’єрами. Це було видно за настроями населення 2014 року. Також Слобідський регіон можна назвати історичним, культурним, територіальним феноменом, який є щитом між Україною і Росією, через що Слобожанщина знаходиться під страшенним пресингом і задає дуже багато спротиву та сприйняття російських інтенцій.
Щодо Харкова, я можу назвати його "слобожанським мегаполісом". В умовах війни, Харків перебрав на себе статус столиці цілого регіону. Загалом Слобідський регіон має великий потенціал. Тут зміна настрою, розвитку може відбутись доволі швидко, хоча й не дуже легко".
На не менш важливу проблему вказала Іванна Скиба-Якубова: схід сприймає Західну Україну "як спільний ландшафт", не розрізняючи регіони й міста.
"Я досить часто стикаюсь із тим, що їду до Ужгорода, а люди приписують його до Галичини. З точки зору сходу, Західна Україна виглядає як спільний ландшафт. Ніхто не знає, що є інтелектуальна суперечка між Львовом та Івано-Франківськом, що Тернопіль – це зовсім інша історія, а Закарпаття і Буковина взагалі існують в інших вимірах. Це і є відповідь на те, скільки ми один про одного знаємо. У мене також була дуже споживацька картина Закарпаття, за що мені дуже соромно. Коли ми рік тому приїхали сюди, я дізналась, що Закарпаття має багато культурних інституцій, подібних до харківських. Ми дуже мало знаємо про сьогодення цього міста. Усе, що залишається в пам’яті: кава, липові алеї і т.д., аж доти, поки ти не починаєш глибше пізнавати це місце".
Під час дискусії звернули увагу й на історичні суперечності Закарпаття.
"Закарпаття має можливість створити свій "міф", але історичні обставини заважають цьому через брак інтелектуальних ресурсів, – зазначив Андрій Любка. – Також кожен закарпатець каже, що наш край багатонаціональний і багатокультурний, проте, можливо, Закарпаття і є різнонаціональним краєм, але його ніяк не можна назвати багатокультурним, тому що культури тут не перетинаються".
Письменник Євген Положій зосередився на одній із ключових відмінностей, що насамперед впадає в око, – туристичній привабливості двох регіонів:
"Дуже багато сумчан, харків’ян і слобожан відпочивають на Закарпатті, але я не знаю жодного закарпатця, який би відпочивав на Слобожанщині".
Своєю чергою громадська активістка Іванна Скиба-Якубова запропонувала два варіанти, чому до Харкова варто завітати: простіший – природа і складніший – люди. На її думку, до Харкова є сенс приїхати заради людей, інституцій та проектів.
Крім того, учасники форуму поділилися досвідом власного сприйняття одного з міст-господарів цьогорічного форуму – Мукачева, а також господаря торішнього форуму – Харкова.
"Тривалий час Харків для мене був сірим, тоталітарним містом, яке голосує за політичні сили, які я терпіти не можу. Але Сергій Жадан показав мені зовсім інший Харків, який я полюбив. Про Закарпаття скажу так: якби ще десь в Україні я хотів би жити, то це Мукачево. Бо нікуди не треба їхати на Новий рік", – розповів Євген Положій.
"Для мене Харків – історія про три речі. По-перше, це межа на кордоні здорового ґлузду і вільного світу. По-друге, це перехрестя – місце, яке тебе приймає і дозволяє бути тим, ким ти хочеш бути. По-третє, це феномен "толоки", люди можуть, ні на що не чекаючи, зібратися разом і зробити що завгодно", – додала Іванна Скиба-Якубова.
На завершення учасники розмови наголосили, що важливою метою "СлободаКульт" є трансформувати відмінне в спільне і подивитися, що це може дати для потенціалу розвитку всієї країни.
"Ми говоримо, що нас може поєднати телебачення, культура, масова культура тощо, але це не так. В останні роки ми побачили, що нас поєднала кров, нас поєднала війна. Завдяки цьому українці усвідомили величину своєї країни. Саме після війни збільшився інтерес до інших регіонів, до України в цілому", – сказав український письменник і перекладач Андрій Любка.
Дискусію транслювали в ефірі Закарпатського Суспільного – телеканалу "Тиса-1". Відеозапис дискусії можна переглянути на Youtube-каналі Закарпатської філії.
Нагадаємо, UA: СУСПІЛЬНЕ МОВЛЕННЯ стало інформаційним партнером мультидисциплінарного форуму "СлободаКульт".
