Два канали Суспільного радіо (UA: Українське радіо і UA: Радіо Промінь) транслюватимуть фінал Євробачення-2019 з Ізраїлю наживо. Суспільне радіо — перше і єдине в Україні — проводить радіотрансляцію та коментує пісенний конкурс "Євробачення" з 2011 року.
Продюсерка тематичних програм і ведуча UA: Українське радіо Олена Зелінченко — незмінна коментаторка пісенного конкурсу. Чому варто слухати радіотрансляцію Євробачення і як вдається передати атмосферу на сцені через радіоефір, ми запитали у ведучої напередодні фіналу конкурсу.
Розкажіть про власний досвід роботи з Євробаченням. Коли ви почали коментувати цей конкурс?
Уперше до Євробачення я долучилася 2005 року, коли Руслана привезла пісенний конкурс до України. Тоді ще Національне радіо вперше в історії українського радіо транслювало цей захід, і коментувала його Галина Бабій. Я ж робила цикл тематичних програм про Євробачення на першому каналі Українського радіо. З 2011 року за рекомендацією Галини Бабій уперше відкоментувала Євробачення в радіоефірі. Відтоді разом із колегою Валерієм Кириченком ведемо цей проект. Перед кожним пісенним конкурсом "Євробачення" (який зазвичай відбувається в травні) ми запускаємо щоденники Євробачення під назвою "Хто наступний" — їх від сорока й більше, у кожному випуску інформація про підготовку, конкурсантів, їхні пісні, а також підсумки першого й другого півфіналів і фіналу. Нинішній рік — не виняток.
З 2015 року ми з Валерієм Кириченком ведемо постійну програму "Про Євробачення", у якій висвітлюємо всі заходи Європейської мовної спілки (членом якої є Українське радіо) — це сам пісенний конкурс "Євробачення", а також дитяче, танцювальне, циркове Євробачення та Євробачення академічної музики (для молодих музикантів). 16 березня цього року програмі "Про Євробачення" виповниться п’ять років.
Які особливості коментування пісенного конкурсу "Євробачення" саме на радіо?
Головна особливість коментування конкурсу на радіо — візуалізувати те, що відбувається в залі (або на екрані). І це з розрахунком не тільки на тих, хто слухає конкурс в автомобілі, а й тих, хто хоче більше інформації, ніж просто та, що є загальною на всіх сайтах. Часто чула від колег і знайомих, що вони вмикають телевізор без звуку для картинки, а коментування слухають з Українського радіо. Для пошуку родзинок про кожного виконавця перечитую майже всі їхні інтерв’ю, збираю тонни матеріалів, щоб винести в підводки найцікавіше.
Труднощі можуть виникати, лише якщо кульгає організація. Але робота на радіо (особливо в прямому ефірі й на різних трансляціях) привчає до таких несподіванок. Наприклад, одного разу за сценарієм фінал мав закінчитися о 01:20, а його затягнули майже на 40 хвилин. Щоб подовжити мовлення (зокрема, отримати дозвіл від "Укртелекому" на додатковий час у цей проміжок), а також оперативно перебудувати програмну сітку, потрібна злагоджена робота всіх служб і колег (режисери, сектор випуску, центральна апаратна). Останніми роками проблем із критичним затягуванням часу не виникає. Зате можуть траплятися несподіванки на кшталт пранкера, який вистрибнув на сцену під час виступу Джамали, чи невідомого, який вискочив на сцену й забрав мікрофон у британської співачки SuRie. І тут треба оперативно пояснити, що саме сталося й чому.
Що для вас особисто найцікавіше в цьому конкурсі?
Пісенний конкурс цікавий тим, що в ньому задіяно кілька десятків країн. Щороку вираховується алгоритм успішної пісні, щороку робляться прогнози й ставки, аналізується процес оцінювання та різні складові (зокрема політична) в цьому процесі. Люблю конкурс за креативність — в організації, проведенні, підготовці інших країн, за несподіванки (музичні та інші), за "серіальність", коли сюжет не складний, іноді передбачуваний, але дивитися все одно хочеться. Цікаво спостерігати за представниками різних країн, їхньою творчістю.
Які тенденції спостерігаєте, що змінюється в конкурсі на краще й навпаки?
Практика проведення конкурсу в тих країнах, які перемогли, дає змогу відчути й оцінити не тільки організаторські здібності країни (щоразу нове гасло, нові ідеї щодо червоної доріжки й сцени, підбір виконавців на інтервал-акти (цього року в Ізраїлі, наприклад, у фіналі, імовірно, виступить Мадонна). Це ще й можливість відкрити для себе саму країну, дізнатися про неї більше. Подобається, що організатори ретельно відстежують тенденції й намагаються вносити коригування (так, свого часу через звинувачення в "сусідському голосуванні" змінили правила й виконавців почали "розводити" в півфіналах по різні боки "барикад", щоб унеможливити голосування за сусіда).
Хоча за конкурсом "Євробачення" досі закріплюють стереотип "для домогосподарок", але насправді він давно його зруйнував. Переконливий доказ — голосування, вибір, пост-обговорення. Про це й говоритимемо після оголошення переможця. Почуємося 18 травня!
Спілкувалася Вікторія Ковальова
Фото Володимира Шевчука
