Які страхи стримують роботодавців при найманні ветеранів, як бізнес може стати партнером у їхній адаптації до мирного життя та що допоможе долати стереотипи — ці питання стали темою обговорення під час панельної дискусії «Працевлаштування як ефективний процес адаптації», що відбулася в межах заходу Суспільного Мовлення «Nostos. Повернення героїв».
Модераторкою дискусії стала Оксана Філоненко, СЕО громадської організації «Центр зайнятості вільних людей». До обговорення долучилися: Каріна Дорошенко, виконавча директорка Українського ветеранського фонду; Ксенія Лавріна, менеджерка з розвитку ГО «НУО Альянс стійкості»; Масі Найєм, військовослужбовець, співзасновник правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип»; Наталія Теряхіна, HRD Kernel, співзасновниця освітньої екосистеми «Впливовий HR»; Олександра Адайнік, керівниця центру адвокації АТ «Укрзалізниця».
На початку дискусії Оксана Філоненко поділилась власним спостереженням щодо зростання інтересу до теми професійної адаптації ветеранів:
«Десять років я займаюся професійною адаптацією ветеранів. Свій перший подібний захід провела ще наприкінці 2016 чи на початку 2017 року — тоді на заході було лише 4–5 учасників. Нещодавно ми проводили вебінар для однієї компанії. Запис був добровільний — участь взяли понад 500 осіб. Для мене це показник того, що сьогодні є значно більша відкритість компаній і колективів до теми адаптації ветеранів».
Понад 57% ветеранів стикаються з труднощами при працевлаштуванні після демобілізації — про такі дані свідчать результати дослідження Українського ветеранського фонду. Серед основних бар’єрів — проблеми з фізичним здоров’ям, психоемоційна нестабільність, дискримінація та невідповідний рівень заробітної плати. Про це розповіла виконавча директорка Українського ветеранського фонду Каріна Дорошенко:
«Ми запитали ветеранів, які вони бачать бар’єри на шляху працевлаштування. Це фізичне здоров’я, яке не дозволяє їм на повну включитися, психоемоційна нестабільність, труднощі в комунікації з командою, дискримінація та невідповідний рівень заробітних плат. Дискримінація — окрема тема: роботодавці декларують готовність брати ветеранів, але на практиці часто обирають інших кандидатів. Навіть після стількох років війни досі є страх: “я не знаю, що з ветеранами робити”. Роботодавці потребують конкретних методик і підказок, як працювати з ветеранами».
Також на заході прозвучала історія про незвичний досвід адаптації ветеранів до мирного життя через роботу з дітьми від Ксенії Лавріни. Після початку повномасштабного вторгнення вона разом з партнером вирішила відкрити вакансії для ветеранів у власному приватному дитячому садочку «Стандартна свобода», але зіткнулася з потужною хвилею упереджень.
«Я отримала тисячі повідомлень: “Ви що, з глузду з’їхали? Вони своїм дітям памперси не міняють, а ви хочете, щоб вони чужим міняли?” — розповідає Ксенія. — Але ми розуміли: важливо створювати для ветеранів безпечний простір, де вони можуть відчути себе потрібними і повернутися до життя поступово».
Попри спротив їй вдалося працевлаштувати першого ветерана — Олександра Ковальчука, який згодом розпочав власний бізнес, але залишив за собою можливість і надалі працювати з дітьми. «Йому треба було просто відчути, що він живий, що він повернувся. І ми це зробили», — додає Ксенія. Повну історію повернення ветерана Олександра (Бармена) Ковальчука до цивільного життя дивіться за посиланням.
Масі Найєм наголосив на тому, що тема повернення ветеранів до цивільного життя лише набирає актуальності, але приховані упередження серед роботодавців уже є:
«Жоден бізнес, який ніколи не візьме ветерана на роботу, публічно про це ніколи не скаже. Як скоротити дистанцію між цивільним і військовим? Треба, щоб ми переглянули свій світогляд із приводу того, хто такі ці військові. Нам треба змінювати ці упередження. Ми всі зараз ще не усвідомили, скільки людей повернеться назад. Багато хто уявляє ветерана передусім як людину з інвалідністю, але це лише частина. Нас чекає повернення великої кількості людей, які пройшли фронт, і це виклик для всього суспільства».
