Scroll Top
Що читає команда Суспільного — ЧАСТИНА I
Що читає команда Суспільного — ЧАСТИНА I

3 березня відзначають Всесвітній день письменника. Команда Суспільного вирішила долучитися до свята й розповіла про книжки, які змінили світогляд і допомогли зрости професійно.

 

Анна Чередніченко, ведуча новин на телеканалі UA: ПЕРШИЙ

Антуан де Сент-Екзюпері — «Маленький принц»

Це про те, як легко й водночас страшенно важко залишатися людиною: не засуджувати, піклуватися, пробачати й любити, цінувати, що маєш, і завжди дивитися глибше. Про те, чому діти щасливіші за дорослих і чому дорослі завжди мають бути трохи дітьми.

 

Майкл Доббс — «Картковий будинок»

«Картковий будинок» навчив мене не вірити на слово нікому, перевіряти й ставити під сумнів усе до найменшої дрібниці. Іноді навіть найшляхетніші, на перший погляд, учинки ховають за собою чийсь біль, падіння чи втрати. У політиці добро може дорівнювати підступності, допомога — ударові в спину, а правда бути не більше ніж чиєюсь уміло замаскованою брехнею.

 

Олена Гусейнова, ведуча UA: Радіо Культура

Мілан Кундера — «Жарт»

На епізоді, де головний герой надсилає своїй коханій листівку-жарт, яка потрапляє до рук чеських спецслужб і ламає життя головного героя, бо спецслужби вміють читати тільки буквально, я зрозуміла, що нічим іншим, окрім літератури, я займатися не буду.

 

Микола Кун — «Легенди і міфи Стародавньої Греції»

Це детальний і трохи спрощений переказ давньогрецьких міфів. Мій Кун був зачитаний до дір. У прямому сенсі. Але найважливіше, що мій Кун став ключиком, яким відкривався світ читання. Кунівські історії залишаються зі мною і сьогодні: у драмах Лесі Українки й Жана Кокто, поезії Луїзи Глюк і Сергія Жадана, прозі Володимира Єрмоленка та Джеймса Джойса.

 

Таміла Бутко, продюсерка філії Суспільного UA: ЖИТОМИР

BBC — «Редакційні настанови Бі-Бі-Сі»

Принципи й підходи, про які йдеться в цій книжці, лягли в основу підручників із журналістики й вітчизняних монографічних досліджень. Вони є основою стандартів, за якими працює Суспільний мовник України.

 

Джон Максвелл Кутзее — «Життя й час Міхаеля К.»

Цей, як й інші його твори, із якими я вже встигла ознайомитися, залишають присмак — хоч і не завжди оптимістичний. Перегорнувши останню сторінку, ти ще певний час розмірковуєш над прочитаним, відповідаючи на запитання, які сама собі поставила.

 

Вікторія Польченко, креативна продюсерка UA: Радіо Промінь

Дорж Бату — «Франческа. Повелителька траєкторій»

Скажу чесно, мене підкупила «аварійно-емоційно-відверта вдача» головної героїні, уміння співпереживати й, хай там що, завжди виплутатися з різнокаліберних життєвих ситуацій.

 

Жан Абітболь — «Влада голосу»

Ще ніхто так точно не аналізував властивостей голосу політиків, акторів та журналістів із погляду впливу на аудиторію. Одного тембру недостатньо, аби тебе слухали, а головне — чули.

 

Олександр Рубан, продюсер філії Суспільного UA: МИКОЛАЇВ

Тара Беннетт — «Шоуранери: Мистецтво управління телешоу»

Якщо вам цікаво дізнатися, як створювалися ваші улюблені серіали, і ви хочете потрапити в залаштунки, тоді ця книжка для вас. Її складно назвати професійною та спеціалізованою, є корисніша література, але якщо ви навіть гадки не мали, як створюються телевізійні шоу, то вона для вас.

 

Брати Стругацькі — «Пікнік на узбіччі»

У фантастичній повісті є і сталкери, й артефакти, і зона, а події відбуваються після візиту невідомої цивілізації на Землю. Книжку Стругацьких я читав із задоволенням, тому не хочу спойлерити. Якщо ви фанат або гри, або книжок «сталкер», то вам точно варто прочитати повість.

 

Єлизавета Цареградська, телеведуча UA: КУЛЬТУРА

Марина Абрамович — «Пройти крізь стіни»

Ця книжка надихає, перевертає з ніг на голову цілком звичні й буденні речі. Чи певні ви, що надпити зі склянки — це так просто й нічого за собою не несе? Хутчіш до книгарні — Абрамович усе пояснить.

 

Максим Ільяхов та Марина Саричева — «Пиши, скорочуй»

Якщо навіть ви пишете тільки повідомлення в телефоні — ця книжка для вас. «Пиши, скорочуй» остаточно зруйнує міф — «що складніше написано, то розумніше» — і переконає, що треба писати просто й доступно. Знадобиться журналістам, які досі вважають, що складносурядні й складнопідрядні речення — це круто.

Друга частина «Що читає команда Суспільного» — за посиланням.

