Від бересту — до "цифри"
Сивочолий чернець Нестор, схилившись над столом, пише історію свого народу. Цей епізод, увічнений у мармурі, — красномовне свідчення того, що люди здавна прагнули зберегти інформацію для своїх нащадків.
Колись історію свого життя наші пращури писали на камені, глині, бересті, потім — на папері, а ще пізніше світ завоювали машинні носії інформації: циліндри Едісона, грамофонні платівки, магнітні стрічки й диски. До речі, прообраз сучасного диска понад пів століття тому розробив В’ячеслав Петров — аспірант Київського інституту кібернетики.
Нині ж — ера цифрових технологій, що допомагають миттєво надсилати листи за тисячі кілометрів, а через вебкамеру бачитися й спілкуватися з рідними наживо. Власне, цей винахід дає змогу Українському радіо передавати сигнал в різні куточки планети, гуртуючи нас навколо диктанту в День української писемности та мови.
Хоч оцифровування й полегшує нам спілкування, проте живе слово має свою чарівну силу. Справді, дохристиянські пісні "На Івана, на Купала", "Ой весно, весно, днем красна" й тисячі інших дійшли до нас не в глині, бересті чи "цифрі", а через живе слово, що передавали наші предки з уст в уста, єднаючи нас в українську родину.
Автор диктанту: Олександр Авраменко