«Коли керівник боїться брати ветерана, за цим часто стоїть не небажання, а страх невідомого. Він не знає, як правильно поводитися, як вести розмову, що сказати, щоб не образити. Тому ми будуємо системний підхід: навчаємо керівників і команди, пояснюємо, як спілкуватися, як підтримати людину, що повертається після служби. Створюємо середовище підтримки — психологічної, юридичної, медичної. Є волонтерський проєкт: наші працівники самі відвідують поранених колег у лікарнях, — поділилась досвідом Kernel Наталія Теряхіна. — Коли у колективі бачать реальних людей з конкретними історіями, страхи зникають. Коли компанія підтримує людину на всіх етапах — ще на службі, під час лікування і після повернення — це формує зовсім іншу культуру ставлення до ветеранів».
Керівниця Центру адвокації Укрзалізниці Олександра Адайнік розповіла, що процес працевлаштування ветеранів часто потребує індивідуальних рішень — іноді достатньо простої адаптації, іноді — доводиться перебудовувати цілий локомотив.
«У нас є як позитивні, так і складні приклади. Був випадок, коли для ветерана ми повністю перебудували локомотив — і він зміг повернутися до улюбленої роботи. Але бувають і складні історії, коли медичний висновок дає рекомендацію: “Легка робота вдома”, — а що робити людині, яка все життя працювала фізично на відкритому повітрі? Іноді ми, як роботодавець, готові боротися, шукаємо різні варіанти, звертаємося до всіх можливих інстанцій — та, на жаль, не завжди це дає результат», — розповіла Олександра.
Дискусія показала, що успішна адаптація ветеранів до цивільного життя потребує комплексного підходу: підтримки роботодавців, суспільства та державних інституцій. Учасники наголосили, що процес повернення ветеранів до цивільного життя часто потребує нестандартних рішень і підтримки з боку роботодавців. Водночас суспільству ще належить подолати глибші страхи та упередження щодо цієї теми.
У першій частині заходу учасники мали змогу почути особисті історії повернення та адаптації від спікерів, які самі пройшли цей шлях або працюють у сфері підтримки ветеранів. Серед них — Олександр Терен, Ольга Руднєва, Олександр Деменко, та Владислав Єщенко. Як це було — читайте за посиланням.
Партнерами заходу стали «Центр зайнятості вільних людей», «Принцип» — правозахисний центр для військовослужбовців, і Український ветеранський фонд, який є платформою розвитку ветеранських можливостей і є установою у сфері управління Міністерства у справах ветеранів України.
Зазначимо, що під час заходу було відкрито збір для Superhumans на реабілітацію для військових. Зробити свій внесок можна за посиланням.
На спеціальній сторінці Суспільного представлені ветеранські досвіди з усієї країни. Тут ви можете переглянути дев’ять епізодів документального проєкту «Nostos. Повернення героїв»*, подкаст «У справах військових» та інші проєкти на ветеранську тематику. Якщо ви ветеран чи ветеранка і хочете поділитись своєю історією із Суспільним — пишіть на пошту проєкту: [email protected]. Детальніше про ініціативу — за посиланням.
Проєкт «Nostos. Повернення героїв» від Суспільне Новини — це дев’ять історій про людей, які повертаються з війни та проходять складний шлях реінтеграції у цивільне життя. Проєкт розпочався 2 березня 2025 року і впродовж весни щотижня розповідав історії українських військових, які повертаються до мирного життя. Усі епізоди доступні на ютуб-каналі Суспільне Новини.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих диджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Маємо Суспільне Медіатека — платформу унікальних відео та аудіо Суспільного від 1950-х і до сьогодні. Захищаємо свободи в Україні.
*Проєкт виготовлено Malanka Studios на замовлення Суспільного мовлення за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю Суспільного Мовлення і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Матеріал підготувала Дар’я Опря
Фотографувала Валерія Мезенцева
