2019-й, здається, стає роком Херсонщини в українському кіно. Нещодавно вийшов "Вулкан" Романа Бондарчука, події якого розгортаються в цьому регіоні. Сьогодні прокатну естафету за медіа-підтримки UA: Суспільне мовлення приймає документальна стрічка "Заповідник Асканія" про унікальний біосферний заповідник у Херсонській області. Фільм розповідає історії трьох людей різного віку й поглядів, які присвятили своє життя догляду за унікальною оазою України, що наразі перебуває під загрозою зникнення.
Ми поговорили з режисером Андрієм Литвиненком про створення фільму, героїв "Заповідника Асканія" й ековідповідальність.
Андрію, чому в стрічку потрапили саме ці герої?
Ми шукали людей, яких надихає робота з тваринами, які не покинули заповідника попри всі складнощі. Віктор Семенович, Павло та пан Микола — герої з історією, які потрапили до Асканії різними шляхами. Пан Микола, наприклад, відвідував заповідник ще за часів хіпування в юності, тоді такі місця були дуже популярні серед представників цієї субкультури. Насправді від початку "Заповідник Асканія" мав бути мюзиклом. Від цієї ідеї залишилися тільки хіп-хоп вставки від місцевої реп-зірки Паші Паштета.
Кадр із фільму "Заповідник Асканія"
То ось завдяки чому "Заповідник Асканія" отримав приз студентського журі на цьогорічному фестивалі Docudays UA! Чи, може, це свідчить про те, що молодше покоління нині є більш свідомим й ековідповідальним?
Це чудово, якщо на експериментальний монтаж із музичними вставками відгукнулася молодь: нам дуже хотілося уникнути будь-якого "нафталіну", із яким може асоціюватися зоозахисна тема. Можливо, молодь зараз справді більше опікується збереженням довкілля. Цим фільмом хочеться нагадати всім поколінням, що ми живемо в одному акваріумі, де не варто смітити.
У попередніх роботах ви приділяли увагу соціальній і політичній проблематиці. Чому саме тепер відчули потребу звернутися до екотеми?
Рівнем ставлення до навколишнього середовища вимірюється загальний рівень культури в країні. Нині цей рівень ще дуже низький і треба його підвищувати. Документальне кіно артикулює певні сенси, я вірю, що воно може й впливає на процеси в суспільстві.
Насправді зоозбереження — тема напрочуд соціальна. Наприклад, в "Заповіднику Асканія" ми говоримо не просто про важливість піклування про довкілля, ми також наголошуємо на тому, що майже немає умов, які заохочують людей працювати в екологічній, зоосфері. Один із героїв фільму покидає заповідник і їде працювати до Києва. В Асканії для нього — жодних перспектив розвитку. У такій ситуації перебувають безліч молодих фахівців і вчених по всій країні: через нестачу фінансування вони не мають змоги застосувати свої знання на практиці в Україні. Це прикро. Треба звертати на це увагу держави й громадськості.
Будете й далі працювати з екотемою?
Так, продовжуватиму "бити в цю точку". Нині як продюсер я працюю над документальною стрічкою про прецедент із масовими вбивствами вуличних тварин у Миколаєві, який спричинив акцію протесту, так званий "Собачий майдан". Маю надію, що прем’єра відбудеться й на Суспільному.
Старт показів стрічки на великому екрані збігається з урочистостями до 100-річчя найбільшого степового заповідника Європи. 10% прибутку з продажу квитків буде перераховано на розвиток заповідника Асканія Нова. Не пропустіть у кінотеатрах!
Фото — Docudays UA
