Про свої п’ятнадцять років на телебаченні ведуча програми «Тема дня» на суспільному телеканалі UA: ПЕРШИЙ Ольга Сніцарчук розповідає з теплотою: коли займаєшся улюбленою справою, можна й не помітити, що ти в журналістиці так давно! Ще студенткою вона почала працювати журналісткою в газеті, згодом була парламентською кореспонденткою на телебаченні, а пізніше — ведучою багатогодинних інформаційних марафонів. Два роки тому Ольга приєдналася до команди Суспільного мовника. Ми розпитали ведучу про її досвід і роботу в прямоефірній програмі «Тема дня».
«Допоки маю надію на Суспільне — працюватиму»
— Мій шлях у журналістиці такий довгий, що часом мені здається, що треба щось змінювати, але допоки маю надію на Суспільне — працюватиму. Проте багато моїх колег здаються й знаходять інші способи для самовираження. Мені б не хотілося казати, що професія журналіста вмирає, але трохи сумно дивитися на те, що відбувається довкола журналістики. Я почала працювати студенткою другого курсу на різних посадах: і редакторкою відділу в газеті була, і просто любила дописувати. Тоді не розглядала варіант, що прийду на телебачення. Коли потрапила на «5 канал», то затрималася надовго й навіть не помітила, що пропрацювала тринадцять років — це була постійна диверсифікація діяльності: починала журналісткою в полі, потім тривалий час була парламентською кореспонденткою, а крім того, редакторкою тижневика, ведучою інформаційних марафонів — п’ятигодинних прямих ефірів без суфлера. Під час цих марафонів обговорювали різні теми, тож у студії був постійний потік гостей. Тепер у «Темі дня» на Суспільному я це роблю в «спресованому» вигляді за п’ятдесят хвилин.
«Не вагаючись, стрибнула в Суспільне»
— Добре пам’ятаю той час, коли прийшла на Суспільне два роки тому. Вирішила, що працюватиму тут, за п’ятнадцять хвилин — блискавично, як для мене — людини, яка постійно роздумує. А тут — зопалу, так би мовити, не вагаючись, стрибнула в Суспільне. Обійшлося без довгих розмов. Чи справдилися сподівання? Я працюю в прямому ефірі, здебільшого без суфлера, тому думати, що в мене будуть якісь інші обов’язки чи щось інше в плані — ні. Я працюю так, як і збиралася. Щодо самої організації, щодо того, як розвивається Суспільне — тут багато було сюрпризів.
«На програмі «Тема дня» працювало всього четверо людей»
— Нещодавно до нашої команди приєдналися журналіст, другий редактор і випусковий редактор. У багатьох були здивовані очі, коли дізнавалися, що в нас на програмі «Тема дня» працювало всього четверо людей — із них двоє ведучі, які мінялися тиждень через тиждень! Тоді формат «Теми дня» був дещо іншим: наша програма складалася з двох блоків по десять хвилин, між якими було три години проміжку. Нині «Тема дня» збільшилася до п’ятдесяти хвилин прямого ефіру.
«Прямий ефір — це несподіванки»
— Кожен прямий ефір — це несподіванки, щось може піти не так: щось може поламатися, можуть зірватися включення, а гість — заблукати дорогою до студії. Я до всього готова, особливо після випадку на попередній роботі, коли під час прямого ефіру до студії забігла маленька донька депутатки.
«Я люблю новини й хочу бути в курсі подій»
— Що я можу порадити журналістам — читати вдень і вночі новини. Мені пощастило більше — я люблю новини й хочу бути в курсі подій. Навіть якщо вночі розбудити — готова вийти в ефір. Щодо фейків, які можуть робити журналісти — вони мають бути обізнаними й розуміти, що слід бути більш уважними, ніж досі. Наприклад, журналісти ВВС ніколи б не зіткнулися з нашими проблемами, бо в них є правило двох джерел — у такий спосіб можна убезпечити себе. Під час програми в прямому ефірі проводити фактчекінг складно. В екстрених випадках я використовую телефон, але ідеальний варіант — це так, як роблять у політичному токшоу «Зворотний відлік» — у них працюють експерти від VoxCheck й одразу все перевіряють. Я вважаю це класною знахідкою.
«Подорож — найкращий спосіб перезавантажитися»
— Страшенно люблю подорожувати й читати. Подорож — найкращий варіант перезавантажитися, але навіть у відпустці я знаю, що відбувається в країні. Подобається мандрувати Португалією. Мені вона здається близькою за духом українцям, можливо, через те, що там зараз багато наших земляків. Я завжди рекомендую цю країну, бо вона неймовірно класна: цікаво подивитися й на міста, і на містечка, а відпочивати біля океану — неймовірно. Але якщо немає такої можливості, не треба сумувати, бо в нас є Київське море — багато хто кривиться й каже, яке ж це море — це водосховище, але воно прекрасне!
Спілкувалася Олександра Грохольська
Фотографувала Анастасія Мантач
