Травень 25, 2020
Ведуча UA: Радіо Культура Дар’я Озерна — про безпечний вихід із карантину, нову книжку й користь читання
28 травня вийде книжка «Ви це зможете! 7 складових здорового способу життя» ведучої UA: Радіо Культура, біологині й письменниці Дар’ї Озерної. У своїх програмах вона популяризує біологію, здоровий спосіб життя, а також поєднує науку та медіа. Як українцям безпечно вийти з карантину — далі в розмові.
Читайте також: Що читати під час карантину: 5 спецпроєктів на новинному сайті Суспільного
Карантин став стресом для багатьох українців. Як повернутися до нормального харчування та фізичної активності після виходу з нього?
— Карантин став стресом передусім через невизначеність, паніку, проблеми з грошима, роботою і дітьми, а не через харчування й фізичну активність, які змінилися на карантині. У когось вони змінилися, а в когось — ні. І це залежало, мабуть, не стільки від можливостей, скільки від пріоритетів та усвідомленості. Чи я справді хочу їсти? Чи не завелика в мене порція, адже я зараз сяду й буду сидіти? Чи я зараз працюю, а чи гортаю стрічку новин, тож марную час і можу використати його на тренування?
На ютубі безліч тренувань, зокрема й танцювальних, або вправи з власною вагою. Це можна робити на карантині, на хуторі без жодних спортцентрів, аби інтернет був, можна навіть в офісі щось робити. Щоб повернутися до нормального харчування й активності, слід розуміти свої потреби, можливості харчування та тренувань, подумати, де ми систематично помилялися на карантині, і чинити інакше. Найпростіше, що раджу зробити, — це користуватися велосипедом і ногами, а не громадським транспортом, самостійно готувати собі їжу, тільки переважно з овочів та зелені. А замість десерту обрати полуницю.
Саме явище «карантину» для людини — як впливає на здоров’я? Це зміна багатьох соціальних звичок. Такої ізоляції людство не знало вже майже століття.
— У такій ізоляції постійно перебуває багато людей старшого віку, люди з інвалідністю, частина молодих батьків. Я навіть рада, що всі відчули, як воно — бути відрізаними від всіх. Брак спілкування й руху є одним із ключових акселераторів розвитку деменції в людей старшого віку. Недостатній рух — це причина поганого сну та розвитку ожиріння в дітей. Сидіння в соціальних мережах — це погіршення самооцінки й розвиток тривожності. Для людей, які все життя втікали від себе чи уникали відвертості в стосунках, перебування сам на сам може стати катастрофою, яка давно назріла. Хоча краще потрапити в цю кризу й подолати її, ніж постійно втікати від себе на тусівки. Мені здається, досвід карантину слід не забути як страшний сон, а пропрацювати: щось зрозуміти про себе, дещо змінити, чимось пишатися.
Основи здорового харчування влітку: чому надавати перевагу, а чого — уникати?
— Тут досить просто. Їсти все, що дозріває: овочі, зелень, ягоди, фрукти, бобові — і доповнювати це кашами, м’ясом, рибою та яйцями, але не щодня, слухатися сигналів тіла про голод і спрагу. Відрізняти, чи ми голодні, чи нам просто тривожно. Знати, що від алкоголю падає рівень глюкози в крові й хочеться їсти. Бути в курсі, що в спеку, хоч як парадоксально, допомагає гарячий чай, а не холодна кола. Не купувати морозива, картоплі фрі й солодких напоїв. Не пити пива в спеку. Не купувати сушеної риби.
Якщо ви не уявляєте життя без морозива, купіть собі велику упаковку хорошого (без маргарину) й додайте до нього йогурт, кисломолочний сир, ягоди, фрукти, горіхи, печені яблука й груші, заморожені банани. Так ви зробите його багатшим на нутрієнти та клітковину й вдвічі зменшите кількість цукру в порції свого десерту. Пам’ятайте, цукор у нашому раціоні не має перевищувати 25–35 грамів на добу. У 100 грамах морозива цукру десь 25 грамів.
Через обмеження пересування, відсутність роботи й невизначену ситуацію в системі охорони здоров’я, напевно, багато людей відкладуть відпочинок на морі чи в горах. Як це позначиться на самопочутті і які альтернативи в разі обмежених можливостей?