Що читає команда Суспільного — ЧАСТИНА I
Що читає команда Суспільного — ЧАСТИНА I

3 березня відзначають Всесвітній день письменника. Команда Суспільного вирішила долучитися до свята й розповіла про книжки, які змінили світогляд і допомогли зрости професійно.

 

Анна Чередніченко, ведуча новин на телеканалі UA: ПЕРШИЙ

Антуан де Сент-Екзюпері — «Маленький принц»

Це про те, як легко й водночас страшенно важко залишатися людиною: не засуджувати, піклуватися, пробачати й любити, цінувати, що маєш, і завжди дивитися глибше. Про те, чому діти щасливіші за дорослих і чому дорослі завжди мають бути трохи дітьми.

 

Майкл Доббс — «Картковий будинок»

«Картковий будинок» навчив мене не вірити на слово нікому, перевіряти й ставити під сумнів усе до найменшої дрібниці. Іноді навіть найшляхетніші, на перший погляд, учинки ховають за собою чийсь біль, падіння чи втрати. У політиці добро може дорівнювати підступності, допомога — ударові в спину, а правда бути не більше ніж чиєюсь уміло замаскованою брехнею.

 

Олена Гусейнова, ведуча UA: Радіо Культура

Мілан Кундера — «Жарт»

На епізоді, де головний герой надсилає своїй коханій листівку-жарт, яка потрапляє до рук чеських спецслужб і ламає життя головного героя, бо спецслужби вміють читати тільки буквально, я зрозуміла, що нічим іншим, окрім літератури, я займатися не буду.

 

Микола Кун — «Легенди і міфи Стародавньої Греції»

Це детальний і трохи спрощений переказ давньогрецьких міфів. Мій Кун був зачитаний до дір. У прямому сенсі. Але найважливіше, що мій Кун став ключиком, яким відкривався світ читання. Кунівські історії залишаються зі мною і сьогодні: у драмах Лесі Українки й Жана Кокто, поезії Луїзи Глюк і Сергія Жадана, прозі Володимира Єрмоленка та Джеймса Джойса.

 

Таміла Бутко, продюсерка філії Суспільного UA: ЖИТОМИР

BBC — «Редакційні настанови Бі-Бі-Сі»

Принципи й підходи, про які йдеться в цій книжці, лягли в основу підручників із журналістики й вітчизняних монографічних досліджень. Вони є основою стандартів, за якими працює Суспільний мовник України.

 

Джон Максвелл Кутзее — «Життя й час Міхаеля К.»

Цей, як й інші його твори, із якими я вже встигла ознайомитися, залишають присмак — хоч і не завжди оптимістичний. Перегорнувши останню сторінку, ти ще певний час розмірковуєш над прочитаним, відповідаючи на запитання, які сама собі поставила.

 

Вікторія Польченко, креативна продюсерка UA: Радіо Промінь

Дорж Бату — «Франческа. Повелителька траєкторій»

Скажу чесно, мене підкупила «аварійно-емоційно-відверта вдача» головної героїні, уміння співпереживати й, хай там що, завжди виплутатися з різнокаліберних життєвих ситуацій.

 

Жан Абітболь — «Влада голосу»

Ще ніхто так точно не аналізував властивостей голосу політиків, акторів та журналістів із погляду впливу на аудиторію. Одного тембру недостатньо, аби тебе слухали, а головне — чули.

 

Олександр Рубан, продюсер філії Суспільного UA: МИКОЛАЇВ

Тара Беннетт — «Шоуранери: Мистецтво управління телешоу»

Якщо вам цікаво дізнатися, як створювалися ваші улюблені серіали, і ви хочете потрапити в залаштунки, тоді ця книжка для вас. Її складно назвати професійною та спеціалізованою, є корисніша література, але якщо ви навіть гадки не мали, як створюються телевізійні шоу, то вона для вас.

 

Брати Стругацькі — «Пікнік на узбіччі»

У фантастичній повісті є і сталкери, й артефакти, і зона, а події відбуваються після візиту невідомої цивілізації на Землю. Книжку Стругацьких я читав із задоволенням, тому не хочу спойлерити. Якщо ви фанат або гри, або книжок «сталкер», то вам точно варто прочитати повість.

 

Єлизавета Цареградська, телеведуча UA: КУЛЬТУРА

Марина Абрамович — «Пройти крізь стіни»

Ця книжка надихає, перевертає з ніг на голову цілком звичні й буденні речі. Чи певні ви, що надпити зі склянки — це так просто й нічого за собою не несе? Хутчіш до книгарні — Абрамович усе пояснить.

 

Максим Ільяхов та Марина Саричева — «Пиши, скорочуй»

Якщо навіть ви пишете тільки повідомлення в телефоні — ця книжка для вас. «Пиши, скорочуй» остаточно зруйнує міф — «що складніше написано, то розумніше» — і переконає, що треба писати просто й доступно. Знадобиться журналістам, які досі вважають, що складносурядні й складнопідрядні речення — це круто.

Друга частина «Що читає команда Суспільного» — за посиланням.