З вересня минулого року на Українському радіо стартувало ранкове шоу "Сьогодні. Зранку", яке звучить у будні з 8:00 до 10:30. Одна із ведучих – Тамара Гусейнова, – раніше працювала на радіо "Промінь", співпрацювала з австралійською телерадіокомпанією SBS World News, була редакторкою на телеканалі UA: ПЕРШИЙ. Її ім’я сьогодні на вустах у радіослухачів.
Про шоу "Сьогодні. Зранку", специфіку роботи у парі, особливості радіоефіру, довіру слухачів та секрети успіху Тамара Гусейнова розповіла в інтерв’ю.
Пані Тамаро, можливо одразу кілька слів скажете про нове шоу, як швидко прижилися в цій ролі?
Насамперед, я вдячна за можливість працювати на Першому каналі Українського радіо. Вважаю, що ми, разом із співведучим, а також головним продюсером Українського радіо Дмитром Хоркіним прекрасно доповнюємо одне одного. Головна мета шоу – ґрунтовно аналізувати й оперативно висвітлювати актуальні теми дня й доносити до слухача. Наше завдання, як ведучих, бадьорити та заряджати позитивною енергією слухачів Суспільного радіо, особливо тих, хто заварює ранкову каву чи чай, збирає дітей до школи чи просто знаходиться в дорозі.
А як починався ваш шлях на радіо?
Я навчалася в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Вже тоді була в радіо групі. Одного дня до нас прийшов директор Інституту журналістики, професор, доктор філологічних наук Володимир Різун і запропонував співпрацю. Він був ведучим суспільно-інформаційної програми "Право на слово". Саме набирав творчу групу й запропонував співпрацю тим, хто хоче спробувати себе. Я і мої подруги відважилися. До творчої групи входили Марія Виноградова, Віталія Сірко, Анастасія Багаліка, Марія Сизон, Олена Міщенко. То був неймовірний досвід. З нами працювала ще викладачка Інна Белінська. Ми створили цікавий і незвичний для Українського радіо продукт. Називався він – "Вечірній променад". Це три години ефірного часу. Ми його так цікаво ділили: перша година – інформаційна, суспільно-політична. До того ж, у нас був народний мікрофон. Дуже багато приймали телефонних дзвінків від радіослухачів. Серед гостей – відомі політики, знані українці. Теми піднімали дуже цікаві. Причому, спочатку створювали такий ефект, наприклад, ніби їдемо в потязі. За кадром ставили звук коліс, вигадували напрям потягу. І ось, одного разу, у студії була політик Анна Герман. Слухачі настільки повірили у той потяг "Київ–Львів", у те, що вона насправді їде до Львова, що люди почали збирати пікети й пообіцяли вирвати при зустрічі кульчики. Народний мікрофон так спрацював, що наша "героїня" перелякалася й вибігла зі студії, сказавши, що ми все спеціально підлаштували. Друга година програми – соціально-розважальна тема: говорили про музику, розігрували всілякі призи, починаючи від морозива. Першу годину в студії працювали Володимир Різун та Інна Белінська, а другу й третю годину працювали ми – студенти. Згодом Володимир Різун узяв нас співведучими в інформаційну програму, дозволяв самостійно працювати над темами. Була повна свобода творчості. Пізніше ми створили передачу "Індикатор" про культурне та музичне життя.
Через ваші програми пройшло багато відомих співаків, культурних діячів… Є випадки, деталі, які згадуються й нині?
Так, у моїй пам’яті й нині живе лідер гурту "Скрябін" Андрій Кузьменко (Кузьма). Він був частим гостем програми "Індикатор". В мене навіть збереглися деякі записи. Ми розігрували його нові диски, футболки. Та якось закінчилися призи, Кузьма їхав у турне і ми вимушені були зустрітися з ним на півдорозі, аби забрати диски. Пригадую здивованого до істерики таксиста, коли той побачив наживо Кузьму з його шевелюрою, а зверху шапочка…
Знаю, що не менш цікавою у вас була медична програма?
Так, на тому ж "Промені" з Оленою Браіловою, яка нині є програмним директором UA: Суспільне мовлення, ми вели медичну програму "Сімейні години". То також був цікавий досвід. Програма про здоров’я родини, сімейні взаємини та традиції, а також конфлікти і шляхи їх вирішення. Мене практично знали всі працівники міністерства охорони здоров’я, доводилося тісно співпрацювати. Постійні радіослухачі часом приходили знайомитися з ведучими. До речі, після закриття передачі, вони ще довгий час телефонували й запитували: "Куди поділася Тамара Гусейнова? Чому вона нам не розказує про секс щонеділі?"
Радіослухачі швидко звикають до ведучих, рідняться з ними. Власне, у кожної програми, у кожного ведучого вже є своя аудиторія. Як у вас із цим зараз?
Трохи важко працювати з абсолютно новим слухачем. Та й планку поставлено високу. Вересень був складним. Реакція була різною. Наприклад, агресивною була реакція, коли порушували питання корупції в школі. Мова йшла про те, що вчителі беруть хабарі. Мені дорікали, що я плюндрую ім’я українського вчителя. Але згодом порозумілися, погодилися, що я за справедливість, бо ж маю конкретні доказові приклади. Пізніше, коли в ефір виходила сама, радіослухач мене вже підтримував. Та й завдання наше, як ведучих, полягає в тому, що ми маємо не розважати радіослухача, а заставити його думати, розмірковувати, бути інформованим. Часом нам доводиться змінювати стандартні шаблони й вносити корективи. Наприклад, у ці дні мали попереджати в ефірі радіослухачів про снігопад і сильні заморозки. Коли працюєш в парі, дуже важливо відчувати підтримку від колеги. А з Дмитром Хоркіним досить комфортно працювати. Глядачам пощастило, що він генпродюсер, адже у прямому ефірі може відповісти на запитання з реформування Суспільного мовлення.
Тобто радіо для вас – це… Як би продовжили думку?
Українське радіо – це дуже особистий простір, це назавжди. Паралельно з радіо у мене багато проектів на телебаченні, активне продюсорське життя. Та все ж радіо перемагає. Я пишаюся тим, що за десять років роботи на радіо я лише один раз проспала ефір. Головне на радіо – це вміло підібрати звук, правильно розставити голосові акценти, намалювати реальність. Тільки справжній радійник може виплутатися з будь-якої ситуації.
Як проводите час на дозвіллі? Звідки черпаєте натхнення?
Дуже люблю подорожувати, але останнім часом не зовсім вдається. Частіше відпочиваю у батьків у передмісті Києва. Цікавлюся кіно. З Дмитром Хоркіним обговорюємо новинки, ділимося враженнями, що варто подивитися.
Що б побажали радіослухачам?
Слухати Українське радіо, телефонувати, висловлювати свою думку й бути чемними в обговореннях.
Розмовляла: Людмила Чечель