— Це міф, що море корисне. Лежання на пляжі шкодить здоров’ю, особливо дитячому, збільшує ризик раку шкіри, викликає фотостаріння, а тривале неробство (без зміни місця й нових вражень) не робить нас розумнішими та спокійнішими. Розумію, що море — то святе для багатьох, але здоров’я ви точно не втратили. Не переймайтеся. Може, буде оксамитовий сезон.
В Україні розвивається зелений туризм, коли ви живете в чиїйсь садибі в Карпатах і не лише там, є організовані велотури. Їх уже відновили. Це корисно, цікаво й точно дешевше ніж Затока. Може, хтось має дачу чи родичів у селі. Там можна добре провести час. Усе залежить від нашого ставлення до змін і здатності помічати нове, цікаве, варте уваги й цінне будь-де та вміти бути наодинці із собою чи близькими без потоку розваг. Було б добре, якби наші заповідники au pair запросили волонтерів. Це поширена світова практика, туди ще треба пройти відбір, а потім жити й працювати на природі якийсь час. Я б поїхала.
Ви вирішили презентувати свої ідеї в книжковому нон-фікшні. Наскільки книжка як джерело інформації нині актуальна?
— Як журналістка я створюю огляди конкретних наукових і медичних питань. Люблю писати, я людина текстів. Моя фахова освіта, інтереси й робота стосуються здоров’я, способу життя, біохімії, генетики, фізіології, нутриціології, психічного здоров’я та протоколів лікування. Тому давно мріяла написати таку книжку й рада, що Yakaboo Publishing зголосилися працювати з українською авторкою, а не переклали черговий бестселер зі Штатів.
У книжці, як і в усіх текстах, які пишу, від мене лише формулювання, форма. Але факти, поради, твердження, навіть сумніви — із фахових джерел, які пройшли рецензування, затвердження чи випробування часом, що важливо в разі експериментів. Науковий редактор книжки — професійний лікар Руслан Буяновський. Тому зміст тут перевірений і надійний. У цьому головна перевага порівняно з інстаграмом чи іншими популярними й легкими для споживання джерелами.
Інша річ, яка становить і складність, і перевагу книжки, — це створення наративу та контексту. Починаємо зі вступу й далі розгортаємо факти, даємо контекст, повторюємо важливе, пояснюємо терміни, процеси, наводимо приклади та аналогії. Це потребує часу. Прочитати пост, у якому кажуть, що о шостій ранку виділяється кортизол, а об одинадцятій — серотонін, чи іншу вигадку — значно легше. Але це нічого не дасть для розуміння теми й здатності орієнтуватися в ній, мислити самостійно та обирати рішення. А не копіювати чуже меню й величину порцій, які вам не потрібні.
Можлива складність — це реактивний опір. Людині кажеш, що робити, а вона обурюється: «Я сама знаю, яка в мене має бути вага, що мені їсти й коли лягати спати». Тому намагалася залишити читачам якомога більше простору для власного свідомого вибору й хотіла радше поінформувати, а не сказати — «робіть те, не робіть цього». Сподіваюся, опору це не викличе й читачі знайдуть те, що їм потрібно.
Ще одна штука — це гра в «так, але...». Коли людина наче хоче поради, має певний запит, та коли кажуть, що робити, починає сипати 100500 аргументів, чому не робитиме цього. «Але ж смажена картопля така смачна!.. Але ж все одно, коли бігаєш, є ризик тромбозу!..» Це свідчить про те, що змінювати ніхто нічого поки що не хоче. Але це вже справа кожного. Авторка не може передбачити кожне але.
На ваш погляд, чому читання корисне?
— Воно розвиває мовлення. Це особливо важливо, якщо його день у день спотворюють короткі повідомлення та емодзі. Треба вчитися мислити розгорнутими конструкціями й не занедбувати цього вміння. Мова — дім буття.
Читання розвиває фантазію. Щоб уявити, про що пишуть Джоан Роулінг чи Софія Андрухович, треба вміти читати уважно й зводити зі слів світи подумки. Воно допомагає якісно заснути. Маю на увазі не нудну літературу, а те, що ми відволікаємося від блакитного екрана, нас припиняють бомбардувати новинами й образами.
Читання дає контексти та підштовхує до рефлексії. Нині всі — фахівці з усього й дізнаються новини із заголовків. Але світ складніший, освіченість і здатність скласти власну думку ґрунтуються на обмірковуванні сенсів та міцному фундаменті з фактів. Книжки дають інформацію і водночас — залишають простір для думання. Відповіді не знаходять, їх вибудовують.