У четвер, 10 червня, о 20:00 на форумі «Південна стратегія розвитку» — Міжнародному інвестиційному форумі, присвяченому розвитку Півдня — відбудеться показ фільму «Самоповернення в Крим» із проєкту Суспільного «НАШІ 30». Подія відбувається поблизу селища Стрілкове на Арабатській стрілці.
Представить фільм режисерка Анна Цигима та одна з героїнь фільму Ельміра Катакі.
Автори фільму — Наталя Гуменюк та Анна Цигима.
Читайте також: Стартували зйомки нового сезону «Відтінків України» — історії з життя нацспільнот і корінних народів України
«Наш фільм про повернення кримських татар з депортації покажуть за 5 кілометрів від адмінкордону з тепер уже окупованим Кримом. Наприкінці існування Радянського Союзу багато кримських татар перебиралися в Херсонську область, щоб просто бути ближчими до Криму, куди їх не пускали взагалі. Зараз у такій ситуації опинилися усі ми. На форумі будуть представники сотень місцевих громад півдня, міністри, чиновники, іноземні дипломати. Наш фільм розповідає про те, як перепони, які створюють держава і суспільство, ламають і руйнують долі людей. Це, звісно, й нагадування про те, що зараз, по суті, відбувається нова депортація з Криму. Але крім цього в цьому показі ми також бачимо можливість показати учасникам, як багато залежить і від суспільства довкола, про відповідальність української держави перед переселенцями й корінним народом кримських татар», — говорить співавторка проєкту «Самоповернення в Крим» і керівниця проєкту «Наші 30» до 30-ліття незалежності, про досвід України в 1990-ті Наталя Гуменюк.
Фільм «Самоповернення в Крим» — про інстинкт самозбереження не однієї людини, а цілого народу, пояснює один з його героїв, зіставляючи події на півострові наприкінці 1990-х та навесні 2014 року. У фільмі зібрані історії «самоповернення» різних кримськотатарських родин, які починали нове життя в однаково важких умовах: без права на житло та землю, на гідну роботу за освітою, майже без підтримки місцевого населення і з шаленим опором ще радянської бюрократії.
На зламі вісімдесятих і дев’яностих кримські татари масово поверталися в тоді ще радянський Крим, де стикалися з протидією з боку і місцевої влади, і населення, нацькованого пропагандою. Право купити бодай якесь житло, влаштуватися на роботу, отримати пай землі кримським татарам доводилося виборювати під час численних акцій протесту, виступів, постійного тиску та перемовин з місцевими чиновниками.
Тодішня влада називала це самозахопленням. Для кримських татар це було — «самоповернення».
