Журналістів UA: ЧЕРКАСИ не цікавлять чутки. Вони перевіряють інформацію, шукають нові методи подання матеріалу й впевнені, що бути журналістом — це насамперед говорити правду. Ми поцікавилися в Івана Лили та Тетяни Недбайло, як минають їхні робочі будні та чи є в них час помріяти.
Іван Лила родом із села Москаленки на Черкащині. За освітою — бакалавр журналістики, фахівець із видавничої справи та редагування, магістр інтелектуальної власності. Нині редактор UA: Українське радіо «Рось». На радіо працює шість років і називає його своєю «стихією». Любить дізнаватися нове, активно відпочивати, захоплюється футболом. Найбільшим досягненням вважає визнання слухачів, колег і друзів. Має перемоги в кількох конкурсах на тему децентралізації, гендерних питань і євроінтеграції.
Тетяна Недбайло народилася в Дніпрі. У дитинстві разом із батьками переїхала до Черкаської області. Має журналістську освіту. Кореспонденткою працює два роки. Ще під час навчання, коли обирала, де проходити навчальну практику, вирішила піти на канал обласної телерадіокомпанії «Рось». Була впевнена, що це ненадовго. Утім, затримали зміни, які не лише бачила, а до яких докладає зусиль разом із командою. Працює у відділі новин. Ще кілька років тому планувала, що після отримання диплома переїде із Черкас до іншого міста. Тепер переконана — залишиться й місце роботи не змінить.
Про роботу на UA: Суспільне мовлення
Іван Лила: «Тут я почуваюся частиною великої UA-команди однодумців. Людей, які у своїх регіонах хочуть змін на краще, показують реальне життя. У своїх матеріалах ми ставимо на перше місце людину з її проблемами, успіхами та невдачами. Суспільному можна довіряти, з нами можна навчатися».
Тетяна Недбайло: «Мені здається, Суспільне — це виклик для свідомості громадян. Цікаво, наскільки українці готові сприймати інформацію без маніпуляцій від незаангажованих журналістів, наскільки журналістам хочеться доносити аудиторії новини збалансовані, чесні, зрозумілі й точні? Комусь і досі подобається «ковтати» брехню з екранів, але мені значно приємніше дотримуватися в роботі стандартів журналістики. І тільки тут, на Суспільному, це можливо».
Про команду й підтримку
Іван Лила: «Колектив рідного Українського радіо «Рось» — це колеги-однодумці, які можуть підкинути творчі ідеї, допомогти, а за потреби й підбадьорити. Коли розумієш, що ти в такій команді — це окрилює, спонукає до звершень».
Тетяна Недбайло: «Два роки я поєднувала навчання й роботу. Спочатку це здавалося неможливим. Але батьки та колеги допомагають мені рухатися вперед. Мені так коригували графік роботи, щоб я все встигала, підтримували, ставили чіткі завдання».
Про виклики й замовні матеріали
Іван Лила: «Тут без навчання ніяк: вчуся на своїх і чужих помилках, шукаю нові шляхи залучення слухачів, зокрема через діджитал-платформи, розробляю ексклюзивні теми для розмов у студії, знаходжу нові способи подання матеріалу, запрошую на ефір непересічних спікерів та намагаюся додавати різні цікавинки. У наш час доводиться бути журналістом-універсалом. А крім того, часто почуваєшся ще й психологом і дипломатом».
Тетяна Недбайло: «Ми не робимо замовних матеріалів. І я не знаю, скільки ще разів треба повторити цю фразу, щоб люди почули її і зрозуміли. Прикро, що, коли ти намагаєшся досягти балансу, це оцінюють як упереджене ставлення. Але нас не цікавлять політичні баталії, чутки та «як стало відомо з власних джерел». Нам нема за що виправдовуватися».
Про зворотний зв’язок і ненормований робочий день
Іван Лила: «Торік у програмі «Реформації» порушив тему поганих умов проживання в одному із черкаських гуртожитків. Не знаю, чи це наш дзвінок так вплинув на зміни в цьому гуртожитку, чи ремонт тут і так планували робити — але реакція його мешканців на нашу програму була позитивною. Анна, одна з мешканок, відгукнулася так: «Якби ви про це на радіо не сказали, ми б і далі так жили. А так хоч трохи щось змінилося».
Тетяна Недбайло: «Дуже запам’ятався робочий день дев’ятого березня цього року. Вранці о восьмій годині я виїхала до Канева знімати сюжет про нагородження культурних і літературних діячів Шевченківською премією. А ввечері ми знімали сюжет про приїзд Петра Порошенка до Черкас. На площі розпочалися сутички, унаслідок яких травмувалися п’ятнадцять людей. Це був мій перший досвід роботи під час надзвичайних ситуацій. І о сьомій вечора довелося робити включення наживо з лікарні. Ненормований робочий день — це вже норма для нас».
Про мрії
Іван Лила: «Пам’ятаю, як у дідуся й бабусі грало Українське радіо. Пізніше дізнався про другий канал Українського радіо «Промінь». На сьогодні це моя улюблена радіохвиля. Подобається той ритм, драйв, із яким ведучі «Променя» працюють в ефірі. Подобається формат їхніх інформаційних програм: вони «живі», прості та доступні. Особливо до душі «Соціум.com», «Футболоманія», «РанокПРО», «RЕ:Актив» та всі музичні програми. Сподіваюся, побуваю на цій радіостанції, якщо не як ведучий, то як гість. А ще мрію в майбутньому вести радіопроєкт про життя громад».
Тетяна Недбайло: «Мрію, щоб телеканал UA: ЧЕРКАСИ та все Суспільне стали найрейтинговішими мовниками в країні. Дуже хочеться, щоб люди бачили не лише ребрендинг, а й багато інших суттєвих змін: у редакційній політиці, у підході журналістів, у доборі тем тощо. А якщо про буденне — хочеться, щоб нашу роботу гідно оплачували».
Нагадаємо, за результатами моніторингу дотримання стандартів інформаційної журналістики в новинах філій UA: Суспільне мовлення за червень, який проводила ГО «Детектор медіа», UA: ЧЕРКАСИ отримали 5,33 із 6 можливих балів.
